Рішення № 11808364, 18.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.10                                                                                 Справа № 16/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Александр", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 706197 грн. 47 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Фідініч Е.Г., довіреність від 23.12.09 № 8/1-97;

від відповідача –Крісак Ю.С., дов. від 25.12.09 №03/5-1106,

ВСТАНОВИВ:

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 529173,66грн. за поставлений товар, пені в сумі 9630,96грн. за період з 03.09.08. по 03.03.09. за невиконання обов’язку по оплаті поставленої продукції за договором про закупівлю по результатах відкритих торгів від 03.07.08. №02-01/1-366, інфляційних нарахувань в сумі 135468,45грн. та 3% річних в сумі 31924,40грн. за несвоєчасну оплату товару.

          Відповідач відзивом від 18.10.10 №03/9-460 заперечив вимоги позивача, посилаючись на відсутність надходжень грошових коштів з держбюджету на оплату поставленої позивачем продукції.

          Між сторонами у справі укладено договір про закупівлю по результатах відкритих торгів від 03.07.08. №02-01/1-366, на підставі якого виконавець (позивач) зобов’язався поставляти платнику (відповідачу) продукцію в асортименті, у кількості та по ціні, обумовлених договором та специфікаціями, що є невід’ємними частинами договору, а платник (покупець) зобов’язався оплачувати куплену продукцію на умовах договору - пункту 3.2 та 6.2 вказаного договору –50% передоплата і протягом 3 банківських днів з дня поставки товару –решта суми.

Замовником поставки технічного гірничого обладнання є міністерство вугільної промисловості України, але будь-яких прав та обов’язків для замовника договір не містить, тобто статус замовника в спірних правовідносинах сторін договором не визначено.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки Господарського кодексу України (ст.ст.265).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар –технічне гірниче обладнання –на суму 1618000грн., що підтверджено видатковою накладною (а.с.18) від 28.08.08. №1/1-209 на вказану суму та товарно-транспортною накладною від 27.08.08 (а.с.19), а відповідач отримав товар, що підтверджено довіреністю відповідача на отримання ТМЦ (а.с.14-15) від 05.09.08. №161.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору в частині про оплату товару не оплатив позивачу поставлену продукцію у повному обсязі, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 529173,66грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обов’язку по оплаті товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 9630,96грн. за період з 03.09.08. по 03.03.09., інфляційних нарахувань у сумі 135468,45грн. та 3% річних в сумі 31924,40грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві, підтвердив факт отримання продукції за вказаним договором та у відповідності до умов договору і часткову оплату за обладнання на суму 1088826,34грн.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором про закупівлю по результатах відкритих торгів від 03.07.08. №02-01/1-366, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості поставленої продукції. Позивач поставив відповідачу товар на суму 1618000грн. та належним чином довів суду факт поставки відповідачеві товару на вказану суму грошей. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265-267 ГК України та ст..ст.655-693 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті поставленої продукції на суму 529173,66грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору в частині оплати товару і вимоги закону.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 529173,66грн. слід визнати обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають до задоволення. Так, з відповідача слід стягнути борг в сумі 529173,66грн. на користь позивача та позов слід задовольнити в цій частині.

Вимогами ст.625 ЦК України, встановлено обов’язок боржника (відповідача), який прострочив строк виконання зобов’язання, сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних .

Умовами договору вказано порядок оплати товару –протягом 3 банківських днів з дня поставки товару відповідач зобов’язаний здійснити остаточний розрахунок (п.6.2 договору).

Відповідач отримав товар 28.08.08, але не оплатив у встановлений договором термін отриманий товар, тому суд задовольняє вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань частково - у сумі 131588,30грн., оскільки позивачем допущено помилку при розрахунку даної вимоги стосовно визначення кінцевої дати періоду нарахування –06.09.10, адже інфляція нараховується за 15 і більше календарних днів місяця, а не за 6, як розрахував позивач. Вимога про стягнення 3%річних у сумі 31924,40грн. підлягає до задоволення повністю.

Відповідач, як боржник, який прострочив виконання грошового обов’язку по оплаті товару, зобов’язаний сплатити позивачеві –постачальнику товару –неустойку у вигляді пені у розмірі, передбаченому вказаним договором (п.9.4), і у відповідності до вимог ст.ст.230-232 ГК України. Тому вимоги позову в частині заявленої до стягнення пені не суперечать положенню закону та фактичним обставинам правовідносин сторін за договором і позов в цій частині є правомірним на суму 9630,96грн. за період з 03.09.08. по 03.03.09. При цьому слід вказати, що відповідач не заявив суду клопотання про застосування строків позовної давності до даної вимоги.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, не підтверджені належними доказами в порядку ст.ст.33,34 ГПК України і не спростовують вимог позивача за позовом, які підтверджені належними і допустимими доказами, адже обладнання за договором було поставлене у власність відповідача і за рахунок відповідача. Застережень щодо виплати вартості отриманої відповідачем продукції тільки при надходженні грошових коштів з держбюджету для таких цілей договір не містить. Обсяг закупівлі покупець (відповідач) не зменшував. За таких підстав відповідач зобов’язаний розрахуватись з позивачем за поставлене обладнання власними грошовими коштами у відповідності до умов договору і вимог закону.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 173, 193, 232, 265-267 ГК України, ст.ст.526,629,655-693 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. ім. Лермонтова, 1 «в», ід. код 32473323 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Александр", м. Запоріжжя, вул. ім. Леніна, 63, ід. код 13639821 борг в сумі 529173,66грн., пені у сумі 9630,96грн., інфляційних нарахувань у сумі 131588,30грн., 3%річних у сумі 31924,40грн., витрати по державному миту в сумі 7023,20грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,70грн. Видати наказ.

3.          В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 20.10.10.

Суддя                                                                      Р. Шеліхіна