Рішення № 118130746, 04.04.2024, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/839/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства Акцент-банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 72943,75 грн заборгованості.

За участю від:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

У грудні 2023 року Акціонерне товариство Акцент-банк звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 72943,75 грн заборгованості за кредитним договором №20.84.0000000006 від 18.09.2019, яка складається з 51226,65 грн заборгованості по тілу кредиту, 5818,10 грн заборгованості по процентах, 9899 грн заборгованості по винагороді, 1000 грн штрафу (фіксована складова) та 5000 грн штрафу (змінна складова).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №20.84.0000000006 від 18.09.2019, укладеного як фізичною особою - підприємцем.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 22.01.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Згідно ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Разом з цим, ч. 6 ст. 176 ГПК України вказано, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду (ч. 7 ст. 176 ГПК України).

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.8 ст. 176 ГПК України).

З урахуванням приписів ч.8 ст.176 ГПК України, 27.12.2023 судом зроблено запит у Єдиному державному демографічному реєстрі щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 як фізичної особи.

За даними відповіді №383441 від 27.12.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, у вказаному реєстрі відсутня інформація щодо місця реєстрації відповідача.

27.12.2023 Господарським судом Тернопільської області до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області надіслано запит за №921/839/23/685/2023 з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .

16.01.2024 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла відповідь, з якої вбачається, що зареєстрованим місцем проживання громадянина ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 . Дана адреса вказана і позивачем у позовній заяві.

22.01.2024 Господарським судом Тернопільської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/839/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.02.2024; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

В підготовчому засіданні 15.02.2024 оголошувалась перерва до 07.03.2024.

Надалі, 07.03.2024 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі №921/839/23 та призначено її до розгляду по суті на 04.04.2024.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 04.04.2024 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

В матеріалах справи міститься довідка Господарського суду Тернопільської області про доставку 08.03.2024 Акціонерному товариству "Акцент-банк" в його електронний кабінет в електронному вигляді документу - ухвали від 07.03.2024.

При цьому, судом взято до уваги долучене до позову клопотання б/н від 09.12.2023, у якому позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Відповідач, а також його представник в судове засідання 04.04.2024 не з`явились.

Рекомендовані повідомлення, якими на вказану у позові та реєстрі адресу Яссін-Кассаб Адгам Мааруф судом направлялась поштова кореспонденція, повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв`язку Укрпошта: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Акціонерним товариством "Акцент Банк" (надалі банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі позичальник) 18.09.2019 укладено кредитний договір № 20.84.0000000006 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1-1.2 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А. 1 цього договору, з лімітом на цілі, зазначені у п. А. 2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (надалі - кредит) надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням. Термін повернення кредиту, зазначений у п. А. 3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. А. 12, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору "Істотні умови кредитування". Зокрема: вид кредиту - строковий кредит (п. А. 1); ліміт цього договору 100000 грн, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 95010 грн на поповнення обігових коштів та покупку основних засобів; у розмірі 4990 грн на сплату комісії за видачу кредитних коштів (п. А. 2); термін повернення кредиту 17 вересня 2021 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток 1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %. Згідно з ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 17 вересня 2021 року (п. А. 3).

У п. А.4 р. А договору сторони обумовили рахунок для обслуговування кредиту 29094511220201 (в гривнях), отримувач: АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/код ІПН 14360080.

Відповідно до п. А. 6 р. А договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88 % річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2 % річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 23,88% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки 23,88% річних.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А8 р. А договору).

Згідно з п. А10, 11 р. А договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99 % від суми зазначеного у п. А. 2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 4,99 % від суми встановленого у п. А. 2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди 29094511220201.

Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов`язується: відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього договору. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.

Для отримання кредиту позичальник зобов`язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання.

Зобов`язання з видачі кредиту згідно з умовами цього договору виникають у банку з дня надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2 та з урахуванням п. 1.1 цього договору. Зобов`язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред`явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел.

Позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.

Позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з визначених у договорів рахунків, для виконання зобов`язань з погашення кредиту, за його використання, для виконання зобов`язань з погашення винагороди та неустойки, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається номер, дата та посилання на п. 2.2.6 цього договору.

Пунктами 4.1-4.3 договору сторони передбачили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А. 6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до ст. 212 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п. А. 7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого п. А.3 цього договору).

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно з п. А. 8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Пунктами 4.4-4.6 договору сторони погодили сплату позичальником банку винагороди за відкриття позичкового рахунку, згідно з п. А. 9 цього договору; винагороди за кредитне обслуговування згідно з п. А. 10 цього договору та винагороди за управління фінансовим інструментом згідно з п. А. 11 цього договору.

У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню (п. 4.7 договору).

Погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюється у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору (п. 4.8 договору).

Пунктами 4.10-4.11 договору зазначено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 5.7 договору).

У п. 5.8 договору сторонами обумовлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п. 6.1-6.2 договору такий вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

В якості додатку №1 до договору, 18.09.2019 між сторонами погоджено графік погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору № 20.84.0000000006 від 18.09.2019, позивач перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 95010 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.12588661.23150.70198 від 18.09.2019.

Наявна в матеріалах справи виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 , сформована за період з 18.09.2019 до 09.12.2023 відображає інформацію про операцію з нарахування банком 18.09.2019 комісії за кредитним договором в сумі 4990 грн.

29.04.2020 між сторонами у справі підписано додаткову угоду №1 до вищевказаного договору, відповідно до якої: 1. змінено перший абз. п. А. 3 Розділу А. Істотні умови кредитування, зокрема: "А. 3 термін повернення кредиту 17 вересня 2021 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно (в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору)"; 2. викладено у новій редакції графік платежів (додаток №1 до договору).

Надалі, 01.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до якої: 1. змінено перший абз. п. А. 3 Розділу А. Істотні умови кредитування, зокрема: "А. 3 термін повернення кредиту 17 грудня 2021 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно (в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №2 до цього договору)"; 2. викладено у новій редакції графік платежів (додаток №2 до договору). Відповідно до вказаного графіка, починаючи з 18.03.2021 до 18.11.2021 позичальник повинен був внести щомісячний платіж по тілу кредиту, процентах та винагороді за кредитне обслуговування в загальному розмірі 6695,91 грн та останній платіж - 17.12.2021 в розмірі 6654,87 грн.

Наявна у матеріалах справи виписка по особовому рахунку відповідача за період з 18.09.2019 до 09.12.2023 вказує на те, що в порушення умов укладеного правочину відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів, а також сплати обумовлених у додатку №2 до кредитного договору платежів по тілу кредиту, відсотках та винагороди у встановлені графіком погашення строки виконував неналежним чином.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєрований як фізична особа підприємець 30.03.2016, номер запису про проведення державної реєстрації 26380000000001926. А 25.09.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , про що до реєстру внесено запис під номером 26380060002001926.

У зв`язку з цим, у грудні 2023 року позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача, як фізичної особи, 51226,65 грн заборгованості по тілу кредиту, нарахованих в межах строку кредитування 5818,10 грн заборгованості по процентах та 9899 грн заборгованості по винагороді, а також 1000 грн штрафу (фіксована складова) та 5000 грн штрафу (змінна складова).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Як уже зазначалось, звертаючись з позовом у справі №921/839/23 до суду, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , як з фізичної особи, заборгованість за кредитним договором на загальну суму 72943,75 грн. Отже, у справі №921/839/23 позивачем заявлено позовні вимоги до фізичної особи, підприємницька діяльність якої припинена 25.09.2019, проте вони безпосередньо випливають з результатів такої діяльності.

Згідно із ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі cтаттею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно з ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статтей 51, 52, 598-609 ЦК України, статтей 202-206, 208 ГК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припиняються.

Тому, такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом установлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов`язані із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Умовами укладеного сторонами кредитного договору №20.84.0000000006 від 18.09.2019 сторони погодили порядок повернення кредиту, а також передбачили розмір, порядок нарахування та сплати як процентів за користування кредитом, так і винагороди.

У цій справі, на підтвердження грошових вимог до боржника, банком надано суду копії кредитного договору, копію меморіального ордера, розрахунок заборгованості, копію виписки з особового рахунку позичальника.

Підпунктом 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі Положення №88) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

У ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) також зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з п.п. 2.4 п. 2 Положення № 88 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) банки зобов`язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Нормативне регулювання організації бухгалтерського обліку в банках наразі визначено Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (надалі - Положення № 75) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

У п. 57 Положення № 75 зазначено, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п.п. 1 п. 59 Положення №75 банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них.

Пунктом 60 Положення № 75 визначено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Згідно з пунктом 62 Положення № 75 виписки з особових рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є документом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі згідно з умовами договору та надав відповідачу кредит у сумі 95010 грн, підтвердженням чому являється копія меморіального ордеру № TR.12588661.23150.70198 від 18.09.2019.

Отримання кредитної суми відповідачем підтверджується і її частковим погашенням.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. п. 2,4 ч.2 ст. 42 ГПК України відповідач зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Доказів на підтвердження оплати позивачу наведених у позові сум як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства Акцент-банк підлягають до задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 51226,65 грн заборгованості по тілу кредиту, 5818,10 грн заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитом, 9899 грн заборгованості по винагороді, 1000 грн - штрафу (фіксована складова), 5000 грн штрафу (змінна складова), як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акцент-банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ідентифікаційний код 14360080) 51226 (п`ятдесят одну тисячу двісті двадцять шість) грн 65 коп. заборгованості по тілу кредиту, 5818 (п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 10 коп. заборгованості по процентах, 9899 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн заборгованості по винагороді, 1000 (одну тисячу) грн - штрафу (фіксована складова), 5000 (п`ять тисяч) грн - штрафу (змінна складова), 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2.Копію рішення направити:

- Акціонерному товариству Акцент-банк в електронній формі до його електронного кабінету в ЄСІТС;

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про його одержання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 04 квітня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський