Постанова № 11803578, 01.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2010 року 15:38 № 2а-8916/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Кучми С.В.;

відповідача: Бойка І.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства “ЛКафа”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 червня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство “ЛКафа” (далі по тексту позивач, ПП “ЛКафа”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2009 року №0032561502/0 про застосування штрафних санкцій по податку з реклами в сумі 20 280,24 грн. як таке, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-8916/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 30 липня 2010 року. В судовому засіданні 30 липня 2010 року оголошувалась перерва до 01 жовтня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2009 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0032561502/0, яким ПП “ЛКафа” за затримку до 30календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 202802,41 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 20280,24грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року №0032561502/0 прийнято ДПІ у Соломянському районі м. Києва на підставі акту від 07 грудня 2009 року №14883/15-3-34832815 “Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень ПП “ЛКафа” код за ЄДРПОУ 34832815 за період з 01.03.2009р. по 07.12.2009р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Як зазначено в Акті перевірки, за перевірений період встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень до установи банку.

Під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установи банку встановлено порушення строків сплати податкових зобовязань по податку з реклами, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій податок з реклами, визначений у розрахунку від 20 березня 2009 року №40215, сплачений 06 квітня 2009 року із затримкою 7днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що допущення в податковому розрахунку податку з реклами арифметичної помилки не призвело до заниження обєкта оподаткування; подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобовязання, а штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” застосовуються тільки у випадку такої сплати.

В письмовому запереченні відповідач підтримує висновки Акта перевірки та звертає увагу, що сума податкового зобовязання, визначена позивачем у податковому розрахунку податку з реклами, є узгодженою з дня подання такого розрахунку, а зменшення суми податкового зобовязання шляхом подання уточнюючого розрахунку є погашенням суми податкового боргу, що підтверджує правомірність застосування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акту перевірки про несвоєчасне подання позивачем платіжних доручень до установи банку та порушення строків сплати податкових зобовязань по податку з реклами, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Абзацом першим пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абзацу першого підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а)календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г)календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Матеріали справи підтверджують, що позивач 20 березня 2009 року подав податковий розрахунок податку з реклами за лютий 2009 року, в рядку 01 “Утримано податку вповноваженою особою-платником податку за базовий податковий (звітний) період” якого зазначено суму 203 833,33 грн., в рядку 02 “Утримано податку вповноваженою особою-платником податку за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється” зазначено суму 1 019,17 грн.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

06 квітня 2009 року ПП “ЛКафа” подано уточнюючий розрахунок податку з реклами за лютий 2009 року, в якому виправило помилку, а саме невірно вказану суму зобовязання з податку на рекламу, та відповідно до якого сума утриманого податку вповноваженою особою-платником податку за базовий податковий період (рядок 01) становить 1019,17 грн., сума утриманого податку вповноваженою особою-платником податку за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється, становить 203 833,33 грн. (рядок 02); сума податку, яка зменшує податкове зобовязання у звязку з виправленням помилки (рядок 02 рядок 01), становить 202 814,16 грн.

Таким чином, суд вбачає, що за допомогою уточнюючого розрахунку позивач фактично виправив помилку, допущену ним в розрахунку податку з реклами за лютий 2009року, а саме зменшив помилково вказану суму податкового зобовязання з податку на рекламу за лютий 2009 року на суму 202 814,16 грн.

Суд встановив, що 06 квітня 2009 року платіжне доручення про сплату податкового зобовязання податку з реклами у розмірі 202 814,16 грн. позивачем не подавалося, а, отже, факт сплати узгодженої суми податкового зобовязання не мав місце.

Таким чином, висновки Акта перевірки про несвоєчасне подання позивачем платіжних доручень до установи банку та порушення строків сплати податкових зобовязань по податку з реклами не відповідають обставинами справи.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чині.

З аналізу наведеної правової норми суд приходить до висновку, що застосування таких штрафних санкцій виправдане лише коли платник податків здійснює саме сплату узгодженої суми податкового зобовязання з порушенням встановлених граничних строків, а подання уточнюючого розрахунку не може прирівнюватися до сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2008 року №К-475/07.

Окружний адміністративний суд міста Києва враховує твердженням представника відповідача, що податкове зобовязання по податку з реклами, визначене позивачем в податковому розрахунку за лютий 2009 року, є узгодженим з 30 березня 2009 року, проте, подання уточнюючого розрахунку, не є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, первинні документи, дані бухгалтерського та податкового обліку підтверджують, що сума податкового зобовязання податку з реклами за лютий 2009 року складає 1 017,50 грн., а при складанні податкового розрахунку податку з реклами за лютий 2009 року позивачем допущену арифметичну помилку, яка не призвела до заниження податкового зобовязання податку з реклами та до ненадходження податку до бюджету.

Крім того, позивач згідно платіжного доручення від 30 березня 2009 року №204, копія якого знаходиться в матеріалах справи, сплатив до бюджету податок з реклами за лютий 2009 року у розмірі 1 019,17 грн. до закінчення граничного строку сплати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Соломянському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2009 року №0032561502/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “ЛКафа” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства “ЛКафа” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 07 грудня 2009 року №0032561502/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “ЛКафа” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко