Рішення № 11806056, 05.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2010 р. Справа № 2/2 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М.

при секретарі судового засідання: Григрійчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОР" вул.Чорновола, 65/22,Івано-Франківськ,76000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарком" вул.Кілінського, 1,32-660, м. Хелмек, Польща, Фортис Ванк С.А.

про стягнення заборгованості в сумі 12453,73 доларів США, що становить 99380,77 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дмитрук Я.С. - представник, (довіреність №б/н від 10.12.2009р.).

від відповідача: не з"явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за вх.№60 від 11.01.10 про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12453,73 доларів США, що становить 99380,77 грн. по курсу НБУ станом на 02.09.09.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.10 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.09.10 о 11:00 год.

В засіданні суду 28.09.10 оголошувалась перерва до 05.10.10 для представлення позивачем перекладу документів в ході виконання судового доручення про вручення докуметнів представнику ТзОВ "Тарком" про виклик до суду.

05.10.10 розгляд справи продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов Договорів купівлі-продажу товарів №1/09 від 22.09.08 та №1/11 від 12.11.08 він поставив відповідачу плити гранітні на суму 12453,73 доларів США, за які відповідач не провів оплату, чим порушив умови вказаних договорів (п.5.1).

Відповідач в засідання суду не з"явився, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 22.09.10, про що свідчить наявне в матеріалах справи Підтвердження (а.с.54).

Згідно п. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" передбачено, що органами, компетентними складати підтвердження про вручення документів, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаній у м.Гаазі 15.11.1965 року кожна Договірна держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією; d) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

В даному випадку документи вручені на підставі норми ст.5 абзацу 1 пункту а Конвенції, про що свідчить наявне в матеріалах справи Підтвердження про вручення відповідачу ухвали про дату, час та місце розгляду справи відповідно до законодавства запитуваної держави (Польща), тобто, судом виконано всі вимоги Конвенції належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Тарком" укладено Договори купівлі-продажу товарів №1/09 від 22.09.08 та №1/11 від 12.11.08. На виконання вказаних договорів відповідачу поставлено продукцію (плити гранітні) на загальну суму 12453,73 доларів США, а саме:

згідно договору купівлі-продажу товарів №1/09 від 22.09.08 поставлено товару на суму 5526,33 доларів США, що підтверджується рахунком фактурою № 1/09 від 22.09.2008 ;

згідно договору купівлі-продажу товарів №1/11 від 12.11.08 поставлено товар на суму 6927,40 доларів США, що підтверджується рахунком фактурою № 1/11 від 12.11.08 на суму 2008,00 доларів США, рахунком фактурою № 2/11 від 12.11.08 на суму 2639,40 доларів США та рахунком фактурою № 3/11 від 12.11.08 на суму 2280 доларів США.

Факт відвантаження позивачем та отримання відповідачем товарів по вищевказаних договорах підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями від 24.09.08, 14.11.08, 17.11.08 та 21.11.08, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.14,16,18,20).

У відповідності до п. 4.2. вищевказаних договорів покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього згідно умов визначених цими договорами.

Як вбачається з п. 5.1. укладених сторонами договорів Фірма "Тарком" зобов"язалася здійснити оплату за отриманий товар в термін 90 банківських днів з дати оформлення вантажно-митної декларації, чого відповідач не зробив чим грубо порушив умови договорів.

Відповідно до п. 7.1. вищевказаних договорів усі спори що пов'язані з виконанням договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку якщо спір неможливо вирішити то він вирішується в Господарському суді Івано-Франківської області за нормами матеріального права України.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься лист відповідача від 14.01.09 (а.с.22), в якому він визнає заборгованість перед позивачем в заявленій сумі, тобто, 12453,73 доларів США і повідомляє, що питання щодо погашення цієї заборгованості буде вирішено в найближчий час.

На час розгляду справи відповідачем не подано доказу оплати 12453,73 доларів США заборгованості за поставлений товар, а тому суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом даної справи, а саме: 124,54 доларів США державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОР" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарком" про стягнення заборгованості в сумі 12453,73 доларів США, що становить 99380,77 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарком" (вул.Кілінського, 1,32-660, м. Хелмек, Польща, Фортис Ванк С.А., 14160011980002002190610001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОР" (вул.Чорновола, 65/22, м.Івано-Франківськ,76000, код ЄДРПОУ 34085003) –заборгованість в сумі 12453,73 доларів США, що становить 99380,77 грн. по курсу НБУ станом на 02.09.09, 124,54 доларів США державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Повне рішення складено 08.10.10