Рішення № 11793525, 12.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.10 р. Справа № 37/152пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”, м. Донецьк, ідентифікаційний номер 00911374

до Відповідача 1: Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Зайцево, ідентифікаційний номер 04341063

та Відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4

про: визнання рішення Зайцівської сільської ради від 16.11.2006р. № 5/6-48 „Про продаж нежитлової будівлі та господарських споруд” та договорів купівлі продажу цього майна недійсними.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні: громадянка України ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

за участю уповноважених представників:

від Позивача Фатєєв А.В.(керівник згідно наказу № 14-к від 10.12.2009р.);

від Відповідача 1 не зявився;

від Відповідача 2 ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2, виданий Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області);

від Третьої особи ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3, виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 31.07.1997р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 03.08.2010р. на 17.08.2010р., з 17.08.2010р. на 13.09.2010р., з 13.09.2010р. на 27.09.2010р., з 27.09.2010р. на 12.11.2010р.

У судовому засіданні 12.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Акціонерне товариство закритого типу „Агроспецмонтаж”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Зайцево (далі - Відповідач 1) про визнання недійсними рішення Зайцівської сільської ради від 16.11.2006р. № 5/6-48 „Про продаж нежитлової будівлі та господарський споруд”, а також свідоцтв на право власності на нерухоме майно на імя Зайцівської сільської ради, виданих 29.09.2006р. серії ЯЯЯ №082106 та №082107, а також договору купівлі-продажу №238 між Зайцівською сільською радою і ОСОБА_1 від 10.01.2007р. і договору купівлі-продажу № 235 між Зайцівської сільською радою і ОСОБА_2 від 10.01.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на прийняття спірного рішення та здійснення на його підставі оспорюваних договорів відносно приналежного йому майна, яке протиправно було звернуто у власність територіальної громади.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №184 купівлі-продажу державного майна Орендного підприємства „Агроспецмонтаж” від 16.12.1993р., відомість розрахунку вартості споруд і передавальних пристроїв станом на 01.11.1993р., свідоцтво про право власності, акт оцінки вартості майна орендного підприємства від 26.11.1993р., акти прийому-передачі, розподільчий баланс, договір зберігання №1 від 01.11.1999р, наказ №38, рішення №494, листи, свідоцтва ЯЯЯ 082106 та ЯЯЯ 082107, витяг ССА №389232 та ССА №389233, договір купівлі-продажу №238, договір купівлі-продажу №235, правоустановчі документи, ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.05.2008р. по справі №33/52Б, рішення Господарського суду Донецької області від 28.08.2006р. по справі №40/198пн, лист Артемівської районної державної адміністрації Донецької області №8-371 від 22.02.2008р., лист Виконавчого комітету Зайцівської сільської ради №252/02-11 від 07.10.2008р., рішення Зайцівської сільської ради №5/6-48 від 16.11.2006р., постанову Господарського суду Донецької області від 18.04.2003р. по справі №33/52Б, рішення Господарського суду Донецької області від 01.03.2010р. та постанову Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. по справі №34/154пн, свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 346, 386, 335, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.81-92, 109-111, 116), у тому числі пояснення №243/1 від 21.09.2010р. до заперечень покупців за спірними договорами, в яких, серед іншого, зазначено про безпідставність аргументів щодо пропуску строків позовної давності та неприпинення права власності відносно спірного майна у Позивача і обізнаність Відповідача про приналежність такого майна.

Відповідач 1 позицію по суті розглядуваного позову виклав у запереченні на позов №б/н від б/д (а.с. 95), в якому зазначив про: недоведеність Позивача приналежності спірного майна, яке за ним не реєструвалося, правомірність набуття спірного майна покупцями, наявність рішення суду щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва на право власності Зайцівської сільської ради.

Відповідачем 1 також були надані додаткові документи для доручення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-63)

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.07.2007р. до участі у справі у якості третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучені покупці за оспорюваними договорами ОСОБА_2 (далі Третя особа) та ОСОБА_1, якого у подальшому ухвалою від 13.09.2010р. залучено у якості співвідповідача з огляду на наявність статусу субєкту господарської діяльності (далі Відповідач 2)

Відповідач 2 позицію по суті розглядуваного позову виклав у запереченні на позов №б/н від б/д (а.с. 99), поданих останнім ще в статусі третьої особи, в яких наголосив на добросовісності придбання майна на підставі спірного договору, недоведеності Позивачем тотожності приналежного майна і спірного, непідвідомчості господарському суду вирішення питання щодо дійсності спірного договору купівлі-продажу, в якому Відповідач 2 виступав у якості фізичної особи.

