Рішення № 11809812, 20.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.10                                                                                           Справа№ 14/147

За позовом: Приватне підприємство «Галиченерго», с.Нова Кам»янка Жовківського району Львівської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати», м.Львів

Про стягнення 31371,64 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Хороз І.Б.

Представники сторін:

від позивача - Гулін Ю.О. - представник

від відповідача –Боровик Л.Є. - представник

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України позивачу в ході розгляду справи судом роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: Приватне підприємство «Галиченерго», с.Нова Кам»янка Жовківського району Львівської області подало на розгляд до господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати», м.Львів 31371,64 грн. заборгованості, в тому числі : 26331,00 грн основного боргу, 2691,54 грн. пені, 1704,17 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в розмірі 644,93 грн. Позивач просить відшкодувати судові витрати по справі за рахунок відповідача.

Ухвалою від 16.09.2010 року господарський суд Львівської області порушив провадження у справі за зазначеною позовною заявою та призначив розгляд справи на 28.09.2010 року.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання забезпечили.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві. Ствердив, що 01.11.2009 року між приватним підприємством «Галиченерго»та ТзОВ «Клуб професійного футболу «Карпати»був укладений договір поставки №30, згідно умов якого ПП «Галиченерго»взяло на себе зобов»язання продати товар на суму 76331,00 грн, а ТзОВ «Клуб професійного футболу «Карпати»взяло на себе зобов»язання провести оплату отриманого товару. Позивач свої зобов»язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № 1578 від 12.11.2009 року та довіреністю відповідача №192 від 06.11.2009 року . Однак відповідач, не виконав взятих на себе за умовами договору зобов»язань в повному обсязі: за отриманий товар провів розрахунок частково ( в сумі 50000,00 грн). За умовами договору строк кінцевої оплати за отриманий товар встановлений до 18.11.2009 року. Станом на 12.09.2010 року заборгованість відповідача склала 26 331,00 грн. На цю суму позивач заявив вимогу про стягнення основного боргу. Окрім того, за несвоєчасне виконання взятих на себе грошових зобов»язань відповідачу нарахована пеня в розмірі 2691,54 грн ( за період з 19.11.09 р по 19.05.10 р), а відповідно до ст.625 ЦК України –3 % річних в сумі 644,93 грн ) та 1704,17 грн інфляційних втрат. Просить позов задоволити повністю.

Відповідач відзиву на позов не надав, однак його представник в судовому засіданні ствердив про погашення основного боргу в сумі 26331,00 грн, надав платіжне доручення №267 від 23.09.10 р. Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідач заперечень не висловив.

Поскільки представник позивача в даному судовому засіданні не зміг підтвердити факту поступлення коштів від відповідача в сумі 26331,00 грн на рахунок позивача, дана обставина вимагала перевірки та з»ясування. Відтак , суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 28.09.10 року розгляд справи відкладався на 20.10.2010 року.

В судове засідання 20.10.10 р сторони забезпечили явку повноважних представників.

Представник позивача підтвердив факт погашення відповідачем суми основного боргу (26331,00 грн) платіжним дорученням №267 від 23.09.10 р після порушення провадження у справі, а відтак просить в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити, задоволити вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2691,54 грн. пені, 1704,17 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 644,93 грн. Поскільки суму основного боргу відповідач погасив після порушення провадження у справі, позивач просить відшкодувати судові витрати в повному обсязі за рахунок відповідача.

Відповідач повторно письмового відзиву на позовну заяву не подав, його представник в судовому засіданні в усній формі підтвердив факт укладення між сторонами договору поставки №30 від 02.11.09 р та поставки на його виконання позивачем відповідачу товару на суму 76331,00 грн по видатковій накладній №1578 від 12.11.2009 р згідно довіреності відповідача №192 від 06.11.2009 року, не спростував доводів позивача,що станом на час подання позову до суду сума основного боргу за товар складала 26331,00 грн, не висловив заперечень щодо проведених позивачем розрахунків пені, інфляційних та 3 % річних. Проте, представник відповідача звернувся в засіданні до суду з усним клопотання не задовольняти вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, покликаючись на незадовільний фінансовий стан відповідача, що обумовив несвоєчасне виконання відповідачем зобов»язань за договором. Будь-яких клопотань ( зокрема, в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України), належних та допустимих доказів в підтвердження обставин важкого фінансового стану товариства , відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом встановлено.

Приватне підприємство «Галиченерго»( надалі –продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» ( надалі-покупець) 02 листопада 2009 року уклали договір поставки товару за №20.

Загальна вартість товару (п.2.1 договору) , що передається у власність покупця згідно цього договору становить 76331,00 грн, в тому числі ПДВ –12721,83 грн. Сторони узгодили, що розрахунки по даному договору здійснюються в безготівковому порядку ( п.2.3). Покупець проводить оплату у три етапи, а саме -30000,00 грн , у тому числі ПДВ –5000,00 грн до 04.11.2009 року, 23165,50 грн, в тому числі ПДВ –3860,92 грн до 11.11.2009 року, 23165,50 грн, в тому числі ПДВ -3860,92 грн до 18.11.2009 року.

Таким чином, з умов даного пункту договору вбачається , що відповідач повинен був розрахуватися за отриманий від позивача товар в повному обсязі –до 18.11.2009 року. .

Відповідно до умов п.3.6 договору перехід до покупця права власності на товар, а також усіх ризиків ( випадкової загибелі та випадкового зіпсування) відбувається в момент фактичного отримання товару. Сторони домовились ( п.4.3 договору), що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми неоплаченого товару, за кожен день такої прострочки, включаючи день проплати.

