Рішення № 11811027, 29.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.Справа № 16/130-10-3569 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Криволапова О.О. за довіреністю № 5-юр від 09.09.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист” до товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка –Трейд” про стягнення 93755,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аметист” (далі по тексту ТОВ „Аметист”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка –Трейд” (далі по тексту –ТОВ „Наталка –Трейд”) 88870,54 грн. основного боргу за договором поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року, 1157,46 грн. 3% річних та пені в розмірі 7819,16 грн., а всього 97847,16 грн. загальної заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ "Наталка –Трейд” договірних зобов’язань в частині оплати продукції одержаної згідно з договором поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року.

Під час розгляду даної справи ТОВ „Аметист” позовні вимоги декілька разів уточнювалися в частині розміру 3% річних та пені. Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною в уточненнях до позовної заяви, наданих представником позивача в судовому засіданні 29.09.2010р., позивач просить суд стягнути з ТОВ „Наталка –Трейд” суму основного боргу в розмірі 88870,54 грн., 3% річних в розмірі 745,05 грн., а також пеню в сумі 4140,16 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Аметист” (Постачальник) та ТОВ "Наталка –Трейд” (Виконавець) було укладено договір поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року, відповідно до умов статті 1 якого Постачальник зобов’язався поставляти та передавати Виконавцю для подальшої реалізації продовольчі товари та/або непродовольчі товари згідно з його замовленнями, а Виконавець зобов’язався реалізувати поставлені товари на умовах, викладених у даному договорі. Ціна, кількість та асортимент поставляємого товару обумовлюється у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору. Виконавець при продажу товарів діє від власного імені, за дорученням та за рахунок Постачальника. При цьому, відповідно до п. 2.4 договору право власності на поставлений товар залишається за Постачальником. При цьому, за змістом статті 5 договору Покупець має право на одержання винагороди шляхом утримання сум, які складають різницю між ціною товару вказаною у специфікації та ціною, по якій товар був проданий третім особам.

Проаналізувавши приведені вище умови договору поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року, а також зважаючи на положення чинного Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що за своєю правовою природою дана угода є договором комісії.

Так, відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Слід зауважити, що згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року сторонами було обумовлено, що дана угода набирає сили з моменту її підписання і діє протягом одного року, але до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. При цьому, зауважено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про зупинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, дана угода вважається продовженою на той же строк та на тих самих умовах, які передбачені даним договором.

Під час розгляду даної справи жодних доказів звернення хоча б однієї із сторін із заявою про припинення договору поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, суду надано не було. Наведене дозволяє суду дійти висновку, що договір поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року, укладений між сторонами по справі, був продовжений на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором відповідно до вищенаведених умов договору.

Згідно з п. 4.8. договору приймання –передача товару Виконавцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох примірниках належним чином уповноваженими представниками обох сторін. У пункті 4.10. договору сторонами визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, між сторонами договірні відносини існували досить тривалий час, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне звернутися лише до тих первинних документів, позовні вимоги про стягнення заборгованості за якими висуваються в межах даної справи. Так, позивачем було поставлено для реалізації, а відповідачем одержано згідно з видатковими накладними № О-00135565 від 28.01.2010р., № О-00135566 від 28.01.2010р., № О-00135567 від 28.01.2010р., № О-00136259 від 05.02.2010р., № О-00136260 від 05.02.2010р., № О-00136261 від 05.02.2010р., № О-00136262 від 05.02.2010р., № О-00136263 від 05.02.2010р., № О-00136264 від 05.02.2010р., № О-00136265 від 05.02.2010р., № О-00136664 від 10.02.2010р., № О-00136665 від 10.02.2010р., № О-00136666 від 10.02.2010р., № О-00136667 від 10.02.2010р., № О-00136668 від 10.02.2010р., № О-00136669 від 10.02.2010р., № О-00136670 від 10.02.2010р., № О-00137678 від 18.02.2010р., № О-00137679 від 18.02.2010р., № О-00137680 від 18.02.2010р., № О-00137681 від 18.02.2010р., № О-00137682 від 18.02.2010р., № О-00137683 від 18.02.2010р., № О-00138480 від 26.02.2010р., № О-00138481 від 26.02.2010р., № О-00138482 від 26.02.2010р., № О-00138483 від 26.02.2010р., № О-00138484 від 26.02.2010р., № О-00138485 від 26.02.2010р., № О-00138486 від 26.02.2010р. солодощі загальною вартістю у розмірі 88911,93 грн.. Слід зауважити, що у вказаних видаткових накладних в якості підстави для здійснення даних господарських операцій вказано договір № 1700 від 01.01.2009р., проте, зважаючи на доводи позивача про відсутність жодних інших договорів між сторонами по справі, суд доходить висновку, що поставка за вказаними накладними здійснювалася саме в межах договору поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року.

Відповідно до п. 5.4 договору сторонами було передбачено, що Виконавець перераховує Постачальнику грошові кошти, отримані від реалізації третім особам двічі на місяць з інтервалом в два тижні за реалізований товар.

Відповідачем було сплачено грошових коштів за реалізований за вказаними накладними товар на загальну суму 41,39 грн. Залишок вартості неоплачених та/ або неповернутих товарів, переданих відповідачу для реалізації, складає 88870,54 грн.

Відповідно до ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

За змістом п. 5.6 договору за результатами діяльності за визначені періоди сторони зобов’язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом і дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для остаточних розрахунків.

          Водночас, як вбачається з пояснень представника позивача, відповідачем акти звірки не направлялися та не підписувалися, у зв’язку з чим визначити строк виконання зобов’язання з перерахування грошових коштів одержаних відповідачем від реалізації товарів не вбачалося можливим.

В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що востаннє поставка відповідачу солодощів для реалізації була здійснена ще у лютому 2010р. та всі розумні строки для виконання відповідачем зобов’язання з реалізації товарів, з урахуванням їх особливостей, сплили, ТОВ „Аметист” на початку червня 2010р. звернулося до відповідача з вимогою про проведення розрахунків за договором протягом семи днів з моменту одержання даної вимоги. Вказана вимога позивача була одержана ТОВ „Наталка –Трейд” 10.06.2010р., про що свідчить відповідна відмітка на копії вимоги. Враховуючи наведені по тексту рішення вище положення ст.ст. 530, 1022 ЦК України, суд доходить висновку, що строк виконання зобов’язань ТОВ "Наталка – Трейд” з проведення розрахунків за товари сплив 17.06.2010р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Проте, в порушення умов договору поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року, вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1022 ЦК України товари передані на реалізацію після спливу вказаного строку повернуті не були та грошові кошти від їх реалізації протягом дії договору Постачальнику не надходили, внаслідок чого за ТОВ „Наталка – Трейд” утворилася заборгованість у розмірі 88911,93 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, згідно з п. 6.1 договору поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року у випадку порушення строків перерахування коштів за реалізовані товари Виконавець зобов’язався сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення від суми фактичної заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, наданій у судовому засіданні 29.09.2010р., за несвоєчасне виконання Виконавцем грошових зобов’язань за вказаним договором ТОВ „Аметист” додатково було нараховано до сплати ТОВ „Наталка –Трейд” пеню у розмірі 4140,16 грн.

          Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, ТОВ „Аметист” було нараховано до сплати ТОВ „Наталка –Трейд” за період з 18.06.2010р. по 27.09.2010р. 745,05 грн. 3% річних з прострочених сум.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем договірних зобов’язань за договором поставки на умовах реалізації №Ю-2031 від 01.01.2009 року, ТОВ „Аметист” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ „Наталка –Трейд” 88870,54 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 745,05 грн., а також пені в сумі 4140,16 грн. за вищезазначеним договором.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

На думку суду, наявність та розмір основного боргу, 3% річних, а також пені ТОВ „Наталка –Трейд” перед ТОВ „Аметист” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується накладними про передачу відповідачу обумовлених товарів, копією вимоги позивача про здійснення розрахунків, а також обґрунтованими розрахунками позовних вимог, викладеними у заяві про уточнення позовних вимог, наданій у судовому засіданні 29.09.2010р.. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем до господарського суду не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „Аметист” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 1011, 1022 ЦК України. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ТОВ „Аметист” 88870,54 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 745,05 грн., а також пеню в сумі 4140,16 грн. за вищезазначеним договором.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача у повному обсязі згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 1011, 1022 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка –Трейд” /65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 67, п/р №26007247771 у ВАТ „Морський транспортний банк” в м. Іллічівську, МФО 328168, код ЄДРПОУ 33387136/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Аметист” / 49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Бажова, 11а, поштова адреса: 49030, м. Дніпропетровськ, вул.. Чкалова, 12/309, код ЄДРПОУ 31271562 / 88870 грн. 54 коп. / вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят грн. 54 коп./ - основного боргу; 745 грн. 05 коп. / сімсот сорок п’ять грн. 05 коп./ - 3% річних; пеню у сумі 4140 грн. 16 коп. /чотири тисячі сто сорок грн. 16 коп./; 937 грн. 56 коп. / дев’ятсот тридцять сім грн. 56 коп./ – держмита; 236 грн. / двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 04.10.2010р.

Суддя