Рішення № 11809627, 20.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.10 Справа№ 9/122 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Дочірнього підприємства «Юність» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-3», Львівська область, м. Золочів, вул. Промислова, буд. 14, код ЄДРПОУ 25235036,

До відповідача: «BEK I SYN», Spolka jawna, 57-150 Prusy ul. Parkowa nr 4, Polska, tel. (071) 3926596, KRS 0000093727, NIP 914-000-62-72, Regon 930587985, Gospodarzy Bank Wielkopolski S.A. w Poznaniu, Poznan, Poland, PL05102052260000660201927763,

Про: стягнення з іноземної юридичної особи «Бек і Син»(57-150 м. Пруси, вул. Паркова, 4 Польща), («BEK I SYN», Spolka jawna, 57-150 Prusy ul. Parkowa nr 4, Polska, tel. (071) 3926596, KRS 0000093727, NIP 914-000-62-72, Regon 930587985, Gospodarzy Bank Wielkopolski S.A. w Poznaniu, Poznan, Poland, PL05102052260000660201927763) на користь Дочірнього підприємства «Юність»Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-3»(Львівська область, м. Золочів, вул. Промислова, буд. 14, код ЄДРПОУ 25235036) 4021,250 Євро - основного боргу, 2936,79 Євро - пені, 41558,30 грн. - збитків, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 69,57 Євро та 415,58 грн. - державного мита.

За участю представників:

Від позивача: адвокат ОСОБА_1- п/к за довіреністю № 19 від 18.08.2010р., Пасельський В.Я. директор,

Від відповідача: не прибув,

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони подали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства «Юність»Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-3»(Львівська область, м. Золочів, код ЄДРПОУ 25235036) до «BEK I SYN»(Spolka jawna, 57-150 Prusy ul. Parkowa nr 4, Polska, tel. (071) 3926596, KRS 0000093727, NIP 914-000-62-72, Regon 930587985, Gospodarzy Bank Wielkopolski S.A. w Poznaniu, Poznan, Poland, PL05102052260000660201927763) про стягнення з іноземної юридичної особи «Бек і Син»(57-150 м. Пруси, вул. Паркова, 4 Польща), («BEK I SYN», Spolka jawna, 57-150 Prusy ul. Parkowa nr 4, Polska, tel. (071) 3926596, KRS 0000093727, NIP 914-000-62-72, Regon 930587985, Gospodarzy Bank Wielkopolski S.A. w Poznaniu, Poznan, Poland, PL05102052260000660201927763) на користь Дочірнього підприємства «Юність»Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-3»( Львівська область, м. Золочів, код ЄДРПОУ 25235036) 4021,25 Євро - основного боргу, 2936,79 Євро - пені, 41558,30 грн. - збитків, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 69,57 Євро та 415,58 грн. - державного мита.

Провадження у справі порушено Господарським судом Львівської області 05.08.2010р. і розгляд справи призначено на 19.08.2010р., про що сторони були належним чином повідомлені: Позивач під розписку (зворот ухвали господарського суду від 19.08.2010р.), Відповідач рекомендованою поштою від 19.08.2010р., що підтверджується фіскальним чеком про відправку: RB790338969UA № 0813. З.Н.ББ0000041 (оригінал фіскального чека в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 19.08.2010р. розгляд справи відкладено на 23.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду від 23.09.2010р. у справі № 9/122(10) продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відповідно до частини 3 статті 69 ГПК України та розгляд справи відкладено, про що сторони були повідомлені: Позивач під розписку (зворот ухвали), Відповідач рекомендованою поштою з оголошеною цінністю від 28.09.2010р., що підтверджується поштовою квитанцією № 18/12В78032351946 та фіскальним чеком ЛД УДППЗ «Укрпошта»№ 7169 (копії в матеріалах справи).

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав доповнення до позову щодо виправлення описки, а саме: цифри та слова «4023,00 Євро»в абзаці 16-му та частині другій прохальної частини позовної заяви читати: «4021,25 Євро»і далі за текстом позову не міняючи його суті, просить стягнути з відповідача на свою користь 4021,25 Євро - основного боргу, 2936,79 Євро - пені, 41558,30 грн. - збитків, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 69,57 Євро та 415,58 грн. - державного мита.

Відповідач, втретє, відзиву на позовну заяву не надав (не надіслав), про причини неприбуття суд належним чином не повідомив.

Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:

20 грудня 2007 року між позивачем: ДП «Юність»ВАТ «Золочіврембуд», яке на час подання заяви перейменовано на ДП «Юність»ТзОВ «Тандем-3»та є правонаступником всіх прав та обов»язків ДП «Юність»та відповідачем: «ВЕК І SYN»Spolka jawna, укладено Контракт № 20/12/2007Б від 20.12.2007р., відповідно до якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує на умовах, в обсязі і в порядку, передбаченому даним контрактом, твердолистяні (бук) необрізні пиломатеріали (п.1 Контракту) (далі за текстом Товар).

Відповідно до частини 2 статті 124 ГПК України підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств та організацій, визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Згідно з Постановою Верховного Суду України «Щодо визначення підсудності спорів, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності»№ 6/165 від 17.04.2007 року, правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватно-правових відносин з іноземним елементом, зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до абзацу 5 пункту 1 роз'яснень Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»за статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Розділом III Господарського процесуального кодексу України врегульовано підвідомчість справ господарським судам та підсудність справ.

Відповідно до частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцем знаходження відповідача.

Оскільки, ст. 1 Договору між Україною та Республікою Польщею про правову допомогу в цивільних справах (Договір ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 39411 від 04.02.94р., набув чинності 14.08.1994) встановлено, що громадяни однієї Договірної Сторони мають право на вільний та безперешкодний доступ до судів та інших органів другої Договірної Сторони, до компетенції яких входять цивільні справи, в тому числі сімейні справи, і можуть звертатися до них, подавати клопотання і позови та здійснювати інші дії, необхідні у зв'язку з судовим розглядом, на тих самих умовах, що й громадяни другої Договірної Сторони. Положення цього Договору поширюються також на юридичних осіб, які утворені відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої вони знаходяться.

Місцезнаходження позивача є: Львіська область, м. Золочів.

Враховуючи те, що сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, вказаний спір підлягає вирішенню в Господарському суді Львівської області.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

У відповідності до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглянути будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

У відповідності до п. 9 Контракту № 20/12/2007Б від 20.12.2007 р. на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, сторони погодили, що всі спори та розбіжності, які можуть виникати з вказаного Договору або у зв'язку з ним та які не можуть бути врегульовані сторонами шляхом переговорів, передаються до Міжнародного Комерційного Арбітражного Суду при Торгово-Промисловій палаті України в м. Києві.

У додатковому контракті №10/06-2 від 04.06.2008р. сторони внесли зміни до пункту 9 Контракту № 20/12/2007Б від 20.12.2007р., виклавши пункту 9 цього контракту в новій редакції, що спори з приводу виконання контракту, розрахунків по ньому, визнання його недійсним та інші спори розглядаються господарським судом Львівської області, незалежно від того яка сторона даного контракту буде відповідачем, для вирішення спору застосовується законодавство України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право»№ 2709 від 23.06.2005р., норми якого застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Згідно ч.ч. 1, 5 ст.4 цього Закону, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України; визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Контрагенти за вищезгаданим контрактом здійснили вибір права і спір розглядається згідно чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбувається на підставі специфікацій (пакувальних листів), які надаються на кожну партію товару і які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.п. 5, 6 Контракту).

Відповідач (Покупець) зобов'язується оплатити кожну партію товару в термін до 10 днів після відбору на складі Позивача (Продавця) відповідно до разових специфікацій (пакувальних листів) до даного контракту (п. 4. Контракту).

Кількість, ціни, асортимент вказуються в разових специфікаціях (пакувальних листах) на кожне відвантаження окремо, (п.п. 1, 2, Контракту).

Загальна вартість Контракту складає 100000,00 Євро.

Валюта платежу - Євро. (п.п.1,2. Контракту).

Товар поставляється на умовах: франко-перевізник (склад Позивача (Продавця) (РСА).

При тлумаченні цього Контракту мають силу Міжнародні правила тлумачення торгових термінів в редакції, що діє на момент підписання даного Контракту (ІНКОТЕРМС 2000).

На виконання умов Контракту Позивач поставив Відповідачеві товар в кількості 240,81 куб. м на зальну суму 24081,00 Євро, а відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 20059,75 Євро, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактурами, пакувальними листами та платіжними дорученнями (знаходяться в матеріалах справи).

Порядок поставки та розрахунки наведено у Додатку 1, який надано до позовної заяви.

Однак, Відповідачем умови Контракту щодо оплати вартості поставленого товару у строк передбачений Контрактом не виконані, вартість відвантаженого та отриманого товару в кількості 40,23 куб. м пиломатеріалів на суму 4021,25 Євро (вантажно-митна декларація № 1788 від 09.07.2008р., рахунок-фактура № 11 від 09.07.2008р. на суму 2008,00 Євро, пакувальний лист № 11 від 09.07.2008р. на 20,08. куб. м; вантажно-митна декларація № 1840 від 17.07.2008р., рахунок - фактура № 12 від 17.07.2008р. на суму 2015,00 Євро, пакувальний лист № 12 від 17.07.2008р. на 20,15. куб. м) не сплачена.

Фактична заборгованість станом на даний час становить 4021,25 Євро, що підтверджується довідкою № 87 від 02.08.2010р. від уповноваженого банку через який здійснювалась оплата.

Різниця між фактичною заборгованістю та заборгованістю за неоплачені пиломатеріали становить 1,75 Євро, яка виникла внаслідок переплати відповідачем у попередні періоди.

Позивач, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, направив Відповідачу претензію № 10/1 від 03.06.2009р.

Відповідач за результатами розгляду зазначеної претензії визнав та підтвердив заборгованість в сумі 4021,25 Євро, про що сторонами складено акти звірки рахунків від 04.06.2009р. (докази в матеріалах справи).

Однак, Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, заборгованості за отриманий у Позивача Товар - не погасив.

У разі, якщо сторони не дійдуть згоди шляхом переговорів, то спір, що виник по даному контракту чи в зв'язку з ним, підлягає передачі для розгляду до Господарського суду Львівської області, при цьому застосовується законодавство України.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 959 від 16.04.1991 (зі змінами та доповненнями), Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Відповідно до ст. 54 «Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»від 11.04.1980 (набула чинності для України з 01.02.1991) зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами Контракту № 20/12/2007/Б від 20 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідача за Контрактом № 20/12/2007Б від 20.12.2007р. виникли грошові зобов'язання перед позивачем по оплаті поставленого Товару, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4021,25 Євро.

Згідно до ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до ст. 78 «Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь пеню у розмірі 2935,51 Євро, яка нарахована відповідно до п. 7 Положення Контракту № 20/12/2007Б від 20.12.2007р. (Розрахунок пені, приведений Позивачем у тексті позовної заяви).

Однак, суд не може погодитися з зазначеним розрахунком пені, оскільки, його нарахування, розмір, суперечать статтям 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції Закону України від 10.01.2002р. № 2921-111, частині 2 статті 343 Господарського кодексу України та частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Крім того, вимоги позивача в частині стягнення 2935,51 Євро пені подані до господарського суду з порушенням спеціальної (річної) позовної давності встановленої п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України визначено загальний строк позовної давності у три роки і підлягає застосуванню у вигляді загального правила за заявою сторони у спорі.

Строк позовної давності, який передбачено у статті 258 ЦК України є спеціальним (скороченим), встановлений тільки законодавством, застосовується до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством і застосовується незалежно від наявності заяви сторони спору.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов»язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором (Контрактом) або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України), однак не може суперечити чинному законодавству України.

В нашому випадку, сторони за Контрактом (п. 7) передбачили відповідальність сторін у формі пені у розмірі 0,2% за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Право на нарахування пені у Позивача виникло (абзац другий п. 4 Контракту) на наступний день, після останнього дня передбаченого Контрактом для оплати за поставлений Товар, тобто з 28.07.2008р. (поставка Товару відбулася 17.07.2008р. + 10 днів наданих Контрактом для оплати = 27.07.2008р.) та нарахування пені повинно було припинитися через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, тобто

28.01.2009р., відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Львівської області в частині стягнення пені 05.08.2010р. (вхідний № 4741), отже Позивачем, без поважних причин, пропущено річний спеціальний (скорочений) строк позовної давності передбачений п. 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для звернення до суду з вимогою щодо стягнення неустойки (пені, штрафу), тому в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 2935,51 Євро пені, належить відмовити.

Разом з тим, Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь накладені на Позивача штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 41558,30 грн. за порушення термінів розрахунків по експортних операціях відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосованих до Позивача Державною податковою інспекцією у Золочівському районі.

Як стверджує Позивач, за результатами перевірки Позивача з питань дотримання валютного законодавства податковим органом складено акт перевірки за № 19/23-25235036 від 06.07.2010р.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Золочівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000072201 від 20.07.2010р. про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 41558,30 грн.

З огляду на зазначені обставини, Позивач вважає, що в силу ст. 22 ЦК України накладення на нього податковим органом фінансових санкцій є збитками, які на думку Позивача, мають бути відшкодовані Відповідачем.

Однак з такими висновками Позивача суд погодитися не може, оскільки вони є помилковими та суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов»язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов»язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов»язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб»єкту або суб»єктам господарювання.

При цьому належить відрізняти обов»язок боржника відшкодовувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов»язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов»язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Умовами Контракту № 20/12/2007Б від 20.12.2007р. не передбачено зобов»язання Відповідача відшкодовувати Позивачу будь-які витрати понесені ним за наслідками перевірок господарсько-фінансової діяльності Позивача фіскальними органами, в т.ч. податковими органами.

Відтак нарахування на Позивача податковими органами штрафних (фінансових) санкцій на суму 41558,30 грн. за порушення податкового законодавства, прямо не випливають із Контракту № 20/12/2007Б від 20.12.2007р., в розумінні статей 22, 623 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства України, Позивач у разі, якщо він не погоджувався з прийнятим податковим органом повідомленням-рішенням за № 0000072201 від 20.07.2010р. про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на суму 41558,30 грн., Позивач вправі був оскаржувати зазначене податкове повідомлення-рішення про застосування до нього адміністративно-фінансових санкцій, як в адміністративному, так і в судовому порядку, відповідно до статей 20, 249 ГК України.

Доказів про те, що позивач оскаржував податкове повідомленням-рішенням за № 0000072201 від 20.07.2010р. про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на суму 41558,30 грн. в судовому та/або в адміністративному порядку, Позивач суду не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Накладення на Позивача податковими органами штрафних (фінансових) санкцій на суму 41558,30 грн. за порушення ним податкового законодавства в сфері господарювання, не є позадоговірною шкодою (збитками) в розумінні статей 614, 1166 ЦК України.

Позивачем не доведено причинного зв»язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою, не довів перед судом завданння шкоди майну Позивача та/або знищенння (пошкодження) речі діями/бездіяльністю Відповідача.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до статті 34 ГПК України.

Суд заслухав пояснення представників Позивача, оглянув та дослідив подані ними докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 4-7, 12, 15, 32, 33, 34, 36, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82-85, 116 та 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з іноземної юридичної особи «Бек і Син»(57-150 м. Пруси, вул. Паркова, 4 Польща), («BEK I SYN», Spolka jawna, 57-150 Prusy ul. Parkowa nr 4, Polska, tel. (071) 3926596, KRS 0000093727, NIP 914-000-62-72, Regon 930587985, Gospodarzy Bank Wielkopolski S.A. w Poznaniu, Poznan, Poland, PL05102052260000660201927763) на користь Дочірнього підприємства «Юність»Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-3»(Львівська область, м. Золочів, вул. Промислова, буд. 14, код ЄДРПОУ 25235036) 4021,25 Євро - основного боргу, 40,21 Євро - державного мита та 136 грн. 39 коп. - витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

20.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення складена, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України, і підписана - 22.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя