Рішення № 11809811, 20.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.10                                                                                           Справа№ 14/145

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі”, с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область

До відповідача: Фермерського господарства «Бекас», с. Нагоряни, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 311 770,68 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: Луньо Б.М. –директор

від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Товариства з обмеженою відповідальністю “Провімі”, с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область до Фермерського господарства «Бекас», с. Нагоряни, Пустомитівський район, Львівська область про стягнення 311 770,68 грн. заборгованості, в тому числі: 293 612,51 грн. основного боргу, 3 % річних, 2 455,76 грн., 3523,35 грн. інфляційних нарахувань, 2886,13 грн. штрафу; 14 292,93 грн. - пені, а також –відшкодування судових витрат по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.09.2010 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання. Наявні у справі матеріали свідчать про отримання сторонами ухвали про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 28.09.10р. з»явився, вимоги ухвали суду від 16.09.10р. про порушення провадження у справі виконав частково. В судовому засіданні суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу від 04.01.2010р. за № 01-04/01/10.

Відповідач в судове засідання не з”явився, відзиву та витребуванні документи до суду від відповідача не поступали, з клопотаннями та заявами відповідач до суду не звертався.

За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створенням сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 28.09.10р. розгляд справи відкладався на 20.10.10р.

В судове засідання 20.10.10р. позивач з»явився, вимоги ухвал суду по справі виконав, в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 20.10.10р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвал суду по справі не виконав, відзив та витребуванні судом документи від відповідача до суду не поступали.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено.

04 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Провімі” (продавцем), яке діє на підставі статуту і є платником податку на додану вартість на загальних підставах, в особі генерального директора Шопського Івана Федоровича, з одного боку (позивачем у справі) та Фермерським господарством (відповідачем у справі), яке діє на підставі статуту і є платником податку (покупцем), в особі директора Сидорчука Валентина Ігоровича, з іншого боку було укладено договір купівлі-продажу за № 01-04/01/10. Відповідно п.1.1.1. даного договору продавець (позивач у справі) зобов»язується продати, а покупець (відповідач у справі ) зобов”язується прийняти і оплатити кормові добавки, готовий комбікорм для сільськогосподарських тварин виробництва «Провімі», надалі «товар», в асортименті та кількості згідно замовлень покупця.

Поставка товару здійснюється продавцем на умовах франко-склад продавця. (Продавець зобов»язується завантажити у себе на складі товар на транспорт, наданий покупцем, в кількості згідно попереднього замовлення. (п.2.1.).

Відповідно до п. 2.2 договору покупець замовляє товар за 7 (сім) календарних днів до його очікуваної поставки, замовлення передається в письмовій формі на факс чи у електронній формі на адресу електронної поштової скриньки продавця.

Покупець зобов»язується прийняти товар згідно товарно-транспортних документів. (п.2.3.).

Сторонами, відповідно до п. 3.1. договору обумовлено, що оплата за товар здійснюється за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за один день до поставки товару, замовленого відповідно до п.2.2. договору або в день отримання товару за умови представлення покупцем банківських документів, що підтверджують здійснення платежу.

За умови регулярних поставок товару продавцем покупцю продавець надає покупцю товар на умовах відтермінованої оплати, при цьому тривалість відтермінованої оплати не повинна перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів та суми не більше 300000 грн. (триста тисяч гривень).

Представником позивача доведено факт, що протягом 2007-2010 років, що господарські відносини між ТзОВ «Провімі» та ФГ «Бекас» будуються виключно на договірній основі, про що свідчать договори, укладені між підприємствами у вказаний період, а саме договір за № 4-02/01/07 від 02.01.07р., договір за № 10-/02/01/08 від 02.01.08р. та договір за № 12-02/01/09 від 02.01.09р. (копії договорів подані позивачем до справи).

На виконання умов договору№01-04/01/10 від04.01.10 р, 29 травня 2010 року згідно видаткової накладної за № ПР-0003206 відповідачу було відвантажено товар на загальну суму 293612,51 грн. За отриманий товар відповідач у визначені договором строки розрахунку не провів.

У разі несвоєчасного виконання грошових зобов»язань покупцем, продавець сплачує штраф у розмірі 1 (одного) відсотка від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. (п. 6.2.).

В разі прострочення покупцем виконання грошових зобов»язань, на вимогу продавця він зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів (п.6.3.).

Договір № 01-04/01/10 від 04.01.10р. набрав чинності з моменту його укладення (підписання уповноваженими представниками сторін) та діє до 31 грудня 2010р. (.п 10.1.)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Провімі»на виконання умов зазначеного договору поставило відповідачу товар по видатковій накладній № ПР-0003206 від 29 травня 2010 року товар, а саме: 2390 У стартер для бройлерів 7,5 %, 25 кількість – 4500.000, ціна без ПДВ 12.833333, сума без ПДВ 57750.00, сума з ПДВ -69300.00; 2391 У гроуер для бройлерів 5%, 25, кількість -9500,000, ціна без ПДВ 11.316667, сума без ПДВ 107508.34, сума з ПДВ 129010.008; 2392 У фінішер для бройлерів 5 % ,25 , кількість 7500.000, ціна без ПДВ 79418.75 грн., сума з ПДВ 95302.500.

Загальна вартість товару, поставленого позивачем відповідачу по вище вказаній накладній складає 293 612,51грн (з ПДВ).

Товар був отриманий відповідачем - про що свідчать підпис його уповноваженого представника на накладній; накладна завірена печаткою Фермерського господарства «Бекас». Як вбачається із поданих позивачем документів (заявки, рахунку-фактури) товар був замовлений відповідачем.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач намагався врегулювати спір з відповідачем в досудовому порядку, однак такі намагання результатів не дали. Так, зокрема, 09 липня 2010 року ТзОВ «Провімі»направило на адресу ФГ «Бекас»претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. Однак, відповіді на претензію боржник не надав, заборгованості не погасив.

16 серпня 2010 року позивачем - ТзОВ «Провімі»було повторно направлено претензію на адресу відповідача - ФГ «Бекас».

Відповідачем оплата була здійснена частково, на суму 5 000,00 грн. Виписки з банківських документів позивача в підтвердження надходження коштів на його рахунок від відповідача долучено до матеріалів справи.

Податкова накладна до видатковою накладної по якій поставлено товар ( копії яких подані позивачем до справи) підтверджують, що підставою поставки товару був договір від 04 січня 2010 року № 01-04/01/10.

Загальна сума заборгованості становить 288 612,51 грн.(293612,51грн.-5000,00 грн.).

Повної оплати не надійшло і станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 288612,51 грн.

Сума основного боргу залишилась незмінною і на момент вирішення спору по суті.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п.6.2 договору пеню в сумі 14292,93 грн., штраф в розмірі 2886,13 грн.., відповідно до п.6.3 договору та ст.. 625 ЦК України 3% річних в сумі 2 455,76 грн. та відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 3523,35 грн.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши доводи представника позивача, суд прийшов до висновку , що позов підлягає задоволенню . При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта

(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Матеріалами в справі підтверджується виникнення між сторонами договірних зобов»язань на підставі укладеного договору №01-04,01/10 від 04 січня 2010 року. Позивач виконав свої зобов»язання, поставивши відповідачу замовлений на виконання договору товар вартість на 293612,51 грн. Однак, відповідач лише частково провів з позивачем розрахунок. Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу не спростована документальними доказами відповідачем, становить 288 612,51 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 288 612,51 грн підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно п.6.2 договору від 04.01.2010 року № 01-04/01/10 у разі несвоєчасного виконання грошових зобов»язань покупцем, продавець сплачує штраф у розмірі 1 (одного) відсотка від суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За невиконання договірних зобов»язань позивач відповідно до п.6.2 договору нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу в розмірі 14 292,93 грн. та штраф в розмірі 2886,13 грн. ( розрахунок пені додано до позовних матеріалів).

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях ст.549 ЦК України та ч.1. ч.2 ст.231 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 292,93 грн та штрафу в розмірі 2886,13 грн..

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За прострочення виконання грошового зобов»язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України та п. 6.3. договору позивачем нараховано втрати від інфляційних процесів в сумі 3 523,35 грн ( розрахунок додається).

Відповідно до п. 6.3. договору та ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 2 455,76 грн .

Як вбачається з матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних від прострочених сум, зроблені позивачем, є обґрунтованими, законними та такими, які проведені у відповідності до норм матеріального права.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.

Позов підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Фермерського господарства «Бекас»(юридична адреса: 81105, Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, код ЄДРПОУ 33191416, фактична адреса: 81100, Львівська область, м.Пустомити, вул..Фабрична,19, код ЄДРПОУ 33191416 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімі»(81083, Львівська область, Яворівський район, с.Жорниська, код ЄДРПОУ 32730400, поштова адреса: 81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, п/с № 5, код ЄДРПОУ 32730400) 288 612,51 грн. основного боргу, 14292,93 грн. пені, 2886,13 грн. штрафу, 2 455,76 грн. –3 % річних , 3523,35 грн. інфляційних нарахувань, 3 117,71 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 20.10.10р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 25.10.10р.

Суддя