Постанова № 11801706, 27.09.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-419/10/0770

рядок статзвіту 6.6.6

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року 13 год. 30 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача - Фатули М.М. (довіреність № 1887/10/10-012 від 22 квітня 2010 року);

представників відповідача: ТОВ "Дайлінг" - Стефанишин М.М. (довіреність від 01 березня 2010 року), Крегул Г.М. (довіреність від 25 травня 2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" про стягнення коштів у загальній сумі 12 197 644, 80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" про стягнення коштів у загальній сумі 12197644,80 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що договори поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дайлінг»у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідач - приватне підприємство "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна»ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна»з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведення планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" за період з 14 вересня 2006 року по 31 березня 2008 року встановлено, що відповідно до документу укладеного в м. Дніпропетровськ, що має назву договір № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року. Приватне підприємство "Весна" (Постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажено товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" (Покупець) товарну продукцію (бензин марки А-92 та А-95), а саме: видаткова накладна № РН-0000255 від 28 січня 2008 року, податкова накладна № 254 від 28 січня 2008 року, специфікація № 1 до даного договору на постачання товару (бензин А-92) в кількості 512 тон на загальну суму 3096576, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 516096, 00 грн.); видаткова накладна № РН-0000000615 від 25 лютого 2008 року, податкова накладна № 559 від 25 лютого 2008 року, специфікація № 2 до договору на постачання товару (бензин А-95) в кількості 461, 6 тон на загальну суму 3002246, 40 грн. (в тому числі ПДВ 500374, 40 грн.)

Поставка бензину згідно договору здійснювалася партіями на умовах EXW - склад ВАТ "Дніпронафтопродукт".

Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат суму 5082352, 00 грн. та до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі - 1016470, 40 грн. Згідно платіжного доручення від 25 травня 2008 року № 474 товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" перерахувало на користь приватного підприємства "Весна" кошти на загальну суму 6098822, 40 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочину посилається не на невідповідність чи суперечність договору № В-08/01-4 від 25 січня 208 року вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки по даному договору, поскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов договору приватне підприємство "Весна" зобов'язується поставити та передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" нафтопродукти, а товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг", у свою чергу, зобов'язується їх прийняти та оплатити у кількості за ціною та на умовах встановлених договором, специфікаціями та додатковими угодами до нього.

Зобов'язання приватного підприємства "Весна" вважаються виконаними з моменту надання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг".

Моментом передання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" є момент підписання відповідної видаткової накладної. Тобто право власності на товар переходить від приватного підприємства "Весна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" в момент підписання та оформлення видаткової накладної.

Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі в національній валюті на розрахункові рахунки вказані в Договорі.

Згідно специфікацій № 1 від 28 січня 2008 року та № 2 від 25 лютого 2008 року приватним підприємством "Весна" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" 512 тон бензину А-92 та 461 тонна бензину А-95 відповідно, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000255 від 28 січня 2008 року податковою накладною № 254 від 28 січня 2008 року видатковою накладною № РН-0000000615 від 25 лютого 2008 року податковою накладною № 559 від 25 лютого 2008 року.

Транспортування товару за цим договором фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання № 0412/07-2 від 04 грудня 2007 року відкрите акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" надає послуги зберігання нафтопродуктів товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг".

Таким чином, судом встановлено, що куплений відповідно до договору поставки № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року товар був переданий товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" на зберігання відкритому акціонерному товариству "Дніпронафтопродукт" згідно актів здачі - прийому ПММ по договору зберігання № 0412/07-2 від 28 січня 2008 року та 25 лютого 2008 року на тому ж складі відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" на якому товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" прийняло товар від приватного підприємства "Весна".

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 18 червня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" було укладено договір поставки № 18/06-08 відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" продало придбаний у приватного підприємства "Весна" товар на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Пеленг Плюс" зі складу відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" на умовах поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс".

Здійснення оплати за договорами № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року та № 18/06-08 від 18 червня 2008 року підтверджується виписками КБ "ПриватБанк" від 29 травня 2008 року та від 23 вересня 208 року, 18 вересня 2008 року, 29 вересня 2008 року, 25 вересня 2008 року, 19 вересня 2008 року, 27 серпня 2008 року, 26 вересня 2008 року, 29 липня 2008 року відповідно.

Отже суд приходить до переконання, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує товарність правочину за договором № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Пеленг Плюс". Усі зазначені вище операції були належним чином та в повному обсязі відображені товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначені документи надавалися до органів податкової інспекції та податкової міліції відповідно до протоколів виїмки від 06 серпня 2008 року та 28 липня 2008 року.

Крім того, Державною податкової інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ у травні 2008 року була проведена планова документальна перевірка за період з 14 вересня 2006 року по 31 березня 2008 року за результатами якої було складено акт № 227/232/34589599 від 25 липня 2008 року. Із зазначеного акту перевірки вбачається, що жодних порушень норм податкового законодавства під час укладення, виконання та оформлення договору № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року виявлено не було.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені між приватним підприємством «Весна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Дайлінг»відповідають вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржувані правочини були товарними, товар був отриманий на підставі договорів, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочинах протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 жовтня 2010

Суддя Андрійцьо В.Д.