Рішення № 11804349, 17.06.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.10 Справа № 11/171д/10

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкрите акціонерне товариство “Бердянська трикотажна фабрика” (вул. Комунарів, буд. 14, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118)

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (юрид. адреса: АДРЕСА_1, 71100; фактич. адреса: АДРЕСА_2, 71116)

у присутності представників:

позивача: Панков А.В. голова правління;

Осадчук М.Г. дов. № 70 від 05.03.2010р.;

відповідача: ОСОБА_4 дов. ВММ № 985321 від 29.01.2010р.;

ОСОБА_5 дов. ВММ № 985321 від 29.01.2010р.

про: визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Бердянська трикотажна фабрика” з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 19 про спільну діяльність від 10.12.1999р.

Ухвалою від 17.05.2010р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

У звязку з неявкою повноважного представника відповідача, судовий розгляд відкладався. З метою витребування додаткових доказів, які мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та обєктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в засіданні оголошувалась перерва.

Позивач наполягає на позовних вимогах, зокрема зазначає, що про існування спірного договору дізнався у березні 2010 року, через десять років після його укладання. Спірний договір з боку позивача підписаний не уповноваженою особою заступником директора з юридичних питань, в той час, як відповідно до статуту таке право належить виключно голові правління. Також, позивач зазначає, що відповідно до Цивільного кодексу УСРС, який діяв на момент укладання договору, договори про сумісну діяльність між громадянами і соціалістичними організаціями (юридичними особами) не допускались. Крім цього, стверджує, що договір про сумісну діяльність підлягає обовязковій державній реєстрації у податкових органах, а особою, уповноваженою на ведення загальних справ спільної діяльності (в тому числі реєстрація договору, ведення податкового обліку та сплата податків) повинен бути платник податку на прибуток, яким відповідач не є.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що твердження позивача про необізнаність щодо спірного договору не відповідає дійсним обставинам, оскільки підписи сторін на договорі скріплені печатками, а відповідальність та контроль за збереженням та використанням печатки покладений на керівника підприємства. Не погоджується відповідач і з твердженням про обовязковість державної реєстрації договорів про сумісну діяльність, оскільки порядок, на який посилається позивач, передбачає лише необхідність взяття на облік у податкових органах подібних договорів. Вважає договір чинним з моменту його укладання сторонами, надав суду акти виконаних робіт та судове рішення на підтвердження виконання робіт та оплати їх вартості в межах дії договору № 19 про спільну діяльність від 10.12.1999р. Просить у задоволенні позовних відмовити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані сторонами докази та заслухавши представників, встановив наступні обставини.

Відповідно до договору № 19 про спільну діяльність від 10.12.1999р. ВАТ “Бердянська трикотажна фабрика” та ФОП ОСОБА_1 зобовязались шляхом обєднання майна та зусиль спільно діяти для досягнення наступних спільних господарських цілей: задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в автозапчастинах, автомобілях, господарських товарах та інших товарах народного споживання шляхом створення та обслуговування ринку по вул. Дзержинського на майданчику, що прилягає до гуртожитку ВАТ “Бердянська трикотажна фабрика”.

Згідно програми робіт, яка є невідємною частиною вищезазначеного договору, позивач зобовязався отримати дозвіл на розміщення ринку по вулиці Дзержинського (в районі житлового будинку № 18/36) в м. Бердянську Запорізької області, а відповідач здійснити необхідні будівельні роботи по підготовці ринку до роботи, здійснити організаційні заходи по розміщенню та установці торгівельних павільйонів підприємців тощо.

Даний договір з боку відкритого акціонерного товариства “Бердянська трикотажна фабрика” підписаний заступником директора з юридичних питань ОСОБА_5

Ч. 2. ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа яка здійснює правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Поняття цивільної дієздатності визначене в ст. 92 Цивільного кодексу України, а саме: юридична особа набуває цивільні права і обовязки та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюються установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. 2 ст. 97 Цивільного кодексу України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який здійснює юридична особа, повинен бути підписаний особами, уповноваженими на це статутними документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 6.4.1 Статуту ВАТ “Бердянська трикотажна фабрика” виконавчим органом товариства є Правління на чолі з Головою правління. Головою правління з моменту створення товариства є ОСОБА_2 і тільки голові правління надано право самостійно , без доручення укладати угоди та договори (п. 6.4.9 Статуту).

Довіреність на укладання договору № 19 спільної діяльності від 10.12.1999р. іншою, ніж голова правління, особою не видавалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, яки встановлюються частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний договір підписаний особою, не уповноваженою на це ВАТ “Бердянська трикотажна фабрика”, а відтак не може встановлювати будь-яких прав та обовязків для сторін повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 210, ч. 1 правочин підлягає державної реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Органи, які реєструють окремі договори, визначаються законодавством, що регулює відповідні відносини.

Договора про спільну діяльність поділяються на дві категорії:

- на основі обєднання вкладів учасників (просте товариство);

- без обєднання вкладів учасників;

Згідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобовязання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч. 2 ст. 1134 Цивільного кодексу України ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Оскільки метою спільної діяльності є одержання прибутку, то спеціальним органом, який реєструє договори про спільну діяльність відповідно до вимог закону є ДПАУ.

Частиною 7.7. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР визначений спеціальний режим оподаткування спільної діяльності на території України.

Підпунктом 7.7.2 зазначеної статті визначено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку на прибуток, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору і окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Згідно до ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, платником податку на прибуток є з числа резидентів субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Таким чином, уповноваженою особою, при виконанні договорів про сумісну діяльність призначаються виключно юридичні особи платники податку на прибуток.

Наказом ДПА України № 571 від 30.09.2004 року затверджено “Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи”, п. 4 якого визначено, що якщо договір про спільну діяльність укладено між платником (платниками) податку на прибуток підприємств та особою (особами), що не є платником (платниками) податку, то уповноваженим платником, у частині ведення податкового обліку, може бути виключно особа, що є платником податку.

Відповідно до вищевказаних нормативних документів договори про спільну діяльність підлягають обовязкової реєстрації у податкових органах, по них ведеться окремий бухгалтерський та податковий облік, складається окрема податкова звітність, відкриваються окремі банківські рахунки для ведення спільної діяльності.

Спірний договір у встановленому порядку в податковому органі не зареєстрований, відповідно до п. 5.1 керівництво спільною діяльності доручено не позивачу, як платнику податку на прибуток, а приватному підприємцю, окремий банківський рахунок не відкрито, окремий бухгалтерський та податковий облік не вівся.

Заперечення відповідача щодо погодження позивачем умов договору №19 про спільну діяльність від 10.12.1999р. про що свідчать перебування відповідача на території автомобільного ринку та зроблені ним поліпшення спростовуються наявним в матеріалах справи договором оренди від 30.01.2004р. Відповідно до умов договору оренди позивач передав у тимчасове платне користування частину території авто ринку , розташованого по вул. Дзержинського, 18/36 (п. 1.1 договору). А відповідач (орендар), відповідно до п. 3.1 повинен здійснити реконструкцію орендованої території для організації торгового ринку і використовувати його за призначення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Бердянська трикотажна фабрика” заявлені правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність № 19 від 10.12.1999р., укладений між ВАТ “Бердянська трикотажна фабрика” та ПП ОСОБА_1

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридич. адреса: АДРЕСА_1, 71100; фактич. адреса: АДРЕСА_2, 71116, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства “Бердянська трикотажна фабрика” (вул. Комунарів, буд. 14, м. Бердянськ, Запорізька область, 71118, код ЄДРПОУ 00307276) 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяС.А.Гончаренко

В судовому засіданні 17.06.2010р. за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 22.06.2010р.