Рішення № 11813489, 24.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2010 р. Справа № 19/96

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс"

до відповідача Підприємець ОСОБА_3

про стягнення в сумі 4 740 грн. 00 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 4740,00 грн. В обгрунтування вимог зазначає, що відповідно до заявки № 26-10 від 27.10.2009 року позивачем виконано перевезення вантажу. Визначена сторонами вартість перевезення склала 4740,00 грн., яку відповідач зобов'язаний був оплатити на протязі 20 банківських днів після отримання оригіналів документів. Однак в порушення зобов'язання відповідач оплату не здійснив. Відтак, позивач просить стягнути кошти в судовому порядку.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача кошти в сумі 5483,64 грн., з яких: 4740,00 грн. - основний борг, 76,76 грн. - 3% річних, 132,72 грн. - втрати від інфляції, 540,00 грн. - витрати позивача на доїзд представника в судове засідання.

Зважаючи, що заява про збільшення позовних вимог подана до винесення рішення у справі, остання прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, вимог не заперечив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник-експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Дім Транс»(перевізник) було оформлено заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 26-10. Згідно даної заявки позивач взяв на себе зобовязання здійснити перевезення вантажу (пиво) за маршрутом Україна Білорусія. Дата завантаження товару 28.10.2009 року у м. Київ. Термін доставки вантажу до 02.11.2009 року в м. Мінськ. Обумовлена сума перевезення 4740,00 грн. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату перевезення після отримання оригіналів документів протягом 20-ти банківських днів.

Позивачем було виконано перевезення згідно укладеної заявки, що стверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0014652. Повний пакет документів в підтвердження здійсненого перевезення та рахунок на оплату послуг № СФ-469 від 03.11.2009 р. відповідачем було отримано 26.12.2009 року, що стверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції адресату. Однак, у визначений заявкою строк відповідач не сплатив вартість перевезення в сумі 4740,00 грн.

В травні 2010 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 314 від 06.05.2010 р. з проханням погасити існуючу заборгованість, який залишено останнім без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюються за договором перевезення, а відповідно до вимог ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні вимоги містяться і ст.306 ГК України.

Вимогами ст. 909 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст.307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що заявка відповідача на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка одержана позивачем за допомогою факсимільного звязку, та яка підписана і засвідчена печатками сторін, фактично являється укладеним між сторонами договором перевезення вантажу автомобільним транспортом, оскільки містить всі істотні умови договору перевезення .

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Увідповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином взятого на себе за договором зобов'язання, не оплатив вартості наданих йому транспортних послуг, позовна вимога про стягнення з нього 4740 грн. 00 коп. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

За умовами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вбачаючи порушення грошового зобов'язання позивачем нараховано збитки від інфляції в сумі 132,72 грн. та 3% річних в сумі 76,76 грн. за період прострочення з 27.01.2010 року по 11.08.2010 року. Доданий розрахунок судом перевірено та визнано правильним.

Зважаючи, що порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг має місце, вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню.

Разом з цим суд зазначає, що вимоги позивача про відшкодування витрат в сумі 540,00 грн., пов'язаних з приїздом представника на судове засідання задоволенню не підлягають, оскільки не відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України. Під визначеним ст. 44 ГПК України поняттям "інші витрати, пов'язані з розглядом справи" слід розуміти суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК). Відтак в цій частині вимог слід відмовити.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково в сумі 4949,48 грн., з яких: 4740,00 грн. - основний борг, 76,76 грн. - 3% річних, 132,72 грн. - втрати від інфляції. Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати в повному обсязі внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1), НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Дім Транс" (39603, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ревенка, 82, код ЄДРПОУ 34169795), р/р 260001388 в КФ ПАБ "Полтава-банк", МФО 331423 - 4740 грн.00 коп. основного боргу, 76 грн. 76 коп. процентів річних, 132 грн. 72 коп..збитків від інфляції, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Суддя

підписано "29" вересня 2010 р.