Рішення № 11810055, 05.10.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р. Справа № 17/201/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача, Гезалян А.Ю., довіреність № 240 від 21.08.10, ;

від відповідача, не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/201/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Кучеренко”(28513, Кіровоградська область, Долинський р-н, с.Никифорівка)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайл-Т”(54055, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50/1)

про: стягнення коштів у сумі 469425 грн. 23 коп.,-          

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Кучеренко” звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайл-Т”про стягнення заборгованості у розмірі 469425,23 грн., з яких 274781,40 грн. сума основного боргу, 115431,50 грн.- пені, 63199,73 грн.- збитки від інфляції, 16012,60 грн.- 3% річних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився. Відзив на позовну заяву до суду не надав, позов не оспорив, але від нього надійшло письмове клопотання за № 13/10 від 04.10.2010р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю присутності представника відповідача у судовому засіданні, призначеного на 05.10.2010р.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки представляти інтереси юридичної особи може будь-яка особа за дорученням керівника цієї юридичної особи або керівник підприємства. Також слід зазначити, що, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відсутність представника сторони є підставою для відкладення розгляду справи лише у випадку, коли явка сторін була визнана судом обов’язковою. Суд не визнавав явку сторін обов’язковою, тому підстави, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи, відсутні. Про день, час і місце розгляду справи всі учасники процесу були належним чином повідомлені, але відповідач в судове засідання не з’явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Кучеренко»(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т»(надалі-відповідач) 01 лютого 2008 році було укладено договір на поставку продукції.

Відповідно до п. 1.1. договору на поставку продукції від 01.02.2008р. постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити й прийняти на умовах, викладених у договорі вироби з граніту, асортимент, кількість та ціна якого визначена в рахунку на оплату.

10 вересня 2008 році позивач виставив відповідачу рахунок № 15 для оплати поставленого товару, а саме: щебеню 20x40, кількістю 3925,00 т., на загальну суму 274781,40 грн.

Підтвердженням поставки товару - щебеню 20x40, кількістю 3925,00 т. є накладна № 15 від 09.2008 року та довіреність №036621 від 10.09.2008 року.

Згідно з п. 4.2. договору на поставку продукції від 01.02.2008 р., товариство з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т»зобов'язане було протягом 5 календарних днів, з моменту поставки продукції, сплатити товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Кучеренко»суму товару, а саме: 274781,40 грн. Однак, отримавши товар, а саме: щебінь 20x40, кількістю 3925,00 т., товариство з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т»до моменту звернення до суду не оплатило суму товару вказану в рахунку № 15 від 10.09.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В свою чергу, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, їй прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за розрахунком позивача, збитки від інфляції за період з 16 вересня 2008 року по 25 серпня 2010 року складають 63199,73 грн., 3% річних за період з 16.09.2008р. по 25.08.2010р. складає 16012,60 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору на поставку продукції від 01.02.2008р. у разі несплати або несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла за період, за який стягується пеня. Отже, пеня за період з 16 вересня 2008 року по 25 серпня 2010 року складає 115431,50 грн.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок пені, збитків від інфляції та 3% річних за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.8., згідно здійсненого розрахунку пеня становить 32650 грн. 43 коп., 3 % річних - 15983 грн. 47 коп, що підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 386615,03 грн., з яких 274781,40 грн.- сума основного боргу, 32650,43 грн.- пеня, 3% річних 15983,47 грн., збитки від інфляції –63199,73 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається та зобов'язання, які взяли сторони на себе при укладенні Договору, повинні виконуватися належним чином та відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані отже, підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                   ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайл-Т” (54055, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 50/1; код 34651221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Кучеренко”(28513, Кіровоградська область, Долинський р-н, с.Никифорівка; код 06391639) 274781,40 грн. суму основного боргу, 63199,73 грн. збитки від інфляції, 15983,47 грн. –3% річних, 32650,43 грн.- пеня; 3866,15 грн. –держмита та 194,37 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя