Рішення № 11810385, 10.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2010 р.Справа № 12/98-10-3195 Позивач: Державне підприємство "Ровенькиантрацит"

Відповідач: приватне підприємство "Південьвуглепром"

про стягнення 21600 грн.

                                                                                                     Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Павлов Д.М. –довіреність від 24.06.2010р.;

від відповідача: не з’явився.

          СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Ровенькиантрацит" (далі –ДП "Ровенькиантрацит") звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з приватного підприємства "Південьвуглепром" (далі –ПП "Південьвуглепром") заборгованість за вартість провізної плати в розмірі 21600 грн.

          Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.08.2010р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, поважності підстав неявки суду не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21.08.2008 р. між ДП "Ровенькиантрацит" - (Постачальник) та ПП "Південьвуглепром"- (Покупець) було укладено договір постачання №38-96 гп (далі –Договір).

          Даний Договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р.

          18.12.2008р. додатковою угодою було продовжено строк дії договору № 38-96 гп від 21.08.2008р. до 31.12.2009р.

Відповідно до п.1.1. Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує вугілля марки А (антрацит), що іменується далі - Товар.

          Згідно до п. 2.1 Договору обсяги постачання та реквізити вантажоотримувачів надає Покупець в листах-рознарядках, що підлягають узгодженню з Постачальником.

          Відповідно до п.3.2. Покупець зобов’язався здійснювати передоплату шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передплати відповідно до рахунку Постачальника на передплату.

          Пунктом 3.3 Договору встановлено, суми передплати , зазначені у розрахунках на передплату є оперативними. Кінцевий розрахунок провадиться по факту постачання на протязі 10 днів після поставки.                    Відповідно до додатків до Договору №1 від 21.08.2008 р., №2 від 04.11.2008 р., №3 та №4 від 19.12.2008 р., №5 від 05.02.2009 р. та №6 від 17.03.2009 р. сторони домовилися про постачання вугілля.

Відповідно до листів-заявок Відповідача, ДП "Ровенькиантрацит" з жовтня 2008 по червень 2009 року відвантажувалась вугільна продукція загальною вагою 896 тонн. Вартість провізної плати склала 81600 грн. Вартість провізної плати підтверджено листами-заявками на відвантаження та залізничними квитанціями.

Згідно п.3.5 Договору суми провізної плати в зв'язку з доставлянням Товару до станції призначення сплачує Покупець окремим цільовим платежем на умовах 100% передплати відповідно рахунку Постачальника на передплату.

Як зазначає позивач в позовній заяві за провізну плату з жовтня 2008 по червень 2009 року Відповідачем сплачено 60 000 грн.

20.04.2010р. Відповідачу було направлено вимогу № 50-юр на суму 21 600 грн. Однак, відповіді на дану вимогу Позивачем не отримано.

Відповідно до наданого Позивачем та не спростованого Відповідачем розрахунку позовних вимог борг ПП "Південьвуглепром" перед ДП "Ровенькиантрацит" за Договором складає 21 600 грн.

          Порушення Відповідачем зазначених вище договірних зобов’язань зумовило звернення Позивача до господарського суду Одеської області з позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

          Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

          Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

          Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

          Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

          З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ДП "Ровенькиантрацит", щодо стягнення з Відповідача 21600 грн. заборгованості за Договором, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 216 грн. та ІТЗ судового процесу на суму 236 грн.

          Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Південьвуглепром" (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд 22А, офіс 7, код 35819236) на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит" (94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6. код 32320704) - 21600 (двадцять одну тисячу шістсот) грн. –заборгованість за договором постачання, 216 (двісті шістнадцять) грн. - витрат на оплату державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 14.09.2010 р.

Суддя