Рішення № 11810486, 22.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 9/148-10-3019 За позовом: приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ";

До відповідача: дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Пирогова "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”;

про стягнення 168 448,90грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Салагорник А.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Богинський В.А. (за довіреністю);

Від третьої особи: Недяка А.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 08.07.2010р. за вх. № 6081 Приватне підприємство "УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Пирогова "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі –Відповідач) про стягнення 168 448,90грн.

18.08.2010р. суд залучив до справи № 9/148-10-3019 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві від 06.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

28 грудня 2006 року господарським судом Одеської області було винесено рішення по справі № 22/488-06-13402 за позовом ПП «Український шлях»до ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова»ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»про визнання угоди укладеною, визнання права власності та виселення. Підставою подання позову стала домовленість сторін про погашення заборгованості, яка виникла за договорами підряду (на виконання робіт) від 26.04.2005 року №12, №13, №15; від 27.09.2005 року №19, №20, №21, №22; від 01.12.2005 року №24, шляхом передачі у власність ПП «Український шлях»нежитлових споруд (літ. А, Б, В, Г, Д, Е), мощення та огородження загальною площею 1526,30 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, і складають одну ідеальну долю (надалі Майно). Відповідно до вказаного рішення позовні вимоги ПП «Український шлях»було задоволено і визнано право власності на вказане Майно.

06 березня 2007 р. Позивач платіжними дорученнями № 36 (на 50000.00 грн.) та № 37 (на 50000.00 грн.) перерахував на користь Відповідача загальну суму 100 000,00 грн. як погашення заборгованосгі за нежитлові споруди згідно рішення господарського суду Одеської області по справі № 22/488-06-13402 від 28.12.2006 р.

12.07.2007 р. на підставі касаційної скарги Відповідача, рішення господарського суду Одеської області по справі № 22/488-06-13402 від 28.12.2006 р. було скасовано постановою Вищого господарського суду України.

Підставою для скасування стало те, що згідно зі Статутом Відповідача «ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова»ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»є відокремленим структурним підрозділом ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»без самостійного статутного фонду та без права самостійного розпорядження нерухомим майном, яке знаходиться на його балансі.

За переглядом господарським судом Одеської області справи № 30-22/488-06-13402 16.11.2007 р. було винесено рішення, яким Позивачу було відмовлено у визнанні права власності на нерухоме Майно за адресою м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, на підставі того що відчуження майна могло здійснюватися лише з дозволу власника майна - ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», та у порядку, передбаченому власником. Суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для виникнення у ПП «Український шлях»права власності на нежитлові споруди на підставі пропозиції Відповідача та згоди Позивача «Український шлях»про погашення існуючої заборгованості, шляхом передачі майна. Це рішення господарського суду Одеської області є на цей час чинним, оскаржено сторонами не було.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2008 року по справі № 33/45-08-2192 за участю Позивача, Відповідача, ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»та інших осіб, ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»було відмовлено у майнових вимогах стосовно нежитлових споруд (літ. А, Б, В, Г, Д, Е), мощення та огородження загальною площею 1526.30 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, і складають одну ідеальну долю, та були предметом судового рішення № 22/488-06-13402, оскільки ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»не доведено належним чином право власності на вказане майно.

Зазначене рішення підтримав ВГСУ, прийнявши 18.12.2008 року відповідну постанову та Верховний Суд України, який своєю ухвалою від 12.02.2009 року відмовив ЗАТ у порушенні провадження з перегляду вказаної постанови.

Відповідач не надав ні Позивачу, ні суду ніяких документів, які могли би підтверджувати надання Власником Майна відповідних повноважень Відповідачеві на право розпорядження вказаним Майном.

Таким чином, скасуванням рішення господарського суду по справі № 22/488-06-13402 від 28.12.2006 р. постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007 р фактично були скасовані підстави, на яких 06 березня 2007 р. Відповідачем були отримані від Позивача грошові кошти за платіжними дорученнями № 36 (на 50000,00 грн.) та № 37 (на 50000,00 грн.) у загальній сумі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок), оскільки ці кошти були перераховані як погашення заборгованості за нежитлові споруди згідно рішення господарського суду по справі № 22/488-06-13402 від 28.12.2006 р.

На даний час основний борг Відповідача перед Позивачем по цій справі складає суму 100000,00 грн., інфляційні витрати складають 59490,00 грн., розрахунок трьох відсотків від простроченої суми дорівнює 8958,90 грн.

06.08.2010р. за вх. №20296 Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне: 28 грудня 2006 року господарським судом Одеської області було винесено рішення по справі № 22/488-06-13402 за позовом ПП „Український шлях” до ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова” ЗАТ ЛОЗПУ „Укрпрофоздоровниця" про визнання угоди укладеною, визнання права власності та виселення.

Відповідач у відзиві посилається на те, що у рішенні не зазначено, щодо будь-яких обов'язків ПП „Український шлях” перед Дочірнім підприємством „Клінічний санаторій ім.Пирогова” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” щодо виконання будь-яких дій в тому числі щодо перерахування якихось грошових сум.

06 березня 2007р. платіжними дорученнями № 36 та № 37 ПП „Український шлях” перерахувало на розрахунковий рахунок ДП „Клинический санаторий им.Пирогова” грошові кошти на загальну суму 100 000.00 грн. як погашення заборгованості за нежитлові споруди згідно рішення господарського суду Одеської області по справі № 22/488-06-13402 від 28.12.2006р.