Відповідно до п.6.1 –договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту остаточного виконання його умов.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, 02 листопада 2009 року ( в день укладення договору) позивач надав відповідачу рахунок за №2280, підставою у якій вказав договір, з переліком найменування товару чотирьох видів, даними про кількість, одиниці виміру по кожному найменуванню товару, відомостями про ціну з ПДВ за одиницю виміру по кожному виду товару а також –сумою з ПДВ . В загальному –вартість товару , переліченого у рахунку фактурі становила 76331,00 грн, у тому числі ПДВ -12721,83 грн, що відповідає у мовам п.2.1 договору поставки №30 від 02 листопада 2009 року.

05 листопада 2009 року відповідач перерахував позивачу 30000,00 грн , вказавши в призначенні платежу : «оплата рахунку №2280 від 02.11.09 р ( копія банківської виписки з рахунку позивача додається) . За умовами п.2.4 договору 30000,00 грн. від вартості товару , погодженого сторонами як предмет поставки, відповідач повинен був сплатити до 04.11.2009 р ( перший етап).

28 квітня 2010 року перераховано відповідачем ще 10000,00 грн ( за умовами п.2.4 договору , 23165,50 грн в т.ч. ПДВ-3860,92 відповідач повинен був перерахувати позивачу до 11.11.2009 р.).

На підставі договору, 12 листопада 2009 року по видатковій накладній №1578 відповідач отримав від позивача через уповноваженого за довіреністю №192 від 06.11.2009 року Кураш О.Е. товар , вартістю 76331,00 грн, в т.ч. ПДВ -12721,83 грн. Як вбачається зі змісту довіреності №192, видаткової накладної №1578 - відповідач звернувся за отриманням , а позивач відпустив йому товар, який відповідав по найменуванню, кількості , вартості товару переліченому у рахунку –фактурі та загальній вартості товару, що встановлена сторонами в п.2.1 договору поставки №30 від 02.11.2009 р.

22 грудня 2009 року відповідач перерахував позивачу за товар ще 10000,00 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач розрахувався з позивачем за отриманий на умовах договору поставки №30 від 02.11.2009 року товар лише частково, на суму 50000,00 грн, хоча за умовами договору (п.2.4) в повному обсязі зобов»язаний був провести розрахунок до 18.11.2009 року. Дану обставину відповідач не заперечує. Доказів зворотнього суду не надано.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, при прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не пе6редбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов»язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідач обставин, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги не заперечив та не спростував належними і допустимими доказами.

На виконання умов договору поставки від 02.11.2009 року №30 по видатковій накладній №1578 від 12.11.09 р , відповідно до довіреності №192 від 06.11.09 р. відповідач отримав від позивача товару на загальну суму 76331,00 грн , в т.ч. 12721,83 грн ПДВ.

Відповідач зазначене не заперечив, доказів зворотнього суду не надав і не повідомив.

Відповідач частково ( в сумі 50000,00 грн) розрахувався з позивачем за отриманий товар,що підтверджується наданими позивачем банківськими документами . Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу складала 26331,00 грн .

Вимога про стягнення 26331,00 грн. основного боргу заявлена позивачем правомірно.

Як встановлено, після порушення провадження у справі відповідач погасив основний борг, шляхом перерахування на рахунок позивача 26331,00 грн ( платіжне доручення №267 від 23.09.2010 р). Факт поступлення коштів в зазначеній сумі на рахунок позивача перевірив і підтвердив позивач. Отже, станом на час прийняття рішення по справі, щодо вимоги про стягнення 26331,00 грн. основного боргу предмет спору відсутній, а відтак провадження підлягає припиненню.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня. , від суми неоплаченого товару, за кожен день такої прострочки, включаючи день проплати.

Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, позивач розрахував пеню за період з 19.11.2009 року по 19.05.2010 року на суму 2691,54 грн. Вимога про стягнення пені підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні та 3% річних підлягають до стягнення , відповідно в сумах, 1704,17 грн і 890,41 грн, згідно проведеного позивачем розрахунку.

Усне клопотання представника відповідача відмовити у задоволені вимог про стягнення пені, 3 % річних і інфляційних втрат , у зв»язку з фінансовим становищем відповідача, судом не береться до уваги при прийнятті рішення , зокрема з тих мотивів, що зазначені вимоги заявлені позивачем правомірно ( відповідно до умов договору та положень ст.625 ЦК України ), на їх задоволенні позивач наполягає, а відсутність у боржника необхідних коштів не розглядається як неможливість виконання зобов»язання.

Із обґрунтованим клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені відповідач до суду не звертався. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то за умови правомірності звернення позивача із такими вимогами до суду, суд не наділений правом чи то з власної ініціативи чи за клопотанням боржника зменшувати заявлені до стягнення суми інфляційних чи 3 % річних чи відмовляти в їх задоволенні , в т.ч., з мотивів відсутності коштів у боржника.

Оскільки основний борг погашено відповідачем після порушення провадження у справі, а в решті вимог позов підлягає до задоволення, судові витрати повністю покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,п.1-1 ст.80, ст.ст.82,84,85, 116 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати»( м.Львів, вул.Б.Януша,1, код ЄДРПОУ 31805003) на користь Приватного підприємства «Галиченерго»(Львівська область, Жовківський район, с.Нова Кам»янка, вул.Батаєвої,27, код ЗКПО 32141254; інші відомості про позивача : поштова адреса : 79066 м.Львів, вул.Зелена,273) 2691,54 грн. пені, 1704,17 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 644,93 грн, ,313,71 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Припинити провадження в частині вимоги про стягнення 26331,00 грн. основного боргу.

В судовому засіданні 20.10.10 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 25.10.10 р.

Суддя