Рішення № 11810391, 20.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2010 р.Справа № 9/191-10-3503 За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

До відповідача: Приватного підприємства «Сільськогосподарська фірма «АГРО КСОД»;

про стягнення 17043,26 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 09.08.2010 р. Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Сільськогосподарська фірма «АГРО КСОД»(далі Відповідач) 17043,26 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить у позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

20.06.2009 р. між Позивачем (виконавець) та Відповідачем (замовник) було укладено договір про надання послуг по збору врожаю 2009 року зернових та технічних культур на площах замовника комбайном «Массей Фергюсон»(п.1.1. договору).

Загальна вартість робіт складає 189500 грн. (п.2.1. договору); найменування сільськогосподарських культур, площа уборки та вартість послуг за гектар та взагалі по площі вказана у таблиці 2.1.1. п.2.1. договору.

За положеннями п.3.3. договору прийняття робіт оформлюється підписанням сторонами «Акту здачі-прийняття виконаних робіт».

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок здійснюється в строк до 20.07.2009 р., згідно рахунка за послуги, наданого виконавцем.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії акту від 25.06.2009 р. (яка є додатком до договору) виконавцем було надано замовнику послуги по збиранню зернових та технічних культур (ячменя та рапса) на загальну суму 56200 грн.

Замовник за договором від 20.06.2009 р. частково сплатив вартість наданих послуг в сумі 30000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №132 від 23.07.2009 р.

Наведене вище підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. у справі №26/35-10-950 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ПП «Сільськогосподарська фірма «АГРО КСОД»про стягнення 58556,28 грн. (за договором від 20.06.2009 р.).

Зазначеним судовим рішенням позов задоволено, стягнуто з ПП «Сільськогосподарська фірма «АГРО КСОД»на користь ФОП ОСОБА_1 осоновний борг в сумі 26200 грн., штраф в сумі 31833 грн., 3% річних в сумі 523,28 грн., держмито в сумі 585,56 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

Сторони не заперечують, що за рішенням суду від 28.04.2010 р. у справі №26/35-10-950 було стягнуто з ПП «Сільськогосподарська фірма «АГРО КСОД»на користь ФОП ОСОБА_1 штраф та 3% річних за період з 01.07.2009 р. по 01.03.2010р.

Решту основної заборгованості за договором від 20.06.2009 р. замовник сплатив 06.07.2010 р. (після приняття рішення від 28.04.2010 р. у справі №26/35-10-950), що підтверджується платіжним дорученням №91 від 06.07.2010 р. на суму 26200 грн. та випискою по рахунку Позивача за 06.07.2010 р.

Подання позову у цій справі Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 спричинене неналежним виконанням Відповідачем умов договору, обґрунтовуючи вимоги положеннями ст.ст.623, 624, 625 ЦК України.

Однак, суд не погоджується із посиланням Позивача на положення ст.623 ЦК України, оскільки штраф має іншу правову природу та є видом забезпечення належного виконання зобовязання стороною умов договору, а не відшкодуванням збитків.

За розрахунком Позивача штраф (нарахований у відповідності до п.3.6. договору від 20.06.2009 р.) за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. складає 16768 грн. суд погоджується із таким розрахунком Позивача.

Суд також вважає правомірно нарахованою Позивачем суму 3 % річних за період з 01.03.2010 р. по 06.07.2010 р. в сумі 275,26 грн.

Посилання Відповідача на те, що штраф стягується одноразово та не залежить від терміну прострочення виконання зобовязання, суд не приймає, оскільки з аналізу ст.ст.525, 526, ч.2 ст.551, ст. 611 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України випливає, що законодавець надає перевагу застосуванню договірних штрафних санкцій (за узгодженим порядком та розміром), якщо це не суперечить чинному законодавству.

У п.3.6. договору від 20.06.2009 р. сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного розрахунку, замовник сплачує штраф в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Таким чином сторони договору погодили, що сторона, яка порушила зобовязання має сплатити штраф, дійшли згоди про його розмір та порядок нарахування. Інших угод або договорів, в яких змінено порядок та/або вид забезпечення виконання зобоваязання за договором, підписаних обома сторонами, суду не надано.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Сільськогосподарська фірма «АГРО КСОД»(68213, Одеська область, Саратський район, с. Фараонівка, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 32546553, р/р 2600288681 «Райффайзен Банк Аваль», МФО 328351) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у АКБ «Імексбанк», МФО НОМЕР_4) штраф в сумі 16768 грн., 3% річних в сумі 275,26 грн., витрати по державному миту в сумі 170,43 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя