Рішення № 11804650, 27.07.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.10 Справа № 16/138/10

За позовом закритого акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (71600, м.Василівка Запорізької області, вул.Шевченка, 85а, код ЄДРПОУ 05541137)

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 (71600, АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1)

про стягнення 6709,46 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

в засіданні 01.07.2010, 20.07.2010:

від позивача - Работа О.О. (дов.б/н від 01.06.2010)

від відповідача - ОСОБА_1 особисто

в засіданні 27.07.2010:

від позивача - Работа О.О. (дов.б/н від 01.06.2010)

від відповідача - не зявився

СУТЬ СПОРУ:

ЗАТ “Василівкатепломережа” заявлено позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 6709,46 грн., з яких 5926,11 грн. заборгованість за договором № 8 від 15.10.2006 за послуги з теплопостачання за період з серпня 2009 по квітень 2010 року, 246,79 грн. пеня, 141,85 грн. відсотки за користування грошовими коштами, 394,71 грн. штраф.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/138/10 з призначенням судового засідання на 01.07.2010. В засіданні 01.07.2010 оголошувалася перерва до 20.07.2010, а в засіданні 20.07.2010 для підготовки вступної та резолютивної частини рішення за згодою сторін до 27.07.2010. В засіданні 27.07.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги, засновані ним на положеннях ст.ст.526, 536, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 217 Господарського кодексу України, ст.19 Закону України “Про теплопостачання” та на умовах укладеного сторонами 15.10.2006 договору № 8 на відпуск теплової енергії. На обґрунтування вимог пояснив, що за період споживання з серпня 2009 по квітень 2010 року відповідач має прострочену заборгованість за договором в розмірі 5926,11 грн. Рахунки, що направлялися відповідачу, не оплачені, а направлені для підписання акти прийому-передачі не підписані та не повернуті позивачу, як то встановлено договором. За прострочення виконання зобовязань до відповідача застосовані передбачені договором міри відповідальності у вигляді нарахування пені за період з 11.09.2009 по 10.03.2010, розмір якої склав 246,79 грн., відсотків за користування грошима за період з 11.09.2009 до 01.05.2010, розмір яких склав 141,85 грн., а також у вигляді заявлення штрафу, який склав 394,71 грн. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач відзив на позов суду не представив. В судовому засіданні проти вимог позивача заперечив. Вказав на те, що не потребує послуг з теплопостачання, про що неодноразово повідомляв позивача та міського голову, просив відключити приміщення, у якому отримував послуги за договором з позивачем, від тепломереж. А 29.09.2009 на підставі п.27 договору заявив про розірвання договору, що згідно з вказаним пунктом припиняє дію договору.

Вивчивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що 15.10.2006 між ЗАТ “Василівкатепломережа”, як теплопостачальною організацією, з одного боку, та ПП ОСОБА_1, як споживачем з іншого було укладено договір № 8 на відпуск теплової енергії (далі Договір).

Згідно з п.2 Договору теплопостачальна організація зобовязалася відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді у відповідності з встановленим планом теплопостачання в період з 15.10.2006 по 15.04.2007.

Пунктом 36 Договору встановлено, що Договір укладається строком на один рік та набирає чинності після його укладення та підписання обома сторонами, пунктом 27 узгоджено, що Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку Договору не надійде заяви однієї з сторін про відмову від Договору та його перегляду.

Відповідно до п.21 Договору при відсутності у споживача приладів обліку кількість відпущеної теплової енергії вираховується з теплового балансу теплопостачальної організації, виходячи з договірного теплового навантаження споживача та фактичної температури зовнішнього повітря.

За п.22 Договору вартість відпущеної теплопостачальною організацією споживачу теплової енергії за звітний місяць визначається на підставі рахунків.

Згідно з п.26 Договору оплата за теплову енергію здійснюється шляхом передплати до 15-го числа поточного місяця вартості запланованих місячних обсягів споживання теплової енергії та з кінцевим розрахунком на підставі рахунків теплопостачальної організації до 10 числа наступного за звітним місяця.

Згідно з п.27 Договору відпуск теплової енергії вважається прийнятим, якщо протягом 10 днів з моменту отримання акта виконаних робіт від споживача не надійдуть письмові заперечення.

Пунктом 31 Договору на випадок неоплати рахунку в семиденний строк передбачена відповідальність споживача перед теплопостачальною організацією у вигляді пені в розмірі 0,1% за кожен день прострочення та сплати процентів за користування грошима в розмірі ставки НБУ, а на випадок прострочення понад 30 днів додатково штраф в розмірі 7% від вартості неоплаченої теплової енергії.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем до стягнення заявлено суму основної заборгованості за період споживання з серпня 2009 року по квітень 2010 року в розмірі 5926,46 грн., а також у звязку з простроченням пеню за період з 11.09.2009 по 10.03.2010, яка згідно з розрахунком позивача склала 246,79 грн., проценти за користування грошима за період з 11.09.2009 по 01.05.2010 в розмірі 141,85 грн. та штраф в розмірі 394,71 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач направляв відповідачу для підписання акти приймання-передачі теплової енергії за період з серпня 2009 року по квітень 2010 року, згідно з якими вартість поставленої в цей період теплової енергії складає 5926,11 грн., а також рахунки на оплату цієї вартості.

В актах відповідача застережено, що в разі неповернення підписаних актів чи ненадання по них заперечень у встановлені Договором строки, акти вважаються погодженими, що відповідає п.27 Договору.

Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії не підписав, рахунки не оплатив.

Суд вважає правомірним, обґрунтованим, підтвердженим наданими доказами та таким, що відповідає Договору, який покладено позивачем у підставу позову, заявлення до стягнення заборгованості за період з серпня 2009 року по 15.10.2009, сума якої згідно з даними актів приймання-передачі, рахунків, а також з врахуванням півмісячного споживання в жовтні становить 508,14 грн.

Так, вартість теплоспоживання за серпень 2009 року дорівнює 171,96 грн., за вересень 2009 року 171,96 грн., за жовтень 2009 року 328,43 грн.

Сума основного боргу в розмірі 508,14 грн. підлягає стягненню.

Нарахування пені на підставі п.31 Договору є обґрунтованим за період 11.09.2009 по 15.10.2009.

При здійсненні розрахунку позивач безпідставно не врахував вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, яким розмір пені безумовно обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

В врахуванням вказаного імперативного обмеження сума пені за період 11.09.2009 по 15.10.2009 дорівнює 3,87 грн., ця сума підлягає стягненню.

Нарахування процентів за користування грошима є також обґрунтованим за період з 11.09.2009 по 15.10.2009. За цей період згідно умовами п.31 Договору сума процентів складає 1,93 грн. та підлягає стягненню в цьому розмірі.

Виходячи з суми основної заборгованості, визнаної судом обґрунтовано заявленою на підставі Договору 508,14 грн., сума штрафу, предявленого згідно з п.31 Договору становить 35,57 грн. Ця сума також підлягає стягненню.

Таким чином, позов задовольняється в частині стягнення з відповідача 508,14 грн. основного боргу за Договором, 3,87 грн. пені, 1,93 грн. процентів за користування грошовими коштами та 35,57 грн. штрафу.

В решті частині позов задоволенню не підлягає внаслідок такого.

Позивач заявив вимоги на підставі Договору і саме з таких заявлених підстав спір підлягає вирішенню судом, оскільки суд не може змінювати ні предмет, ні підстави позову за своєю власною ініціативою.

Вище зазначалося, що згідно з п.36 Договір укладається строком на один рік та набирає чинності після його укладення та підписання обома сторонами, а пунктом 27 узгоджено, що Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку Договору не надійде заяви однієї з сторін про відмову від Договору та його перегляду.

Наданими матеріалами встановлено, що 29.09.2009, тобто за місяць до закінчення строку дії Договору, відповідач подав відповідачу заяву, якою просив розірвати Договір згідно з його п.37, що не можна розцінити інакше, ніж заявлення про відмову від Договору.

Крім того, ще до того, відповідач звертався до відповідача із заявою від 08.09.2009, якою просив надати дозвіл на відключення від теплопостачання, на що відповідач не погодився, зазначаючи про таку неможливість.

Отримання вказаних заяв позивачем останнім підтверджується.

За таких обставин, слід визнати, що в силу узгоджених позицій п.36 та п.37 Договору 15.10.2009 він (Договір) припинився, а тому заявлення до стягнення платежів за поставлену в періоди поза межами дії Договору теплову енергію на підставі цього Договору є необґрунтованим.

Враховуючи наполягання позивача на заявлених вимогах, слід зазначити таке.

Не заперечується, що за ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач теплової енергії повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Разом з тим, згідно з Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (п.40) споживач зобовязаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору, проводити розрахунки за спожиту теплову енергію, відповідно до умов договору та цих Правил.

Тобто, підставою для оплати отриманої теплоенергії є як вимоги вказаних Правил, так і вимоги укладеного між теплопостачальником та споживачем договору.

В даному випадку в період, який не визнаний судом підставним для стягнення, договір на теплопостачання між сторонами відсутній.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що згідно зі ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальна організація має право припиняти постачання теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три робочі дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку, встановленому законодавством.

П.п.11.3, 32 Договору, що діяв між сторонами, також передбачає право позивача за певні порушення відповідача, у тому числі й за неоплату рахунку в семиденний строк, припинити повністю чи частково в односторонньому порядку подачу споживачу теплоносія з попередженням у строки, установлені нормативними актам.

П.16.5 передбачає право споживача вимагати відключення своїх теплових мереж від мереж теплопостачальної організації для проведення невідкладних робіт.

Як вбачається, наведене позивачем не враховано, що і призвело до ситуації, яка склалася.

Судом також зазначається, що позивач, переконаний в існуванні невиконаного обовязку відповідача, не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав у встановленому порядку, але з інших підстав, поза межами Договору.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27,72 грн. судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (71600, АДРЕСА_1, ідент.№ НОМЕР_1) на користь закритого акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (71600, м.Василівка Запорізької області, вул.Шевченка, 85а, код ЄДРПОУ 05541137) 508 грн. 14 коп. основного боргу, 3 грн. 87 пені, 35 грн. 57 коп. штрафу, 1 грн. 93 коп. за користування чужими грошовими коштами та 27 грн. 72 коп. судових витрат.

В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 02.08.2010.