Третя особа у запереченнях на позовну заяву (а.с.а.с.104-106), в яких окрім вищевказаних доводів, які наводилися Відповідачами, зазначено про пропущення Позивачем строку позовної давності.

У судових засіданнях представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово, при цьому представник Позивача 12.10.2010р. зауважив, що заявлений позов спрямовано на захист права власності і очікуваним наслідком розгляду заявлених вимог у світлі положень ст. 216 Цивільного кодексу України є повернення придбаного Відповідачем 2 і Третьою особою нерухомого майна Акціонерному товариству закритого типу „Агроспецмонтаж”.

Відповідач 1 через канцелярію суду 12.10.2010р. телеграмою (а.с.116) повідомив про неможливість прибуття в судове засідання, проте клопотання про відкладання розгляду справу у звязку із цим не заявив.

Вислухавши у судових засіданнях учасників справи, дослідивши наявні матеріали та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.1993р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України (Продавець) та організацією орендарів орендного підприємства „Агроспецмонтаж” (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №184 державного майна орендного тресту „Агроспецмонтаж” (а.с.а.с.11-14), згідно п. 1 якого (Продавець) зобовязується передати, а Покупець зобовязується прийняти у власність цілісний майновий комплекс орендного тресту „Агроспецмонтаж”, розташованого за адресою: 340055, м. Донецьк, вул. 50 річчя СРСР, 144/5, що передано в оренду з правом викупу за договором оренди від 30.12.1992р.

Відповідно до п. 2 цього договору акт оцінки і ціна обєкту приватизації затверджені в Донецькому регіональному відділенні Фонду державного майна України від 26.11.1993р. (а.с.а.с.19,20), який (акт) є невідємною частиною договору.

Означений договір 27.12.1993р. посвідчений нотаріально і 29.12.1993р. зареєстрований розпорядженням Виконавчого комітету Донецької міської ради №1218-р.

Згідно відомості обліку вартості будівель, споруд та передаточних пристроїв станом на 01.11.1993р. (а.с.а.с.15,16) по орендному тресту „Агроспецмонтаж” за номерами 51-54 по ПМК-5 (м. Артемівськ) увійшли: будівля інженерно-технічних майстерень 1983р., балансовою вартістю 45816тис.крб., остаточна вартість 36417тис.крб.; будівля адміністративно-побутового корпусу 1987р. балансовою вартістю 152844тис.крб., остаточна вартість 145095тис.крб.; будівля побутового приміщення 1985р., балансовою вартістю 15660тис.крб., остаточна вартість 13715тис.крб.; разом балансовою вартістю 219919тис.крб., остаточною вартістю 200580тис.крб.

Згідно акта приймання-передачі державної частини майнового комплексу організації орендарів тресту „Агроспецмонтаж” від 25.03.1994р. (а.с.21) Продавець передає, а Покупець приймає у відповідності з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу викуплену покупцем частину цілісного майнового комплексу в сумі: вартість цілісного майнового комплексу 6710951тис.крб.; належних покупцю 4826388тискрб.; державний житловий фонд 374тис.крб.; вартість майна, належна до приватизації 1884194тис.крб. Орендному спеціалізованому тресту „Донецькагроспецмонтаж” було видано свідоцтво про право власності від 25.03.1994р. №175. (а.с.18)

Відповідно до підпункту 1.1 Статуту АТЗТ „Агроспецмонтаж” (а.с.а.с.81-87), зареєстрованого Ворошиловською районною радою м. Донецька рішенням від 19.01.2000р. №870 АТЗТ „Агроспецмонтаж” створено шляхом перетворення орендного тресту „Агроспецмонтаж” та є його правонаступником з переходом всіх майнових прав та обовязків.

На підставі наказу АТЗТ „Агроспецмонтаж” від 12.10.1999р. (а.с.28) Артемівська філія №5 АТЗТ „Агроспецмонтаж” відповідно до розпорядження Голови районної державної адміністрації від 06.10.1999р. №494 перетворена в Артемівське Дочірнє підприємство - пересувну механізовану колонію №5 АТЗТ „Агроспецмонтаж”, майнові права до якої, як до юридичної особи, від ліквідованої Артемівської філії №5 переходять згідно передавальному балансу. За передавальним балансом станом на 01.10.1999р. (а.с.а.с.22, 23) по роздіду 2 передано основні записи та витрати (без зазначення одиниць виміру); за актом приймання-передачі Дочірньому підприємству від позивача передано в статутний фонд грошові, основні засоби, в тому числі: грошові кошти 500; інвент. №84, навіс з огородженням для матеріалів, 1998р. остаточною вартістю 3161; інвент. 8, трубонарізний верстак, 1980р., остаточною вартістю 279; інвент. №67, вагон битовка, 1987р., остаточною вартістю 1757; інвент. №15, автомашина ГАЗ-52, держ.номер 47-02 1989р., остаточною вартістю 3343; інвент. №255, причеп ОД-3 №93-70, 1988р., остаточною вартістю 2005, разом остаточна вартість 11045.

По розділу 1 балансу за позивачем залишилися всі основні засоби на 673,1тис.; за актом приймання-передачі основних засобів від 01.11.1999р. (а.с.24) від Артемівської філії №5 виконавчій дирекції АТЗТ „Агроспецмонтаж” передано майно остаточною вартістю 673124,92, у тому числі: ИТМ, інтент. №1, 1983р., побутове приміщення інвент. №3, 1985р., будівля АБК, інвент. №2, 1987р., будівля прохідної з навісом та воротами, інвент. №81, 1998р., будівля заготівельного цехуз складом та огорожею для матеріалів, інвент. №84, 1995р.; майно з першої по шосту позицію обліковується за інвентарними картками як основні засоби.

01.11.1999р. між Артемівським Дочірнім підприємством пересувна механізована колона №5 АТЗТ „Агроспецмонтаж” (Зберігач) та АТЗТ „Агроспецмонтаж” (Поклажодавець) укладено договір №1, за яким Поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобовязується зберігати основні фонди згідно акта приймання-передачі остаточною вартістю 673124,92грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 18.04.2003р. у справі №33/52Б (а.с.37) Артемівське дочірнє підприємство „Пересувна механізована колона №5” АТЗТ „Агроспецмонтаж” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

27.07.2006р. розпорядженням голови Зайцівської сільської ради створено комісію для проведення інвентаризації обєктів спільної власності територіальної громади Зайцівської сільської ради, за протоколом №1 від 27.07.2006р. вирішено внести в перелік обєктів комунальної власності Зайцівської сільської ради, зокрема, нежитлове приміщення. Розташоване за адресою: м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 88.

Рішенням від 04.08.2006р. №5/4-35 (а.с.116) Зайцівська сільська рада внесла до переліку обєктів спільної власності територіальної громади Зайцівської сільської ради в тому числі нежитлове приміщення з прилеглими будівлями, розташоване за адресою: м. Артемівськ, вул. П. Лумумби. На підставі означеного рішення в подальшому 29.09.2006р. були оформлені свідоцтва про право власності нежитлові приміщення (а.с.а.с.45-48).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2006р. по справі №40/198пн (а.с.а.с.32, 33) заборонено ліквідатору Артемівського дочірнього підприємства ПМК-% АТЗТ „Агроспецмонтаж” укладати договори оренди щодо надання в оренду будівель і споруд Артемівського дочірнього підприємства „Пересувна механізована колона №5”, здійснювати протиправні дії, які можуть порушити право власності Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”, а саме - продаж матеріальних цінностей, у тому числі будівель і спору, що знаходяться за адресою: м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 88.

16.11.2006р. Зайцівською сільською радою прийнято рішення №5/6-48 (а.с.36) про продаж на аукціоні двоповерхової нежитлової будівлі та господарських споруд, розташованих за адресою: вул. П. Лумумби, 88, м. Артемівськ на аукціоні.

10.01.2007р. Відповідачем 1 (Продавець) здійснив продаж:

- на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлового будинку (а.с.49), зареєстрованому у державному реєстрі правочинів (а.с.58), Відповідачу 2 (Покупець) приналежний на підставі вказаного вище рішення від 04.08.2006р. №5/4-35 цегляний двоповерховий нежитловий будинок загальною площею 894,6кв.м., зазначений на плані літерою А2 і розташований у м. Артемівську Донецької області по вул. П. Лумумби, 88.

- на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу господарських будівель (а.с.50), зареєстрованому у державному реєстрі правочинів (а.с.61), Третій особі (Покупець) приналежні на підставі вказаного вище рішення від 04.08.2006р. №5/4-35 господарські будівлі загальною площею 772кв.м., зазначені на плані літерами: Б1 нежитлова будівля залізобетонна, 172,3кв.м.; В1 нежитлова будівля (гараж) цегляний, 199,8кв.м.; Г1 механічна майстерня залізобетонна, 130,2кв.м.; Д1- складське приміщення залізобетонне, 131,9кв.м., Е1 складське приміщення залізобетонне, 60,8кв.м.; Ж1 складське приміщення залізобетонне, 77кв.м., що розташовані у м. Артемівську Донецької області по вул. П. Лумумби, 88.

На підставі означених договорів купівлі-продажу (спірні договори) право власності на обєкти відчуження 11.01.2007р. було зареєстровано за Покупцями (а.с.а.с.59, 62).

01.03.2010р. рішенням Господарського суду Донецької області по справі №34/154пн (а.с.а.с.38-41) за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”, м. Донецьк до Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Зайцево за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вимоги задоволені частково - визнано недійсним рішення Зайцівської сільської ради №5/4-35 від 04.08.2006р. в частині внесення в Перелік спільної власності територіальної громади сіл Зайцівської ради нежитлового помешкання з прилягаючими будівлями розташованого за адресою: м. Артемівськ, вул. П. Лумумби,88, в іншій частині позовних вимог - щодо визнання недійсними свідоцтв №11998891 від 29.09.2006р. - відмовлено.

При цьому, судом було встановлено, що на момент прийняття Зайцівською сільською радою рішення №5/4-35 від 04.08.2006р. відповідне майно не мало статусу безхазяйного і розмішувалося на земельній ділянці, виділеній Артемівський пересувній механізованій колоні №5 тресту „Агроспецмотнтаж” для розміщення і експлуатації промислових споруд і адміністративно-побутових будинків, якій (ПМК №5) таке майно у подальшому було передано на зберігання з боку Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”.

Вказане рішення суду залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010р. (а.с.а.с.42-44).

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог.

Відповідачі та Третя особа свою позицію по суті спору навели у вказаних вище запереченнях.

Суд розглядає справу в контексті всіх немайнових вимог, заявлених Позивачем, оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодекс України вимоги повязані підставами виникнення (порушення права власності) та наданими доказами (зокрема - судове рішення у справі №34/154пн).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із наявних матеріалів справи та позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає в оскаржені рішення Відповідача 1 та укладений у звязку із його виконанням договорів купівлі-продажу на користь Відповідача 2 і Третьої особи, повязаних із приналежними Позивачеві обєктами нерухомості.

Оскільки Позивачем заявлено декілька вимог, які у визначеній частині стосуються кожного із залучених співвідповідачем, відповідно до ст.ст. 23, 84 Господарського процесуального кодексу України має вирішити справу відносно кожної із вимог та відносно кожного з Відповідачів.

Позиція суду відносно вимог до Відповідача 1 стосовно визнання недійсним рішення №5/6-48 від 16.11.2006р. полягає в такому:

За своєю правовою природою спірне рішення Відповідача є індивідуально-правовим актам ненормативного характеру у розумінні відповідних визначень, наведених в абз. 1 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 та абз. 3 п. 1 Розяснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N 02-5/35, які безпосередньо повязані із реалізацією прав субєктів господарювання на земельні ділянки.

Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України, що запроваджують загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99, розповсюджується (правило) і на юридичних осіб, оцінка правомірності спірного рішення здійснюється судом в контексті законодавства, яка діяло на момент їх прийняття.

З огляду на правову природу розглядуваних правовідносин та склад їх учасників, обґрунтованість заявлених позовних вимог досліджується судом насамперед у світлі положень Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, яким є Відповідач за змістом ч. 1 ст. 5 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою сутністю спірне рішення Відповідача 1 опосередковує реалізацію ним відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” права територіальної громади відносно комунальної власності у вигляді розпорядження такою власністю шляхом реалізації на аукціоні.

Водночас, виходячи із змісту ст.ст. 316, 319 Цивільного кодексу України розпорядження власністю віднесено до повноважень власника такого майна, наявність статусу якого у Відповідача 1 по відношенню до обєктів нерухомості, розташованих за адресою м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 88, які в подальшому були відчужені на користь Відповідача 2 і Третьої особи, є (наявність статусу власника) необхідною умовою законності такого розпорядження, а відтак і самого рішення.

Виходячи із змісту рішення та встановлених судом обставин справи приналежність до комунальної власності спірного майна ґрунтувалась на попередньому рішення Зайцівської сільської ради від 04.08.2006р. №5/4-35, яким це майно як безхазяйне було звернуто до спільної власності територіальної громади шляхом включення до відповідного переліку.

Втім, оскільки означене рішення Зайцівської сільської ради від 04.08.2006р. №5/4-35 було визнано недійсним в межах справи №34/154пн за участю цих же учасників, остільки у світлі загально обовязкового статусу чинного судового рішення у розумінні ст.ст. 124, 129 Конституції України суд дійшов висновку про відсутність належної правової підстави для перебування спірного майна в комунальній власності, а відтак і неможливість правомірного розпорядження таким майном з боку Відповідача 1, адже спірне майно було звернуто до комунальної власності поза волею Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”.

Суд зауважує, що встановлені в межах справи №34/154пн обставини у світлі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для цієї справи, у тому числі щодо приналежності спірного майна, розташованого за адресою м. Артемівськ, вул. П Лумумби, 88. Крім того, судом також враховується, що згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427). В свою чергу, принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Наразі, відсутність доказів припинення у розумінні ст. 346 Цивільно кодексу України права власності Позивача відносно спірного майна, набутого (права) в процесі приватизації, не реєстрація якого за змістом ч. 4 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не має наслідком виникнення такого права у Відповідача 1, дають підстави для висновку про наявність у Позивача права на позву у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та обовязкової умови для визнання недійсним спірного рішення згідно абз. 1 п. 2 згадуваного Розяснення ВАСУ від 26.01.2000р. N 02-5/35 порушення ним субєктивних прав або інтересів заявника позову.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовну вимогу про визнання недійсним рішення Зайцівської сільської ради від 16.11.2006р. № 5/6-48 такою, що підлягає задоволенню у повному обсягу, адже це рішення у світлі преюдиціальних і встановлених судом в межах цієї справи обставин суперечить ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319 та 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власної та кола повноважень власника. Більш того, за висновком суду спірне рішення є несумісним із гарантованим ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. 3475/97-ВР, правом мирного володіння своїм майном, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Наведені Відповідачем 1 заперечення проти позовних вимог (а.с.95) судом відхиляються, оскільки жодною мірою не спростовують наведених вище висновків суду, а аргументи щодо презюмованої правомірності набуття Відповідачем 2 і Третьої особою права власності на спірне майно взагалі на мають відношення до питання законності рішення, яке передувало такому набуттю.

В свою чергу, приведені у запереченнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заяви про застосування наслідків пропущення строку позовної давності щодо вимоги про оспорювання рішення Зайцівської сільської ради судом відхиляються, оскільки:

- такі заяви здійсненні відповідними учасниками справи у статусі Третіх осіб, тоді як передбачене ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України право має матеріальний характер, а отже може бути реалізовано лише відповідачем, у даному випадку Зайцівською сільською радою. Цей висновок суду у повній мірі узгоджується із позицією касаційної інстанції, викладеною в п. 41 Інформаційного листа „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” від 12.03.2009 р. N 01-08/163;

- у світлі п. 4 ст. 268 Цивільного кодексу України навіть у разі подання заяви про застосування позовної давності належною особою застосування наслідків пропуску її строку є неможливим по відношенню до оспорюваного рішення.

Суд, враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 2 п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482 відносно того, що свідоцтва про право власності не є актами ненормативного характеру, а отже - і обєктом оскарження, відмовляє у задоволені позовних вимог до Відповідача 1 стосовно визнання недійсними свідоцтв на право власності на нерухоме майно на імя Зайцівської сільської ради, виданих 29.09.2006р. серії ЯЯЯ №082106 та №082107.

Відносно решти позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна, укладених Відповідачем 1 з Відповідачем 2 та Третьою особою 10.01.2007р. позиція суду полягає в такому:

Вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу рівною мірою у розумінні ст. 21 Господарського процесуального кодексу України стосуються двох його сторін, що відносно оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного між Зайцівською сільською радою та ОСОБА_2, зумовлює необхідність перебування останньою у статусі співвідповідача по цій справі.

Разом із цим, ч.1 ст.21 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 1 цього Кодексу, до яких, за загальним правилом, віднесені юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Винятків з цього правила (справи про приватизацію, банкрутство, корпоративні спору тощо) на які вказує ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, відносно категорії, до якої належить розглядувана вимога (недійсність договору), діючим законодавством не встановлено.

За змістом ст.ст. 55, 58, 128 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 43 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, фізична особа може бути віднесена до субєкта господарювання лише за умов її державної реєстрації у якості підприємця.

Як вбачається із наданих на вимогу суду витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадянка ОСОБА_2 станом на поточний момент не має статусу підприємця. За змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” вказаний факт презюмується достовірним. Вказана обставина унеможливлює участь громадянки ОСОБА_2 у якості Відповідача у справі. Водночас, оскільки обсяг процесуальних прав безпосередньо повязаний із відповідним процесуальним статусом учасника справи, остільки обєктивна неможливість наділення в межах господарського судочинства ОСОБА_2 належним статусом відповідача при вирішення питання про законність укладеного нею договору купівлі-продажу, унеможливлює і правомірне вирішення господарським судом питання про законність такого договору, адже розгляд відповідної вимоги по суті призведе до порушення приписів ст. 14 згадуваної Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. відносно гарантій реалізації прав передбачених Конвенцією (в тому числі на справедливий судовий розгляд ст. 6) без жодної дискримінації за будь-якою з ознак. Як зазначає Європейський суд з прав людини в п. 65 Рішення від 16.04.2002р. у справі „АТ Данжвіля проти Франції”: „.... згідно з практикою Європейського суду з прав людини, немає дискримінації доти, доки не йдеться про різний підхід до осіб, що перебувають в однаковій ситуації”.

Отже, за відсутністю у ОСОБА_2 статусу субєкту господарювання, що є умовою за змістом п. 3 Рекомендації Вищого господарського суду України „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. N 04-5/120 для віднесенні спору до підвідомчості господарського суду, а ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України формулює принцип, згідно якого загальному суду підвідомчі всі справи, що виникають, зокрема, із цивільних правовідносин, крім випадків, коли їх розгляд здійснюється за правилами іншого судочинства, вимога про визнання недійсним укладеного між Відповідачем 1 та Третьою особою договору купівлі-продажу не може бути вирішена в порядку господарського судочинства.

Вказаний висновок зумовлює необхідність припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п.2 Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Водночас, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного Відповідачем 1 із ОСОБА_1, який згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.91) має статус субєкту господарювання, судом не підлягають задоволенню через неналежність обраного способу судового захисту.

Як було встановлено судом і зазначено представником Позивача у судовому засіданні 12.10.2010р., розглядуваний позов спрямовано на захист права власності на майно, що було відчужене на підставі спірних договорів.

Втім, оскільки Позивач не є стороною оспрюваного ним договору купівлі-продажу, укладеного між Зайцівською сільською радою та ОСОБА_1, остільки у світлі правової позиції, сформульованої Верховним Судом України в п. 10 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9 його права мають захищатися спеціальним способом судового захисту віндикаційним позовом з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, а вимоги про визнання недійсним правочину задоволенню не підлягають.

Наведені судом висновки щодо вимог про визнання недійсним спірних договір усуває потребу в наданні оцінки відповідним запереченням Відповідача 2 та Третьої особи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати стягуються з Відповідача 1 в частині, пропорційній задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 23, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу „Агроспецмонтаж”, м. Донецьк (ідентифікаційний номер 00911374) до: Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Зайцево (ідентифікаційний номер 04341063) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) про визнання недійсними рішення Зайцівської сільської ради від 16.11.2006р. № 5/6-48 „Про продаж нежитлової будівлі та господарський споруд”, а також свідоцтв на право власності на нерухоме майно на імя Зайцівської сільської ради, виданих 29.09.2006р. серії ЯЯЯ №082106 та №082107, а також договору купівлі-продажу №238 між Зайцівською сільською радою і ОСОБА_1 від 10.01.2007р. і договору купівлі-продажу № 235 між Зайцівської сільською радою і ОСОБА_2 від 10.01.2007р. задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Зайцівської сільської ради від 16.11.2006р. № 5/6-48 „Про продаж нежитлової будівлі та господарський споруд”.

3. Припинити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 235, укладеного між Зайцівської сільською радою і ОСОБА_2 від 10.01.2007р.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Зайцево (ідентифікаційний номер 04341063) на користь Зайцівської сільської ради Артемівського району Донецької області, с. Зайцево (ідентифікаційний номер 04341063) витрати зі сплати держаного мита в сумі 42,5грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.10.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010р.

Суддя