Рішення № 11807670, 12.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.10                                                                                 Справа № 5/44

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі цеху телекомунікаційних послуг № 2 м. Брянка, м. Брянка Луганської області

до Приватного підприємства «ВУМК», м. Луганськ

про стягнення 989,13 грн.

суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача - Шапошнікова О.В. дов. №134 від 12.02.2010р.

від відповідача –не прибув

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В., у зв’язку з поверненням судді Васильченко Т.В. з відрядження справи №№ 5/41, 5/42, 5/43, 5/44, 5/45, 5/46, що призначені до розгляду суддею Мінською Т.М., передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі цеху телекомунікаційних послуг № 2 м. Брянка звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача, згідно заяви «про визначення позовних вимог», за договором № 279 від 26.04.2005 заборгованості у сумі 560,18 грн., 3% річних у сумі 1,79 грн., пені у сумі 6,16 грн. та за договором № 211/279 від 06.05.2008 заборгованості у сумі 412,44 грн., 3% річних у сумі 1,10 грн., пені у сумі 3,81 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3,65 грн.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд –

в с т а н о в и в:

26.04.2005 року між позивачем (Підприємство зв’язку) та відповідачем (Споживач) укладено типовий договір № 279 про надання послуг електрозв`язку, за умовами якого позивач надає відповідачу послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2 (пункт 1 договору), а відповідач, в свою чергу, зобов`язується своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8 договору).

На підставі даного договору позивач надав відповідачу послуги зв’язку за період з березня 2010р. по червень 2010р. включно на суму 560 грн. 18 коп., що підтверджується виставленими позивачем рахунками, які направлялись відповідачу про що свідчать додані до матеріалів справи реєстри.

У відповідності з п. 4.1 договору послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Втім, відповідач, в порушення умов договору, оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого у нього виник борг в сумі 560 грн. 18 коп.

Направлену на його адресу 14.06.2010р. претензію №36 з вимогою оплатити наявну заборгованість залишив без задоволення.

Крім того, 06.05.2008 року сторонами у справі було укладено договір № 211/279 про надання послуги ADSL- підключення до мережі Інтернет, за умовами якого (п. 1 договору) позивач надає відповідачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет позивача по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної IP-адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування.

На підставі даного договору позивач надав відповідачу послуги доступу до мережі Інтернет за період з січня 2010р. по травень 2010р. включно на суму 412 грн. 44 коп., що підтверджується виставленими позивачем рахунками, які направлялись відповідачу про що свідчать додані до матеріалів справи реєстри відправлених листів за спірний період.

Згідно п. 5.3 договору № 211/279 від 06.05.2008 відповідач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця, на підставі рахунків позивача, виставлених 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, оплату наданих послуг в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього виник борг в сумі 412 грн. 44 коп.

Направлену на його адресу 28.04.2010р. претензію №15 з вимогою оплатити наявну заборгованість залишив без задоволення.

За умовами ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг електрозв’язку та послуг доступу до мережі Інтернет, а також факт існування заборгованості за отримані послуги у загальній сумі 972 грн. 62 коп. підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

На підставі приписів ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” та п. 5.8 договору № 279 від 26.04.2005 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 6 грн. 16 коп. за порушення відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманих послуг зв’язку по договору №279 від 26.04.2005р.

Втім, оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період, виходячи зі зміни розміру облікової ставки НБУ 08.06.2010р. на 9,5%, становить 5 грн. 93 коп., вимога позивача про стягнення з відповідача 6,16 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 5,93 грн.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення пені за порушення відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманих послуг доступу до мережі Інтернет по договору №211/279 від 06.05.2008р. у розмірі 3 грн. 81 коп., то вони задоволенню не підлягають, оскільки цим договором не передбачено стягнення пені. Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов‘язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). В свою чергу, частина 1 ст. 548 ЦК України визначає, що виконання зобов‘язань (основного зобов‘язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.

Окрім того, оскільки у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 грн. 79 коп. за прострочення відповідачем грошового зобов’язання по оплаті отриманих послуг зв’язку, а також інфляційних нарахувань у сумі 3 грн. 65 коп. та 3% річних у сумі 1 грн. 10 коп. за прострочення зобов’язання по оплаті послуг доступу до мережі Інтернет.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позаяк в частині стягнення інфляційних нарахувань за прострочення зобов’язання по оплаті послуг доступу до мережі Інтернет вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних нарахувань, обрахованих судом за визначений позивачем період, становить 3 грн. 25 коп.

Відповідач під час судового розгляду справи заперечень на позов не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВУМК», м. Луганськ, вул. Радянська, буд. 59 А, кв. 1, код ЄДРПОУ 31444113 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі цеху телекомунікаційних послуг № 2 м. Брянка, м. Брянка Луганської області, пл. Леніна, 1А, код 01182820, заборгованість в сумі 972 грн. 62 коп., пеню у сумі 5 грн. 93 коп., 3% річних у сумі 2 грн. 89 коп., інфляційні нарахування у сумі 3 грн. 25 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 101 грн. 54 коп. та 234 грн. 94 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко