Рішення № 11805803, 05.08.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2009 р. Справа № 6/25 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І. при секретарі судового засідання Сивак І.М. розглянувши матеріали справи

за первісним позовом ТзОВ "Агролайф" вул.Січових Стрільців, 16,м.Яворів,Львівська область,81000

до відповідача ВАТ "Плюс Банк" вул.Галицька, 7, м.Івано-Франківськ,76019

3-тя особа на стороні позивача ОСОБА_2, АДРЕСА_2,

3-тя особа на стороні позивача: ОСОБА_3, АДРЕСА_3

3-тя особа на стороні позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про визнання недійсним договору факторингу та додаткової угоди №3 від 09.10.08

за зустрічним позовом: ВАТ "Плюс Банк" вул.Галицька, 7,м.Івано-Франківськ,76019

до відповідачів: 1) ТзОВ "Агролайф" вул.Січових Стрільців, 16,м.Яворів,Львівська область,81000

2) ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський" с.Варяж, Сокальський район, Львівська область,80014

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг факторингу 494 931 грн. 99 коп.

Представники:

Від відповідача: Попадинець Л.П.- представник, (довіреність №05.1-8/8 від 03.03.09 )

Від відповідачів: представник не з"явився

Від третіх осіб: представники не з"явилися

СУТЬ СПОРУ: ТзОВ "Агролайф" заявлено позов до ВАТ "Плюс Банк" про визнання недійсним договору факторингу №ДФ/0004/2007 від 22.11.07 та додаткової угоди №3 від 09.10.08.

Згідно ухвали суду від 03.03.2009р. до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1.

ВАТ "Плюс Банк" подано зустрічну позовну заяву до ТзОВ "Агролайф" та ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський" про стягнення заборгованості за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу за договором №8/08 від 14.03.08 в сумі 494931грн 99коп.

Заявою від 13.05.09 ( вх.№3776) позивач за зустрічним позовом збільшив позовні вимоги, а саме: просить суд стягнути з відповідачів основний борг за договором "ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу за договором №8/08 від 14.03.08 в сумі 494931грн 99коп. та додаткову заборгованість за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу в сумі 579 930грн 62коп, у тому числі: 13356грн 41коп - комісії за адміністрування дебіторської заборгованості, 48032грн 44коп -процентів, 259854грн60коп -штрафних процентів, 229944грн 15коп -пені, 28743грн 02коп -3% річних.

В судовому засіданні 23.07.09 оголошувалася перерва до 05.08.09

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з"явився, причини свого неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від 26.05.09 з повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.05.09.

Заявлений первісний позов мотивований тим, що між ВАТ "Плюс Банк" та ТзОВ "Агролайф" 22.11.07 укладено Договір факторингу №ДФ/0004/2007 (надалі Договір), невід'ємними частинами якого є Індивідуальні умови Договору (Додаток № 1 до Договору) та Порядок надання послуг з факторингу (надалі - Положення). Предметом Договору є придбання фактором і фінансування під відступлення прав грошових вимог, які належать факторанту за господарськими договорами, терміни сплати за якими ще не настали. Позивач вважає договір та додаткову угоду до нього № 3 від 09.10.2008р. такими, які порушують його права та законні інтереси, що є підставою для визнання їх недійсними згідно ст.207 ГК України. Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України та ст.634 ЦК України позивач розцінює договір факторингу як договір приєднання, оскільки його умови сформульовані у стандартизованій формі, якою є Положення, що розроблене та затверджене відповідачем. Вказує на відсутність можливості другої сторони брати участь у визначенні умов договору, що спричинило його "однобічність", про що свідчить п.8 § 21 Положення про право банку односторонньо вносити зміни до цього Положення. Зазначає, що умови Договору факторингу є нікчемними, оскільки ними не передбачено жодної відповідальності фактора у випадку невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, тоді як для факторанта встановлено непропорційно великі розмір санкцій та явно обтяжливі для нього умови.

Представник відповідача за первісним позовом подав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив, зокрема, з наступних підстав: договір про надання послуг факторингу №ДФ/0004/2007 від 22.11.07 не є договором приєднання і укладений у результаті вільного волевиявлення і досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов між обома сторонами відповідно до ч. 4 ст.179, ст. 181, ст.184 ГК України. Вважає, що про це свідчить той факт, що позивач звернувся до банку із факторинговою заявою від 13.11.07, в якій запропонував банку власні умови надання послуг факторингу, зокрема, про встановлення позивачу факторингового ліміту в сумі 2850000грн.00коп, розміру комісії за розрахунково-касове обслуговування, розміру відсотків, а також лімітів фінансування позивача для контрагентів тощо. Крім того, перед укладенням договору факторингу питання про укладення договору факторингу було розглянуто на загальних зборах учасників товариства позивача та було позитивно вирішене. Зазначає, що банк, розглянув факторингову заяву позивача та провівши вивчення і оцінку його стану, можливостей і кредитоспроможності, запропонував для позивача індивідуальні умови договору факторингу, тобто такі умови, які будуть діяти саме для позивача, а також запропонував іншу суму ліміту- 1500000грн00коп. Питання про встановлення факторингового ліміту та погодження умов договору було розглянуто та вирішено на засіданні кредитного комітету банку. Вважає той факт, що проект договору готував саме банк відповідає звичаям ділового обороту в сфері надання банківських послуг, оскільки банк як особа, що надає відповідні послуги факторингу, володіє для цього відповідними спеціальними засобами та кваліфікованим персоналом. Вказує на те, що від позивача будь-яких заперечень щодо змісту договору як до його підписання, під час його підписання, так і після його підписання не надходило; протоколу розбіжностей до проекту договору позивач не направляв. Також позивач не скористався своїм правом відмовитися від договору факторингу в односторонньому порядку ще до початку фінансування, як передбачено п.2 § 20 Порядку надання послуг факторингу - додатком №3 до договору. Щодо додаткової угоди №3 від09.10.08 до договору, то зазначає, що вона також укладена за домовленістю сторін в результаті переддоговірних переговорів і попереднього погодження усіх істотних умов при відсутності будь-яких заперечень позивача щодо її змісту.

Залучені до участі у справі треті особи в судові засідання не з'являлись, хоча належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи), письмових пояснень не подали, своїми процесуальними правами не скористались.

Представник позивача за зустрічним позовом заявлені позовні вимоги підтримав. Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до умов договору № ДФ/0004/2007 від 22.11.07. з додатками та додатковими угодами до нього, відповідно до ст. 350 ГК України, ст.1077 ЦК України ВАТ "Плюс Банк" як фактором були надані послуги з факторингу ТзОВ "Агролайф" як факторанту, які полягають у купівлі (придбанні) позивачем у відповідача прав грошових вимог, які належать відповідачу за господарськими договорами щодо контрагентів, вказаних у додатку №2 до договору факторингу, їх фінансування за плату (винагороду), передбачену договором факторингу.

Також зауважує, що згідно з §§ 3, 4, 5, 8, 11 Положення позивач зобов'язався набувати у власність права грошових вимог за фактурами/накладними, які виставляються (виписуються) відповідачем 1) ТзОВ "Агролайф" відповідачу 2)- ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський", як контрагенту за поставлені товари, а також розпочати фінансування набутих прав грошових вимог протягом 2 (двох) банківських днів після подання відповідачем 1) всіх необхідних документів та вчинення передбачених договором факторингу дій. Відповідач1), у свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу винагороду за послуги факторингу (комісії та проценти за користування факторинговим кредитом) та інші передбачені договором факторингу послуги, а в разі несплати Відповідачем 2) у встановлений строк фактур/накладних, профінансованих позивачем, - сплатити позивачу на його вимогу протягом 5 днів раніше отримані від позивача суми.

Зазначає, що договором поставки №8/8 від14.03.08р., укладеним між відповідачем 1-ТзОВ "Агролайф" та відповідачем 2 - ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський", встановлено відстрочку виконання грошових зобов'язань ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський" з оплати отриманого від відповідача- 1 товару строком до 20 календарних днів з моменту реалізації відповідачу -2 товару, а тому вказані фактури/накладні мали бути оплачені ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський", в користь позивача до закінчення вказаного вище періоду відстрочки. Залишок основного боргу по неоплачених фактурах/накладних щодо ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський",станом на 27.02.09 складає 494 931грн. 99коп. Вважає,що( згідно заяви про уточнення позовних вимог від 05.08.09) відповідач - ТзОВ "Агролайф" повинен оплатити даний борг відповідно до положень ч. 3 ст.1081 ЦК України та §8 п.1 ,п.3 Положення.

Згідно збільшених позовних вимог позивач просить стягнути основну заборгованість в сумі 494931грн99коп, додаткову заборгованість за договором №ДФ/0004/2007 в сумі 579930грн62коп, у тому числі: 13 356грн41коп- комісії за адміністрування дебіторської заборгованості, 48032грн44коп- процентів, 259854грн 60коп-штрафних процентів, 229944грн15еоп-пені, 28743грн 02коп-3% річних відповідно до ст.ст. 611,612, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 218, 219, 220, 224 ГК України та згідно з § 1, § 11 п. 1 п.п. "d" Положення, п.13 додатку №1 до договору факторингу .

05.08.09 позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з заявою в якій просить суд виключити з числа відповідачів ТзОВ "Племптахорепродуктор "Сокальський" та стягнути заборгованість за зустрічним позовом із врахуванням збільшених позовних вимог з відповідача ТзОВ "Агролайф".

Відповідач за зустрічним позовом ТзОВ "Агролайф", як зазначалося вище, в судове засідання не з"явився. В судовому засіданні 17.03.09 проти зустрічного позову заперечив, однак письмового відзиву на зустрічний позов та доказів у спростування заявлених в зустрічному позові вимог не подав. Як свідчать матеріали справи ухвалу про відкладення розгляду справи від 23.07.09 отримав ( повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.05.09).

За таких обставин згідно ст.75 ГПК України спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ВАТ "Плюс Банк", дослідивши інші зібрані по справі докази, суд встановив, що між ВАТ "Плюс Банк", як фактором, та ТзОВ "Агролайф", як факторантом, 22.11.07 було укладено договір №ДФ/0004/2007 про надання послуг з факторингу (надалі "договір"), невід'ємними частинами якого є - Індивідуальні умови Договору (додаток №1 до договору), Порядок надання послуг з факторингу ( надалі "Положення). Предметом договору є придбання фактором і фінансування відступлення прав грошових вимог, які належать факторанту за господарськими договорами, терміни сплати за якими ще не настали.

До даного договору сторони вносили зміни згідно з додатковою угодою №1 від 25.03.2008 p., додатковою угодою №2 віл 08.05.2008 p., додатковою угодою №3 від 09.10.2008 p.

Укладенню даного договору передувало подання факторантом факторингової заяви від 13.11.07. та оформленням пропозиції про встановлення лімітів , в яких визначені істотні умови надання послуг факторингу, зокрема, розмір факторингового ліміту, розміру комісії за розрахунково-касове обслуговування, розміру відсотків тощо.

Позивач - ТзОВ "Агролайф" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору факторингу №ДФ/0004/2007 від 22.11.07 та Додаткової угоди №3 від 09.10.08 до зазначеного договору з тих підстав, що договір факторингу є договором приєднання в розумінні ч.4 ст.179 Господарського кодексу України та ст.634 Цивільного кодексу України та порушують права та законні інтереси позивача.

Суд вважає вимоги позивача безпідставними виходячи з наступного.

Як встановлено в п.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в спірному випадку, при укладенні договору факторингу №ДФ/0004/2007 від 22.11.07 сторонами погоджувались індивідуальні істотні умови договору і підстави стверджувати те, що клієнт не міг запропонувати свої умови договору - відсутні.

Щодо твердження позивача про те, що проект договору і порядок надання послуг з факторингу розроблявся банком, не свідчить про набуття договором характеру договору приєднання, оскільки можливість укладення договору на підставі примірного договору передбачена ч.4 ст.179 ГК України.

Крім того, розроблення проекту договору факторингу саме відповідачем , відповідає звичаям ділового обороту в сфері надання банківських послуг, оскільки саме банк володіє для цього відповідними спеціальними засобами та кваліфікацією.

У відповідності до п.3 ст.184 ГК України, яка регулює особливості укладення господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів, встановлено, що укладення договорів на основі примірних договорів повинно здійснюватись згідно з вимогами ст.181 ГК України.

Частинами 2 та 4 ст.181 ГК України визначає, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач у встановленому законом порядку та термін подавав будь-які заперечення щодо змісту договору факторингу, та відповідно додаткової угоди до нього, як до їх підписання, так і після підписання.

З огляду на вищевикладене, на спірні правовідносини не поширюються положення ч.2 ст.207 ГК України, оскільки дана норма стосується недійсності, нікчемності умов типових договорів та договорів приєднання.

Таким чином, в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ВАТ "Плюс Банк" до ТзОВ "Агролайф" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг факторингу №ДФ/0004/2007 від 22.11.07 в сумі 494 931грн 99коп, слід зазначити наступне.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до положень ч.1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В ч.2, ч.З ст. 350 ГК України також встановлено, що за договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою; факторингові операції банків можуть супроводжуватися наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних

послуг.

На виконання умов договору факторингу (п.п. 3,4 § 2 Положення) позивачем було надано відповідачу послуги факторингу, а також консультації та інші інформаційні послуги, в результаті чого позивачем було встановлено відповідачу факторинговий ліміт в сумі 1500000,00 грн. з 22.11.07, який змінено додатковою угодою №3 від 09.10.08. на 1950 000,00грн.

Згідно додатку №3 до договору факторингу перелік контрагентів факторанта, права вимоги до яких стали предметом купівлі за договором, включає ТзОВ "Племптахрепродуктор "Сокальський"".

Відповідно до §§ 3, 4, 5, 8, 11 Положення позивач зобов'язався набувати у власність права грошових вимог за фактурами/накладними, які виставляються (виписуються) відповідачем 1- ТзОВ "Агролайф" ТзОВ "Племптахрепродуктор "Сокальський" , як контрагенту за поставлені товари, а також розпочати фінансування набутих прав грошових вимог протягом 2 (двох) банківських днів після подання відповідачем -1 всіх необхідних документів та вчинення передбачених договором факторингу дій.Відповідач-1 - ТзОВ "Агролайф" , у свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу винагороду за послуги факторингу (комісії та проценти за користування факторинговим кредитом) та інші передбачені договором факторингу послуги, а в разі несплати ТзОВ"Племптахрепродуктор "Сокальський" у встановлений строк фактур/накладних, профінансованих позивачем, сплатити позивачу на його вимогу протягом 5 днів отримані від нього суми.

Договором поставки № 8/08 від 14.03.2008р., укладеним між ТзОВ "Агролайф" та ТзОВ "Племптахрепродуктор "Сокальський", встановлено відстрочку виконання грошових зобов'язань ТзОВ"Племптахрепродуктор "Сокальський" з оплати отриманого від відповідача-1 товару строком до 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Протягом строку дії договору факторингу, станом на 14.11.08, відповідач-1 надав, а позивач прийняв до оплати наступні накладні - №АГ-0001604 на суму 254924грн 99коп, № АГ-0001605 на суму 240007грн00коп.

Борг по неоплачених фактурах/накладних щодо ТзОВ "Племптахрепродуктор "Сокальський" становить 494931грн 99коп.

Направлені ТзОВ "Племптахрепродуктор "Сокальський"" вимога позивача від 22.10.08р. за вих. №13-3/102 про оплату заборгованості в сумі 494931грн 99коп та повідомлення про заборгованість №13-3/99 від 22.10.08 ( копії містяться в матеріалах справи) залишені без задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає за невиконання або належне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо це встановлено договором факторингу.

Згідно договору факторингу (§8 п. 3 Положення) факторант несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред"явлена до виконання фактором, якщо це встановлено договором факторингу.

Зі змісту договору факторингу (§8 п. 1 Положення) випливає, що факторант зобов'язався в разі, коли оплата, яка випливає з прав грошових вимог, профінансованих фактором, не буде здійснена контрагентом повністю у визначений термін оплати заборгованості, а прострочення заборгованості буде перевищувати визначений договором факторингу період регресу, відповідач заплатить на вимогу позивача протягом 5 днів профінансовану позивачем суму, збільшену на належні за договором факторингу проценти та всі витрати.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення заборгованості в сумі 494 931грн 99коп обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо збільшення позовних вимог по зустрічному позову , а саме: стягнення додаткової заборгованості за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу в сумі 579 930грн 62коп, у тому числі: 13356грн 41коп - комісії за адміністрування дебіторської заборгованості, 48032грн 44коп -процентів, 259854грн60коп -штрафних процентів, 229944грн 15коп -пені, 28743грн 02коп -3% річних, то у відповідності до підпункту 3.7 пункту 3 роз"яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, а відтак збільшення розміру позовних вимог не може бути пов"язано з пред"явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, зустрічний позов в частині стягнення з ТзОВ "Агролайф" додаткової заборгованості за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу в сумі 579 930грн 62коп, у тому числі: 13356грн 41коп - комісії за адміністрування дебіторської заборгованості, 48032грн 44коп -процентів, 259854грн60коп -штрафних процентів, 229944грн 15коп -пені, 28743грн 02коп -3% річних не підлягає задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на позивача, а судові витрати по зустрічному позову - на відповідача відповідно до задоволенних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ч.1 ст.364, ст.ст. 509,526, ч.1 ст.1077, ч.3 ст.1081 Цивільного кодексу України, п.4 ст.179, ст.ст.181,184, 193, 350 Господарського кодексу України, ст.ст.ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ТзОВ "Агролайф" до ВАТ "Плюс Банк", треті особи на стороні позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору факторингу №ДФ/0004/2007 від 22.11.07 та додаткової угоди №3 від 09.10.08 недійсними - відмовити.

Судові витрати по первісному позову покласти на позивача ( ТзОВ "Агролайф"м.Яворів, Львська область).

Зустрічний позов ВАТ "Плюс Банк" до ТзОВ "Агролайф" про стягнення заборгованості за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу за договором №8/08 від 14.03.08 в сумі 494 931грн 99коп. та додаткової заборгованості за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу в сумі 579 930грн 62коп, у тому числі: 13356грн 41коп - комісії за адміністрування дебіторської заборгованості, 48032грн 44коп -процентів, 259854грн60коп -штрафних процентів, 229944грн 15коп -пені, 28743грн 02коп -3% річних - задоволити частково.

Стягнути з ТзОВ "Агролайф" вул. Січових Стрільців,16 м.Яворів, Львівська область ( код ЄДРПОУ 32673484, п/р 2600601039713 в ПЛФ ВАТ "КредоБанк") на користь ВАТ "Плюс Банк" вул. Галицька, 7, м. Івано-Франківськ, ( код 19390819) за договором № ДФ/0004/2007 від 22.11.07 про надання послуг факторингу за договором №8/08 від 14.03.08 заборгованість в сумі 494 931грн 99коп., 4949грн 32коп витрат по сплаті державного мита та 118грн00коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті зустрічних позовних вимог - відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Юрій Іванович Грица

рішення підписане 05.08.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______

05.08.09