Рішення № 11795074, 19.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.10 р.                     Справа № 40/211                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи за позовом Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Брокколі”, м. Донецьк

про стягнення 3 809 грн. 83 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Шулятинська М.Ю. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Виконавчий комітет Донецької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Брокколі” щодо стягнення з останнього:

·          заборгованості щодо невнесення плати в сумі 3303 грн. 73 коп. за тимчасове користування місцями спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності згідно договору про зовнішню рекламу від 16.03.07р. за №19;

·           інфляційних в сумі 406 грн. 36 коп. за період прострочення грошового з січня 2009 року по січень 2010 року ;

·          трьох процентів річних в сумі 99 грн. 74 коп. за період прострочення грошового зобов’язання з січня 2009 року по січень 2010 року ;

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Поштова кореспонденція, повернута на адресу суду відділенням зв’язку свідчить про ненадходження підприємства відповідача за адресою вказаною у позовній заяві.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Крім того, доданий позивачем до матеріалів справи Витяг із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 13.09.10р. підтверджує знаходження товариства відповідача за адресою вказаною у позовній заяві. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:

До початку розгляду справи та позовних вимог по суті, відкриття судового засідання та роз’яснення прав та обов’язків учасникам судового процесу, від позивача згідно статті 22 ГПК України надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, які раніше були заявлені у позові, у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, як дорівнюють 107 грн. 53 коп., за 2009 рік та січень 20010 року. Відносно решти частини позовних вимог, то вони залишені позивачем без змін.

Позов мотивовано тим, що 16.03.07р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Брокколі ” було укладено договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних рекламних конструкцій за №19. Договір було укладено на підставі статті 16 Закону України „ Про рекламу” від 03.07.96р. за №270/96 ВР, із змінами та доповненнями, далі Закон, та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03р. за №2067 „ Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”, далі Типові правила, пункту 3 Типових правил. Відповідно до законодавства, Виконавчий комітетом Донецької міської ради було затверджено „Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька, далі Положення”.

З урахуванням вказаних норм, та наданих дозволів на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, позивач 16 серпня 2006 року на виконання пунктів 24, 25 Типових правил, пункту 4 Положення, у тому числі умов договору надав товариству з обмеженою відповідальністю „ Науково-виробничому об’єднанню Пріоритет” дозвіл за № 447/6 на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами ( дозвіл № 003217 від 21.08.06р. - додається).

Із зміною власника ( договір купівлі-продажу від 03.03.07р. за № 1/2007) право на розміщення реклами було надано товариству з обмеженою відповідальністю „Брокколі”, у зв’язку з чим було змінено дозвіл на права користуванням засобами реклами, що відповідає вимогам Типових правил, визначений у пунктах 32, 33 ( рішення робочого органу Виконкому від 16.03.07р. за № 107. На підставі вказаних обставин, було укладено новий договір на зовнішню рекламу №19 від 16.03.07р.

Пунктом 4.1 договору про рекламу, сторони визначили розмір плати за користування одним місцем, яке надано розповсюджувачу реклами у користування, яка складає 762 грн. за квартал. Порядок внесення плати за рекламу визначено у п.п. 4.2.1 договору, та починаючи з 16.03.07р. вноситься відповідачем до 15 числа першого місяця поточного кварталу, протягом строку дії договору, а саме до 16.08.11р.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач. не виконує своїх обов’язків щодо своєчасного внесення плати за користування місцем розташування рекламного носію, передбачений розділом 4 договору. У зв’язку з невиконанням умов договору за відповідачем за період з 15.01.09р. по 15.02.10р. утворилася заборгованість в сумі 3303 грн. 73 коп. щодо несвоєчасного внесення плати за користуванням місцями розташування рекламного носію, а саме:

·          борг в сумі 3049 грн. 60 коп. за 2009 рік;

·          борг в сумі 254 грн. 13 коп. за січень 2010 року.

Оскільки мале місце несвоєчасна оплата коштів за розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, позивач згідно статті 625 ЦК України намагається додатково стягнути з відповідача інфляційні в сумі 406 грн. 36 коп. за період прострочення з січня 2009 року по січень 2010 року, та три процента річних в сумі 107 грн. 53 коп., з урахуванням їх збільшення, за 2009 рік та січень 2010 року щодо прострочення виконання грошового зобов’язання.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін суд вважає, що доводи позивача обґрунтованими, з наступних підстав:

Так, згідно із ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою. За приписом ст. 2 Закону України “Про рекламу” відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України регулює вказаний закон.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами, у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За вимогами пунктів 3, 16, 24, 25 32, 33 Типових правил, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Так, у відповідності до зазначених норм, позивач, є органом уповноваженим згідно із Законом та Правилами здійснювати регулювання в сфері розміщення зовнішньої реклами, були надані відповідачу дозволи на розміщення зовнішньої, після чого між позивачем та відповідачем був укладений спірний договір.

Доказами у справі підтверджено, що сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни та строку, а тому відповідно до вимог ст. ст. 1, 16 Закону України „ Про рекламу”, ст.ст. 629, 638 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення останнім заборгованості за договором, про що свідчать листи: від 18.03.09р. за №01/12-95; від 20.05.09р. за № 01/12 – 2095; від 18.06.09р. за № 01/12-2668; від 21.07.09р. за № 01/12-3236; від 20.10.09р. за № 01/12-4695; від 19.11.09р. за № 01./12-5593. Однак, його вимоги були залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу”, п. п. 24, 25, 32, 33 Типових правил, розділу 4 договору не був дотриманий порядок розрахунків за користування місцями для розташування спеціальних рекламних конструкцій, що є підставою для притягнення суб’єкта господарювання до певної відповідальності.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарське зобов’язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

Свої обов’язки за договором відповідач своєчасно не виконав, плату за користування наданими місцями під рекламу не перерахував, і зобов’язання не припинилося виконанням проведеним належним чином.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо несвоєчасного внесення плати в сумі 3303 грн. 73 коп. за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, і виникла на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних рекламних конструкцій від 16.03.07р. №19, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Іншого розміру не встановлено договором, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 406 грн. 36 коп. за період з січня 2009 року по січень 2010 року, та трьох процентів річних в сумі 107 грн. 53 коп., з урахуванням їх збільшення, за 2009 рік та січень 2010 року щодо прострочення виконання грошового зобов’язання, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Державне мито від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягуються з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст. 44, частини 5 ст. 49 ГПК України.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „ Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, , ст. ст. 1, 2, 16 Закону України "Про рекламу", ст. ст. 629, 638, 526, 599, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 193, 203 ГК України, ст.ст. 42, 43, 22, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Виконавчого комітету Донецької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Брокколі” - задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Брокколі”, 83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 27 , ід. код. 31366450, на користь:

- Виконавчого комітету Донецької міської ради, 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, р/р 35411006002433 в УГК Донецької області, МФО 834016, ід. код 04052844, заборгованості щодо несвоєчасного внесення плати в сумі в сумі 3303 грн. 73 коп. за тимчасове користування місцями спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, інфляційні в сумі 406 грн. 36 коп., три процента річних в сумі 107 грн. 53 коп., видавши наказ;

- державного бюджету держмито в сумі 102 грн., видавши наказ та надіслати його на виконання до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст складено: 21.10.10р.