Таким чином, підстав для перерахування грошових коштів у сумі 100 000.00 грн. ПП „Український шлях” з урахуванням рішення суду в платіжних дорученнях не відповідає обставинам справи, у зв'язку з тим. що в рішенні господарського суду від 28.12.2006р. по справі № 22/488-06-13402, як вже раніше зазначалося, обов'язок по перерахуванню коштів у сумі 100 000.00 грн. на ПП „Український шлях” не покладався.

Пізніше, 12.07.2007р. на підставі касаційної скарги ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова” рішення господарського суду Одеської області по справі № 22/488-06-13402 від 28.12.2006р. було скасовано постановою Вищого господарського суду України.

Підставою для скасування стало те, що згідно зі Статутом Відповідача ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова” ЗАТ ЛОЗПУ „Укрпрофоздоровниця” є відокремленим структурним підрозділом ЗАТ ЛОЗПУ „Укрпрофоздоровниця”, без самостійного статутного фонду та без права самостійного розпорядження нерухомим майном, яке знаходиться на його балансі.

За переглядом господарським судом Одеської області справи № 30-22/488-06-13402 від 16.11.2007р. було винесено рішення, яким Позивачу було відмовлено у визнанні права власності на нерухоме Майно за адресою м.Одеса, Овідіопольська дуга, 3, на підставі того що відчуження майна могло здійснюватися лише з дозволу власника майна - ЗАТ ЛОЗПУ „Укрпрофоздоровниця”, та у порядку, передбаченому власником. Суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для виникнення у ПП „Український шлях” права власності на нежитлові споруди. Це рішення господарського суду Одеської області є на цей час чинним, оскаржено сторонами не було.

Як стверджує Позивач, враховуючи ту обставину, що рішення господарського суду від 28.12.2006р., яке послугувало підставою для перерахування, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. у справі № 22/488-06-13402 ПП „Український шлях”, тому у нього з цього моменту фактично були скасовані підстави, згідно яких 06 березня 2007р. ПП „Український шлях" перерахувало ДП ”Клінічний санаторій ім.Пирогова” грошові кошти за платіжними дорученнями № 36 (на 50000.00 грн.) та № 37 (на 50000.00 грн.) у загальній сумі 100 000,00 грн.

Відповідач посилається на те, що вимоги ПП „Український шлях” щодо повернення 100000.00 грн., сплачених, нібито, на виконання рішення господарського суду від 28.12.2006р. у справі № 22/488-06-13402 не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах права у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи, дві події, а саме наявність, скасованого в подальшому рішення господарського суду від 28.12.2006р, та перерахування грошей, це зовсім різні, жодним чином не пов'язані між собою події, з підстав зазначених раніше.

Таким чином, Відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності, починає свій відлік з моменту настання події, тобто перерахування грошових коштів, а саме з 06 березня 2007р.

Враховуючи викладене, Відповідач наполягає на тому, що для повного та об'єктивного розгляду даного спору, наявність рішення господарського суду Одеської області та подальше його скасування, не має жодних юридичних наслідків, оскільки ні в якому разі не впливає на момент настання події, з якої починається відлік перебігу позовної давності.

Враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, де зазначається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, цілком очевидно, що строк позовної давності на повернення грошових коштів в сумі 100 000,00 грн., перерахованих ПП „Український шлях” 06 березня 2007р. та набутих ДП „Клінічний санаторій ім.Пирогова” сплинув 06 березня 2010р., відповідно до положень зазначених у відзиві.

Відповідно до додаткових обґрунтувань позовних вимог від 02.09.2010р. за вх. №22724, Позивач вважає ствердження Відповідача такими, що не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству. Необхідно звернути увагу суду на те, що вказане рішення Господарського суду Одеської області по справі №22/488-06-13402 було прийнято на підставі виконаних згідно досягнутим домовленостям дій сторін, які суд визнав як укладення угоди, і саме це зафіксовано у констатуючій частині даного рішення.

А що стосується строків перебігу позовної давності, Позивач зазначає наступне: в ч. 1 ст. 261 ЦК України вказано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До винесення постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2007р. Позивач не знав та не міг знати, що його домовленості з Відповідачем суперечать законодавству і про відсутність правових підстав для виникнення у Позивача права власності на зазначені вище не житлові споруди та для виникнення обов’язку компенсувати Відповідачу перевищення вартості майна над сумою боргу.

Враховуючи вищенаведене, термін позовної давності сплив лише 13.07.2010р., а не 06.03.2010р.

18.08.2010р. суд залучив до справи № 9/148-10-3019 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на підставі того що, Відповідач - дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім.Пирогова "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за своїм статусом є відокремленим структур6ним підрозділом Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", без самостійного статутного фонду та без права самостійного розпорядження майном, що знаходиться на його балансі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства, відповідно до ст.139 ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 651 ЦК України закріплює: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Згідно ст. 261 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, відповідно до ст. 257 ЦК України.

Згідно положень ст.625 ЦК України, боржник, який просрочив грошове зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Пирогова "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (65051, м. Одеса, курорт „Куяльник”, код ЄДРПОУ 32416773, п/р 26006670532322 в Київському відділенні ООФ АКБ УСБ м. Одеси, МФО 328016), на користь Приватного підприємства "УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ" (65005 м. Одеса, вул. Бабеля, 24, код ЄДРПОУ 32271804, п/р 26002150000045 у ПАТ „ВіЕйБі Банк” (ПАТ „VAB Банк”) м. Києва, МФО 380537) –суму основного боргу у розмірі 100000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 59490,00 грн., три відсотки річних у сумі 8958,90 грн., 1684,49 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                             Меденцев П.А.