Постанова № 11802290, 20.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.9

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2010 року Справа № 2а-6401/10/1270 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення економічних санкцій в розмірі 259,50 грн., ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2010 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення економічних санкцій в розмірі 259,50 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області 25 червня 2010 року проводилась перевірка оптового складу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання діючого порядку формування та застосування цін на окремі види продовольчих товарів відповідно до вимог розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 08 листопада 2007 року № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів» у період з 04 червня 2010 року по 25 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2010 року № 365. На підставі вказаного акта 01 липня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення № 217 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

У звязку з тим, що сума економічних санкцій фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 протягом десяти днів після надходження рішення від 01 липня 2010 року № 217 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не сплачена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

13 вересня 2010 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про виправлення описки, допущеної у адміністративному позові від 13.08.2010 № 34-03-03/4363 при зазначені суми позовних вимог (арк. справи 12-13).

На адресу Луганського окружного адміністративного суду 07 жовтня 2010 року повернулось поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу відповідача. Згідно довідки форми ф. 20 за закінченням терміну зберігання (арк. справи 14). Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, повязані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державним наглядом (контролем)є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі- органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із статтею 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, стаття 8 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до статті 13 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Міністерства економіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, субєктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, субєктів господарювання обовязкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

- вживає відповідно до законодавства заходів за порушення субєктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобовязання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Абзацем першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної субєктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи- державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.

Частиною 7 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом пяти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис- це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку, відповідно до частини 8 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” за невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до субєкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення” та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Пунктом 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обовязкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обовязкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) субєктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необгрунтовано одержана субєктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами,- як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих)- як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) субєктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, уся сума незаконно стягнутих коштів;

- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

25 червня 2010 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області провела позапланову перевірку оптового складу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання діючого порядку формування та застосування цін на окремі види продовольчих товарів відповідно до вимог розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації від 08 листопада 2007 року № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів» у період з 04 червня 2010 року по 25 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2010 року № 365 (арк. справи 4-5).

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що у період з 03 червня 2010 року по 25 червня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при формуванні роздрібних цін на олію соняшникову та масло вершкове застосував торговельні надбавки понад затверджені граничні рівні, встановлені розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 08 листопада 2007 року № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів», чим порушив діючий порядок формування та застосування цін на продовольчі товари і отримав суму додаткової виручки у розмірі 86,50 грн. (арк. справи 6).

Акт від 25 червня 2010 року за № 365 підписаний та отриманий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 без заперечень та зауважень (арк. справи 5 зворотний бік).

На підставі акта перевірки від 25 червня 2010 року за № 365 Державною інспекцію з контролю за цінами в Луганській області 01 липня 2010 року винесено рішення за № 217 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 173,00 грн. та вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 86,50 грн. (арк. справи 7).

13 серпня 2010 року рішення від 01 липня 2010 року № 217 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було направлено на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком № 0740 (арк. справи 8).

Оскільки відповідач рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 01 липня 2010 року № 217 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у встановленому порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на момент розгляду справи є чинним та таким, що підлягає виконанню, і за час судового розгляду справи у добровільному порядку суму штрафу не сплатив, позовні вимоги про стягнення економічних санкцій визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 91493, Луганська область, м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Центральна, буд. 191-А) в доход Державного бюджету України (р/р 31118106700003 в ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач - Державний бюджет Артемівського району м. Луганська, код 24046582, МФО 804013, код платежу 21081100) економічні санкції в сумі 259,50 грн. (двісті пятдесят девять гривень пятдесят копійок).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяТ.І. Чернявська