Рішення № 11811768, 11.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р.Справа № 15/147-10-4044 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від прокуратури - Процик Д.В.,

від позивача не зявився,

від відповідача Мартинов В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агат” про зобовязання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області з позовною заявою про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агат” повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,12 га, розташовану на території Сичавської сільської ради (поза межами населених пунктів) біля території бази відпочинку «Енергетик" (55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 10). Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 червня 2010 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель, ТОВ „Агат” для розміщення автомобільної стоянки використовується земельна ділянка загальною площею 0,12 га, яка розташована на території Сичавської сільської ради (поза межами населених пунктів) біля території бази відпочинку „Енергетик” (55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 10). При цьому встановлено, що у ТОВ „Агат” документи, які б підтверджували право користування або право власності на зазначену земельну ділянку, а також відповідні розпорядження районної державної адміністрації відсутні, що свідчить про самовільне зайняття вказаної земельної ділянки.

Також прокурор вказує, що факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджується вищевказаним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.06.2010 р. та актом від 09.08.2010 р., приписом № 001539 від 15.06.2010 р., протоколом про адміністративне правопорушення № 001539 від 15.06.2010 р., постановою про накладення адміністративного стягнення № 001539 від 18.06.2010 р., приписом № 004611 від 09.08.2010 р., протоколом про адміністративне правопорушення № 001589 від 09.08.2010 р., постановою про накладення адміністративного стягнення № 005189 від 09.08.2010 р. При цьому прокурор зазначає, що вищевказані постанови відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувались, а штрафи сплачені у добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2010 р. порушено провадження у справі № 15/147-10-4044 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримує, про що зазначено у клопотанні позивача про розгляд справи без участі представника.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат" зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.07.2000 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агат" є власником нерухомого майна за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55 км, буд. 10, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24061355, виданого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації 07.10.2009 р.

15 червня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідно до вимог ст. 6 і 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель»відносно ТОВ «Агат», про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 7). В результаті перевірки було встановлено, що земельна ділянка загальною площею приблизно 0,12 га (60х20м), що прилягає до території бази відпочинку «Енергетик», що належить ТОВ «Агат" огороджена для господарських потреб та стоянки автотранспорту бази відпочинку «Енергетик»; правовстановлюючі документи відсутні. Так, перевіркою встановлено порушення відповідачем ст. 125 Земельного кодексу України.

Так, з метою усунення виявленого порушення земельного законодавства Відділом держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області 15 червня 2010 року був винесений припис № 001539 (а.с. 11) директору ТОВ „Агат” Мартинову В.І. щодо усунення виявленого порушення у 30-денний строк.

Також 15 червня 2010 року Відділом держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області був складений протокол про адміністративне правопорушення № 001539 (а.с. 9). До того ж Відділом держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області 18 червня 2010 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 001539 на директора ТОВ „Агат” у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. При цьому цією постановою було визначено, що розмір шкоди, розрахованої на підставі Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, складає 806,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, накладений на відповідача штраф та суму заподіяної шкоди відповідачем було сплачено, про що свідчать квитанції ВАТ "МТБ" (а.с. 13).

В подальшому 09 серпня 2010 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Відділу держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області було повторно проведено перевірку дотримання ТОВ „Агат” вимог земельного законодавства, про що був складений відповідний акт (а.с. 14). За результатами перевірки було встановлено, що відповідачем не виконані вимоги припису № 001539 від 15.06.2010 року та земельна ділянка площею 0,12 га не звільнена, у звязку з чим Відділом держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області був винесений припис від 09.08.2010 р. № 004611 щодо усунення ТОВ «Агат»виявлених порушень. Крім того, Відділом держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області 09 серпня 2010 року був складений протокол про адміністративне правопорушення за № 001589 (а.с. 15) та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 001589 на директора ТОВ „Агат” у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП. Зазначений штраф був сплачений відповідачем, що підтверджується квитанцією Приватбанку від 09.08.2010 р.

Підстави набуття права на землю передбачено ст. 116 Земельного кодексу України, згідно якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Разом з тим порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії.

Однак, судом не встановлено обставини прийняття позивачем позитивного рішення щодо надання відповідачу у користування спірної земельної ділянки. Так, статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

До того ж статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідач фактично не заперечує факт користування спірною земельною ділянкою. Наведене підтверджується також тим, що біля цієї земельної ділянці розташоване нерухоме майно, належне товариству. Разом з тим товариством під час розгляду справи не було подано будь-яких правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку.

Так, в порушення вимог Земельного кодексу України без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення її меж в натурі на місцевості відповідач самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 0,12 га, яка розташована на території Сичавської сільської ради (поза межами населених пунктів) біля території бази відпочинку «Енергетик»(55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 10).

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Виходячи з наведених положень закону, використання землі без отримання документів, передбачених в ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України кваліфікується як самовільне зайняття землі, за що громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність, що передбачено ст. 211 Земельного кодексу України.

Як встановлено ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо зобовязання відповідача повернути самовільно зайняту ним спірну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України „Про місцеві державні районні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів.

Так, слід зазначити, що Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права комунальної власності на землю, права якого порушено з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме райдержадміністрація може виступати позивачем. Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою є цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Комінтернівського району Одеської області відповідають вимогам чинного законодавства, обґрунтовані і відповідають фактичним обставинам справи частково, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, позивач при самостійній подачі позовної заяви мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 85 грн. як за вимогу немайнового характеру, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (зі змінами від 05.08.2009 р.).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агат” про зобовязання повернути самовільно зайняту земельну ділянку задовольнити.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Агат” (65069, м. Одеса, вул. 40-річння оборони Одеси, буд. 8, кв. 201; код ЄДРПОУ 30279115) повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,12 га, розташовану на території Сичавської сільської ради (поза межами населених пунктів) біля території бази відпочинку «Енергетик»(55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 10).

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агат” (65069, м. Одеса, вул. 40-річння оборони Одеси, буд. 8, кв. 201; код ЄДРПОУ 30279115) до державного бюджету України (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008, МФО 828011, КБК 22090200) держмито в сумі 85/вісімдесят пять/грн. 00 коп.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агат” (65069, м. Одеса, вул. 40-річння оборони Одеси, буд. 8, кв. 201; код ЄДРПОУ 30279115) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31213264700008, МФО 828011, КБК 22050003) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 18.10.2010 р.

Суддя