Рішення № 11795182, 19.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.10 р.                     Справа № 38/202                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Державного підприємства гідрогеологічного захисту “Шахта 2-БІС” м.Горлівка, Донецька область

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 592 865,58грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 12 523,87грн., 3% річних у розмірі 3 254,19грн., пені у розмірі 395 924,33грн., а всього 1 004 567,97грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Позняр С.В.- за дов. №204-10”Д” від 31.12.2009р.

від відповідача: Сатанін М.Ю.- за дов. №427 від 18.10.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства гідрогеологічного захисту “Шахта 2-БІС” м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 592 865,58грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 12 523,87грн., 3% річних у розмірі 3 254,19грн., пені у розмірі 395 924,33грн., а всього 1 004 567,97грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №261 від 26.11.2002р. з додатками; додаткову угоду від 28.05.2010р. до договору про постачання електричної енергії №261 від 26.11.2002р.; акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за травень – липень 2010р.; рахунки №11/261 за травень-липень 2010р., розрахунок ціни позову; невиконання відповідачем договірних зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач 08.10.2010р. надав суду відзив на позовну заяву №408 від 05.10.2010р. в якому зазначив, що відповідачем погашена сума заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію за період з травня по липень 2010р. у повному обсязі, а саме: сума у розмірі 592 865,58грн. (активна електроенергія) та сума у розмірі 12 523,87грн. (реактивна електроенергія).

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 19.10.2010р. з’явився та повідомив суду, що відповідачем сплачена заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 592 865,58грн. та реактивну електроенергію у розмірі 12 523,87грн., однак зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог у частині 3% річних у розмірі 3 254,19грн. та пені у розмірі 395 924,33грн.

Відповідач у судове засідання 19.10.2010р. з’явився та надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи копії платіжних доручень №12, №13, №14, №15, №24, №25 від 04.10.2010р. про оплату заборгованості за активну та реактивну електроенергію за спірний період.

Супровідний лист та додані до нього копії платіжних доручень судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №261 від 26.11.2002р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно із умовами додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”.

В пункті 4.2.1 Договору №261 від 26.11.2002р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2–2.2.3 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно п.9.5 Договору в редакції додатковою угодою від 28.05.2010р. його укладено на строк до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Термін дії договору продовжено до 31.12.2010р.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач свої зобов’язання за договором у травні-липні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію на суму 592 865,58грн., реактивну електроенергію на суму 12 523,87грн., що підтверджено актами прийому-передачі електроенергії за вказаний період, підписаними обома сторонами без зауважень. У зв’язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, про отримання яких свідчить підпис представника відповідача на самих рахунках.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по своєчасній сплаті спожитої електричної енергії, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 592 865,58грн. - борг за активну електроенергію, 12 523,87грн. - борг за реактивну електроенергію.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача річних за спожиту електроенергію в сумі 3 254,19грн. та пені в сумі 395 924,33грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №261 від 26.11.2002р. згідно з яким постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки в строки обумовлені договором не сплатив, чим порушив умови договору.

08.10.2010р. відповідач надіслав на адресу господарського суду відзив на позову, у якому повідомив, що 04.10.2010р. ним погашена сума заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію у повному обсязі.

19.10.2010р. позивач у судовому засіданні повідомив суду, що відповідачем 04.10.2010р. була проведена оплата по активній електроенергії в розмірі 592 865,58грн. та по реактивній електроенергії у розмірі 12523,87грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 395 924,33грн. та 3% річних у розмірі 3 254,19грн.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені відповідачем документи, суд встановив, що відповідно до платіжних доручень №12, №13, №14, №15, №24, №25 від 04.10.2010р. відповідачем було повністю сплачено вартість спожитої активної та реактивної електроенергії за період травень-липень 2010р. в сумі 592865,58грн. (актив) та 12523,87грн. (реактив).

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач погасив суму заборгованості у розмірі 592865,58грн. (актив) та 12523,87грн. (реактив), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Позивач, з посиланням на п. 4.2.1. договору № 261 від 26.11.2002р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені становить 395 924,33грн.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши положення вищенаведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про те, що нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання необхідно здійснювати відповідно до приписів Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Таким чином, пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, по кожному виставленому та неоплаченому рахунку: по рахункам за актив та реактив за травень 2010р. - пеня нараховується за період з 28.05.2010р. по 31.08.2010р.; по рахункам за актив та реактив за червень 2010р. - пеня нараховується а за період з 30.06.2010р. по 31.08.2010р.; по рахункам за актив та реактив за липень 2010р. - пеня нараховується за період з 28.07.2010р. по 31.08.2010р.

Перевіривши розрахунок нарахованої позивачем пені, суд дійшов висновку, що розмір пені складає 18 542,27грн. Тому позовні вимоги щодо стягнення пені суд задовольняє частково.

Позовні вимоги щодо стягнення суми пені у залишковому розмірі 377 382,06грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 254,19грн.

У відповідності до вимог чинного законодавства, судом перевірено розрахунок 3% річних за прострочення грошового зобов’язання по договору. Суд вважає розрахунок обґрунтованим, тому вимоги в цієї частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 231, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до Державного підприємства гідрогеологічного захисту “Шахта 2-БІС” м.Горлівка про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 592 865,58грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 12 523,87грн., 3% річних у розмірі 3 254,19грн., пені у розмірі 395 924,33грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/202 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію сумі 592 865,58грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 12 523,87грн.

Стягнути з Державного підприємства гідрогеологічного захисту “Шахта 2-БІС” м.Горлівка, Донецька область (84635, Донецька область, м.Горлівка, вул.Вознесенського, 5г, ЄДРПОУ 31402430) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр.Леніна,11 на п/р № 26001301636289 в філії “Відділення ПІБ в м.Єнакієве Донецької області, МФО 334215, ЄДРПОУ 00130903 - 3% річних в сумі 3 254,19грн. та пеню в сумі 18 542,27грн.

Стягнути з Державного підприємства гідрогеологічного захисту “Шахта 2-БІС” м.Горлівка, Донецька область (84635, Донецька область, м.Горлівка, вул.Вознесенського, 5г, ЄДРПОУ 31402430) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр.Леніна,11 п/р 26002307551560 в ЦГВ АК Промінвестбанк м.Горлівка, Донецької області, МФО 334466, ЄДРПОУ 00130903) витрати по сплаті державного мита в сумі 6 271,86грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 147,34грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.10.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2010р.

Суддя