Рішення № 11809634, 28.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.10 Справа№ 6/146 (2010)

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Комарно

до відповідача : Приватного підприємства “К.І.К.-Л”, м.Львів

про: стягнення 19228грн. 21коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не зявився

Представнику позивача, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Приватного підприємства “К.І.К.-Л” про стягнення 15716грн. 00коп. основного боргу, 2289грн. 56коп. пені, 881грн.64коп. інфляційних втрат та 341грн.01коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 20.08.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.09.2010р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 09.09.2010р., ухвалою суду від 09.09.2010р. розгляд справи відкладено на 28.09.2010р.

В судовому засіданні представник позивача подав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 15716грн. 00коп. основного боргу, 1864грн. 18коп. пені, 881грн. 64коп. інфляційних втрат та 341грн. 01коп. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

19.10.2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Приватним підприємством “К.І.К.-Л” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1/10 відповідно до умов якого продавець зов”язувався поставити і передати товар у власність покупця , а покупець прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору № 1/10 позивачем за видатковою накладною № Р-00000011 від 19.10.2009р. по довіреності № 22 від 19.10.2009р. поставлено відповідачу товар на суму 15716грн. 00коп.

Відповідно до п.6.1 договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах післяплати 100% коштів за товар на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури в термін до 30-ти банківських днів після отримання товару.

Однак, відповідач свої зобов”язання за договором в частині оплати отриманого товару не виконав, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість за отриманий товар становить 15716грн. 00коп.

За порушення умов договору позивач просить суд, відповідно до поданого уточнення, стягнути з відповідача 1864грн. 18коп. пені, 881грн. 64коп. інфляційних втрат та 341грн. 01коп. 3 % річних.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Відповідно до п.9.2 договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого в уточненні позовних вимог розрахунку за період з 12.08.2010р. по 08.06.2010р. становить 1864грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач також просить стягнути з відповідача 341грн. 01коп. 3 % річних за період з 19.11.2009р. по 10.08.2010р. та 881грн. 64коп. інфляційних втрат за період з грудня 2009 року по березень включно 2010 року. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданих йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю з врахуванням поданих уточнень.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 655,692 ЦК України, ст.ст.193, 229-231, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “К.І.К.-Л”, м.Львів, вул.Зелена, 251 (ідентифікаційний код 13811898) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 15716грн. 00коп. основного боргу, 1864грн. 18коп. пені, 881грн. 64коп. інфляційних втрат, 341грн. 01коп. 3 % річних, 188грн. 02коп. витрат по сплаті державного мита та 230грн. 76коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя