Рішення № 11810485, 22.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 9/200-10-3638 За позовом: військовий прокурор Одеського гарнізону; в особі, якою є Міністерство оборони України; в особі, якою є Військова частина А 3571;

До відповідача: колективного підприємства "Пілот" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 21139,55грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Уразовський С.І.(за довіреністю);

Від позивача(Міністерство оборони України): не з'явився;

Від позивача(Військова частина А3571): не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 19.08.2010 р. за вх. №7004 Військовий прокурор Одеського гарнізону; в особі, якою є Міністерство оборони України; в особі, якою є Військова частина А 3571 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Колективного підприємства "Пілот" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості у сумі 21139,55грн.

Прокурор та позивачі на позовних вимогах наполягають.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

7 травня 1997 року між Одеською квартирно - експлуатаційною частиною району Одеського військового округу МО України (далі - Одеська КЕЧ ОдВО МО України) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пілот", був укладений договір № 87/1997/ЦКЕУ/3 оренди нежитлової будівлі площею 152,37 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 12 для використання в якості магазину.

Згідно з п.п. 3.3 Договору, строк оренди починає діяти з моменту затвердження в ЦКЕУ МО України до 31 грудня 2019 року.

1 вересня 2004 року у зв'язку з реєстрацією Військової частини А3571, як суб'єкта господарської діяльності Квартирно - експлуатаційним відділом міста Одеси, як правонаступником Одеська КЕЧ ОдВО МО України, згідно акту прийому - передачі передані права орендодавця за Договором Військовій частині А3571. Додатковою угодою №5 до Договору від 30 вересня 2004 року, орендна плата ТОВ „Пілот" у розмірі 100% перераховується до спеціального фонду Державного бюджету України на спеціальних рахунок Військової частини щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Однак, порушуючи вимоги чинного законодавства, Відповідач оплату за надані послуги оренди вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 13 серпня 2010 року за ним рахується кредиторська заборгованість перед Позивачем у розмірі 21 139, 55 грн., з них: 13 288, 29 грн. - основний борг; 7 851, 26 грн. –пеня (з листопада 2009р. по червень 2010р.).

22.09.2010р. у судовому засіданні представник Позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої змінює строки нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання, а саме з жовтня 2009р. по березень 2010р. таким чином загальна сума основного боргу складає 13288,29 грн., пеня –6698,43 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України закріплює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 29 Господарського процесуального Кодексу України та статтями 20 та 361 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оборону України" оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Обороноздатність держави складається, зокрема, з матеріальних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації.

Згідно зі статтями 2 та 3 того ж Закону, організаційно Збройні Сили України складаються із органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, та оборона України базується на готовності усіх ланок воєнної організації до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, а підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, формування та реалізацію воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики держави, забезпечення Збройних Сил України матеріальними та фінансовими ресурсами, підтримання на належному рівні боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони держави.

У відповідності до ст. 1, 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України", майно, матеріальні і грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю, яка входить до сфери управління Міністерства оборони України. Військове майно - це державне майно закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України на праві оперативного управління.

Згідно ст. 8 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України" кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Невиконання або неналежне виконання суб'єктами підприємницької діяльності умов договорів, укладених з військовими частинами Міністерства оборони України, завдає шкоди економічним інтересам держави.

Проведеною прокурорською перевіркою встановлені обставини, які є підставою для представництва військовим прокурором Одеського гарнізону в господарському суді Одеської області інтересів держави в особі військової частини А3571, у формі звернення до суду з цим позовом та участі прокурора в його розгляді.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Колективного підприємства "Пілот" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65121, м. Одеса, вул. Терешкової, 20-Б, код ЗКПО 21004634, р/р 26009000707001 в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 328384) на користь держави в особі Міністерства оборони України; в особі, якою є Військова частина А 3571 (65121, м. Одеса, аеродром „Шкільний”, 1 а, р/р 35221005003305 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 08419537) основний борг в сумі 13288,29 грн., пеня в сумі 6698,43 грн.

3.Стягнути з Колективного підприємства "Пілот" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65121, м. Одеса, вул. Терешкової, 20-Б, код ЗКПО 21004634, р/р 26009000707001 в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 328384) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Колективного підприємства "Пілот" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65121, м. Одеса, вул. Терешкової, 20-Б, код ЗКПО 21004634, р/р 26009000707001 в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 328384) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 199,87 грн. державного мита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.