Рішення № 11806058, 05.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 р. Справа № 17/82

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА", вул. Бажова, 11а, м.Дніпропетровськ, 49000; поштова адреса: вул. Марії Кюрі, 5, м.Дніпропетровськ, 49010

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Булат-Юг", вул. Промислова, 29, м.Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Червоних Майовщиків, 5, м. Миколаїв, 54058

про стягнення 27726 грн. 85 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Бондаренко О.В. - представник, (б/н від 18.07.10)

Від відповідача: не з"явились.

встановив: заявлено позов про стягнення 27726 грн. 85 коп., в тому числі 22163 грн. 80 коп. основного боргу, 5563 грн. 05 коп. - інфляційних втрат.

Представник відповідача в судові засідання 14.09.10 р., 05.10.10 р. не з"явився, хоч був належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчить підпис уповноважених на те осіб у повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідач відзив на позов не подав, про причини неявки повноважного представника суд не повідомляв.

З урахуванням того, що позивач направив суду через органи поштового зв"язку листом витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про відповідача, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи немає.

На день розгляду справи в судове засідання 05.10.10 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 14.09.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.04.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Булат-Юг" укладено договір поставки товару №НА00518.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується передати у власність відповідачу товар, а відповідач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору вартість даного товару. Найменування, кількість, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов договору, позивач за період з 20.08.10 р. по 24.09.08 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 23057 грн. 31 коп. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, належно засвідчені копії долучені до матеріалів справи. (а.с 33-52).

Оплата за кожну партію отриманого товару, як зазначено п.6.1 договору, проводиться через 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем.                     Однак, в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, вартість товару оплатив частково - в розмірі 1001 грн. 61 коп., внаслідок чого, станом на 03.08.10 р. борг відповідача становить 22056 грн. 20 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Таким чином, як встановлено судом, станом на 03.08.10 р. основний борг відповідача перед позивачем становить фактично 22056 грн. 20 коп. та підтверджується матеріалами справи, в частині стягнення основного боргу в розмірі 107 грн. 60 коп. слід відмовити в зв"язку з необґрунтованістю, оскільки при обрахуванні загальної суми поставки позивачем допущено арифметичну помилку - зазначено суму 23165,41 грн. Проте, загальна вартість відпущеного товару по поданих суду накладних становить 23057 грн. 31 коп. Таким чином, з урахуванням часткової сплати відповідачем 1001 грн. 61 коп. сума боргу, яка підлягає стягненню становить 22056 грн. 20 коп..

Відповідач не подав суду доказів сплати боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 22056 грн. 20 коп. підлягають задоволенню, в решті основного боргу слід відмовити.

          Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку становить 5563 грн. 05 коп.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат перевірено судом згідно з листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”. Так, сума інфляційних втрат згідно поданого позивачем розрахунку - 5563 грн. 05 коп. Судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат за період з 10.10.08 р. по 27.07.10 р. по накладній №НА21436 від 10.09.08 р. допущено арифметичну помилку, а саме індекс інфляції потрібно було нараховувати на суму накладної 1430 грн. 83 коп., натомість позивачем помилково зазначено загальну вартість товару по накладній №НА21436 - 4938 грн., внаслідок чого допущена арифметична помилка при обрахування розміру інфляційних втрат за прострочку оплати по вказаній накладній.

          З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат, оскільки позивачем допущено помилку при їх розрахунку.

          Загальна сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню становить 4740 грн. 61 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 22056 грн. 20 коп. основного боргу, 4740 грн. 61 коп. - інфляційних втрат. В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 546, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Булат-Юг", вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Червоних Майовщиків, 5, м. Миколаїв, 54058 (ідентифікаційний код 34706720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА", вул. Бажова, 11а, м. Дніпропетровськ, 49000; поштова адреса: вул. Марії Кюрі, 5, м. Дніпропетровськ, 49010 (ідентифікаційний код 03912821) - 22056 грн. 20 коп. (двадцять дві тисячі п"ятдесят шість гривень 20 копійок) основного боргу, 4740 грн. 61 коп. - чотири тисячі сімсот сорок гривень 61 копійку) - інфляційних втрат; 267 грн. 97 коп. (двісті шістдесят сім гривень 97 копійок) - витрат по сплаті державного мита, 228 грн. 08 коп. (двісті двадцять вісім гривень 08 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            повне рішення складено 08.10.10

Виготовлено в АС "Документообіг суду"

______ Боднарчук М. Б. 08.10.10