Рішення № 11807461, 07.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.10                                                                                 Справа № 5/50

За позовом Українсько - Литовського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" м. Луганськ

до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Ліга-Текс", м.Луганськ

про стягнення 324894,20 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Надьожина Г.В., довіреність № б/н від 18.08.2010;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: Українсько - Литовське товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 324894,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі

Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою відповідача про отримання.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності , суд

в с т а н о в и в:

02 жовтня 2009 року між сторонами у справі було укладеного договір купівлі-продажу № 02/10-01, за умовами якого покупець (позивач у справі) зобов’язався поставити та передати у власність покупця (відповідач у справі) товар (металопластикові вікна та двері), а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач передав уповноваженому представнику відповідача товар на загальну суму 324894,21 грн. що підтверджується видатковими накладними № РН-0000019 від 09.12.2009 на суму 3231, 86 грн., № РН-0000017 від 02.12.2009 на суму 79729, 41 грн., № РН-0000013 від 03.11.2009 на суму 74289,08 грн., №25.1 від 03.12.2009р. на суму 7076, 99 грн., № РН-0000020 від 09.12.2009 на суму 32895, 50 грн., № 25.4 від 03.12.2009 на суму 46741, 96 грн., № 25.3 від 03.12.2009 на суму 72884,84 грн., №25.2 від 03.12.2009 на суму 8044, 57 грн., довіреностями №00039 від 01.12.2009р., №00035 від 01.12.2009р., №00028 від 03.12.2009р. та не спростовано відповідачем в процесі розгляду справи.

За умовами п. 4.1 договору покупець здійснює оплату по факту поставки товару з відстрочкою платежу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі та порядку, визначеному додатковою угодою, яка є додатком до даного договору.

Втім, оскільки сторони відповідну додаткову угоду не уклали, тобто не встановили строк оплати і цей строк не вбачається можливим встановити за умовами договору, 29 квітня 2010 року позивач направив, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, на адресу відповідача лист № 54 від 28.04.2010 з вимогою оплатити отриманий товар. Однак, відповідач направлену на його адресу вимогу не задовольнив та у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк оплату не здійснив.

З цих підстав, позивач просить задовольнити позов стягнувши з відповідача на його користь заборгованість за поставлений товар в сумі 324894 грн. 21 коп.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони не встановили строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого йому товару, поставка якого підтверджується матеріалами справи і не спростована відповідачем, тому 29.04.2010р. позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з відповідною вимогою, яка залишена відповідачем без задоволення.

П. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 324894 грн. 21 коп..

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за поставлений позивачем товар відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростовані відповідачем вони підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Ліга-Текс", м. Луганськ, кв. Героїв Сталінграду, буд. 5, кв. 263, код ЄДРПОУ 30008784 на користь Українсько - Литовського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" м. Луганськ, вул. Сосюри, 42, код ЄДРПОУ 30516925 борг в сумі 324894 грн. 21 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 3248 грн. 94 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко