Рішення № 11810387, 15.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2010 р.Справа № 26-23/39-10-2260 Господарський суд Одеської області у складі : судді                                         Никифорчука М.І. при секретареві                     Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від позивача: Дубищев Ю.В. за довіреністю від 11.12.2009р.;

від відповідача : не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»;

до відповідача : Військової частини А 1283

про стягнення 15422 грн. 55 коп., -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі» ( далі - Позивач) звернулось із позовом до Військової частини А 1283 ( далі –Відповідач ) про стягнення 15244 грн. 55 коп. посилаючись на наступне.

15.08.2006 р. між сторонами у справі був укладений договір № 2181-8 про надання послуг зв’язку. ( далі – Договір )

Позивач своєчасно та у повному обсягу надавав Відповідачеві послуги зв’язку, але Відповідач не своєчасно розраховувався за їх споживання у зв’язку з чим, за період часу з 15.09.2009 р. по 19.04.2010 р. за Відповідачем утворився борг в сумі 14538 грн. 24 коп.

За цей же період часу відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 104,11 грн. та інфляційні збитки в сумі 517,91 грн., згідно приведеного Позивачем розрахунку.

Пені Відповідачеві нараховано за період часу з 21.10.2009 р. по 31.03.2010 р. на суму 262,29 грн., також згідно приведеного Позивачем розрахунку.

Вказані суми дотеперішнього часу Відповідачем не сплачені, що свідчить про порушення з його боку вимог умов договору та вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив у якому зазначив наступне.

Відповідач є бюджетною установою та отримує кошти за рахунок державного бюджету. У зв’язку з відсутністю коштів на рахунку Відповідач не міг сплачувати Позивачеві за надані послуги. При надходженні коштів на рахунок Відповідача вказаний Позивачем борг буде погашений. Вказані обставини Відповідач просить прийняти до уваги при прийняті рішення про стягнення штрафних санкцій та пені.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як випливає з матеріалів справи, 15.08.2006 р. між сторонами у справі укладений вищевказаний Договір, відповідно до якого Позивач надає Відповідачеві послуги зв’язку, а Відповідач зобов’язується своєчасно та у повному обсягу їх сплатити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Відповідач по вказаному Договору отримав послуги зв’язку від Позивача у повному обсягу за вказаний вище період часу, але несвоєчасно їх оплатив, чим порушив приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Статтями 623-625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, крім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем надано до позовної заяви розрахунок пені, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 4.1 договору.

Разом з приведеним суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів того, що за період дії договору державними органами не проводилося фінансування військової частини на оплату послуг електрозв’язку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими, доведеними, такими що відповідають наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню у повному обсягу.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 1283 ( 65033. м. Одеса, пров. Штабний, 1; код ЄДРПОУ 22994917, р/р 35219004004209 в УДК в Одеській області, МФО 828011 ) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі філії „Дирекція первинної мережі ВАТ „Укртелеком” ( 03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3; код ЄДРПОУ 16479714, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904 ) - суму основного боргу в розмірі - 14538 (чотирнадцять тисяч п’ятсот тридцять вісім) грн. 24 коп., 3% річних в розмірі - 104 (сто чотири) грн. 11 коп., інфляційні збитки в сумі 517 (п’ятсот сімнадцять) грн. 91 коп., пені в розмірі - 262 (двісті шістдесят дві) грн. 29 коп., державного мита в розмірі 154 (сто п’ятдесят чотири) грн. 23 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Суддя

Повне рішення складено 20 вересня 2010 р.