Рішення № 11793533, 11.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.10 р.                     Справа № 37/304пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” м. Київ, ідентифікаційний код 35378830

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

про: визнання дій Відповідача такими, що порушують зобов’язання та права Позивача за договором фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.07.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Відповідно до ст. 79 ГПК України 07.12.2009р. провадження у справі було зупинено і поновлено лише 07.09.2010р. з призначення до розгляду на 27.09.2010р. і подальшим відкладанням в порядку ст.77 ГПК України на 11.10.2010р.

У судовому засіданні 11.10.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” м. Київ (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання дій Відповідача такими, що порушують зобов’язання, передбачені п. 3.2. та 8.1.3. договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р., та права Позивача та робить реальне одержання доходів від зобов’язання неможливим.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що: попри належне виконання обов’язків лізингодавця зі свого боку, Відповідач, продовжуючи користуватися предметом лізингу, припинив сплачувати лізингові платежі, внаслідок чого утворилась значна заборгованість; такий стан справ позбавляє Позивача можливості продовжувати господарську діяльність і виконання статутних завдань, ставлячи у скрутне фінансове становище, призводить до виникнення заборгованості Лізингодавця перед третіми особами і застосування ними штрафних санкцій; порушення Відповідачем своїми діями зобов’язань зумовлює виникнення обв’язку з відшкодування завданих у зв’язку із цим збитків.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.07.2008р. з додатками та Додатковою угодою №1, договір купівлі-продажу №99 від 23.06.2008р., акт звірення розрахунків, протокол загальних зборів учасників, наказ №АГ-100 від 28.08.2009р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 124 Конституції України, ст.ст. 193 , 224, 229Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 22 ,509, 526, 527, 610, 623 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. 6 Закону України „Про судоустрій”.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №08/10-01 від 08.10.2010р. (а.с 97), яким проти позову заперечив, посилаючись на нематеріальний характер позовних вимог, обґрунтованих умови договору, що регулює своєчасність сплати передбачених платежів.

Представники сторін жодного разу не з’являлися в судові засідання з розгляду заявлених позовних вимог по суті, незважаючи на належність повідомлення судом про час і розгляд проведення засідань шляхом своєчасного надсилання ухвал за встановленими за наявними матеріалами справи адресами місцезнаходження.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки сторони були належним чином повідомлені про судовий розгляд та мали достатньо часу для надання (у разі наявності) будь-яких додаткових документів та пояснень на обґрунтування своєї позиції.

Наразі, подальше зволікання із вирішення цієї справи і встановленням правової визначеності довкола заявлених позовних вимог з урахуванням загального строку її перебування на розгляді у суді (у тому числі – у зупиненому стані) є неприпустимим, оскільки встановлена ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантія вирішення спору впродовж розумного строку не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008р. мiж Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лiзингоодержувач) був укладений договiр фiнансового лiзингу №071-06/2008 (а.с.а.с.10-24), згiдно п.п. 1.1., 1.2. та 1.5. якого Лiзингодавець приймає на себе зобов’язання придбати Предмет лiзингу у власнiсть вiд Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати предмет лiзингу у користування Лiзингоодержувачу на строк та на умовах фiнансового лiзингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лiзигоодержувачем. Предмет лiзингу передається Лiзингоодержувачу в фiнансовий лiзинг при умовi сплати останнім адміністративної комiсiї та початкового внеску у відповідності з п.3.3 цього договору. Строк лiзингу починається з дати передачі та закінчується останньою датою платежу, зазначеною у Графiку платежiв, якщо iнше не передбачено умовами цього договору.

Як вбачається із Специфікації (а.с.37), яка є додатком №1/1 до договору фінансового лізингу, предметом лізингу визначені:

·          2 одиниці – асфальтовий каток Bomag BW 151 AD-4, серійні номери 101920011190 та 101920011191;

·          1 одиниця - асфальтовий каток Bomag BW 161 AС-4, серійний номер 101920111040;

·          2 одиниці – вантажний сідловий тягач MERCEDES-BENS Actros, номера шасі (рами) WDВ9342411L199564 та WDВ9342411L199565

·          1 одиниця – напівпричіп платформа STOKOTA, S4UN2-02, шасі (рама) SV9S4UN2072EZ1220

Розділом 3 договору фінансового лізингу передбачені лізингові платежі та порядок розрахунків, згідно якого:

-          всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю на умовах, вказаних в цьому договорі, Графіку платежів (а.с.а.с.36, 37) та Умовах фінансування (а.с.34) , якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін (п.3.1.);

-          адміністративну комісію та початковий внесок Лізингоодержувач сплачує протягом 5-ти робочих днів з моменту набрання чинності цим договором (п.3.3);

-          Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, зазначені в Графіку платежів, щомісяця, на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті договору за 3 дні до дати платежу (п.3.4.);

Лізингові платежі за цим договором здійснюються шляхом сплати грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця в національній валюті України (гривнях) з урахуванням можливого коригування згідно п.п. 3.11 та 3.14. за визначеною формулою (п.3.6.)

Положеннями пунктів 3.16, 3.17. договору встановлена відповідальність Лізингоодержувача за несвоєчасну сплату лізингових та інших платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, яка (пеня) нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватися в той день, коли Лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов’язання.

Відповідно до умов п.3.2. та п. 8.1.3. договору своєчасна сплата переданих договором платежів віднесено до обов’язків Лізингоодержувача.

26.06.2008р. згідно із п.п. 5.1, 5.4, 5.5 договору фінансового лізингу предмет лізингу був переданий Відповідачу, про що сторонами складений та підписаний відповідний акт прийому-передачi (а.с.35).

26.11.2008р. сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу (а.с.а.с.38-41), якою були запроваджені певні змін до порядку розрахунку щомісячних лізингових платежів та запроваджено новий графік їх сплати.

Позивачем був складений станом на 06.10.2009р. акт звірення розрахунків за договором фінансового лізингу (а.с.а.с.42,43), надісланий Відповідачеві лише у якості додатку до позовної заяви (а.с.67), згідно якого виведене дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” за договором фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р. у розмірі 5334623,28грн., включаючи відшкодування вартості предмету лізингу, винагороду Лізингодавця, адміністративні комісії і відшкодування вартості витрат, а також штрафні санкції. Означений акт звірення з боку Лiзингоодержувача не підписаний.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №08/10-01 від 08.10.2010р. (а.с 97).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у наданні оцінки діям Відповідача – Лізингоодержувача у його правовідносинах з позивачем як лізингодавцем в межах укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.07.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, суб’єктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються саме на договорі фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.07.2008р.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-          наявність у Позивача певного суб’єктивного права/інтересу;

-          порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-          адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

Суд як орган державної влади, здійснюючи функцію правосуддя, за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законами. Означений принцип у повній мірі стосується із застосування певних способів судового захисту, які, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, визначаються законом або договором.

Між тим, як діюче законодавство, так і укладений між сторонами договір безпосередньо не передбачає у якості самостійного способу судового захисту визнання дій сторони договору такими, що порушують її обов’язки за цим договором та права іншої сторони встановлення відсутності факту порушення зобов’язань за договором. Означений спосіб захисту за своєю сутністю опосередковує встановлення відповідного юридичного факту як складової частини предмету доказування при висуванні інших вимог у разі порушення договору, наприклад – про його розірвання, стягнення заборгованості, штрафних санкцій, збитків тощо – який (елемент) може відображатися лише у мотивувальній частині рішення при розгляді вказаних належних позовних вимог. Аналогічний підхід до застосування способу судового захисту у вигляді встановлення юридичного факту запроваджено Верховним Судом України у постанові від 20.02.2007р. у справі за позовом ТОВ "Поліс-Плюс" до ТОВ "ВП "Укрметал", ТОВ "Укрресурс" про визнання добросовісним набувачем та визнання договору недійсним (розміщена в Інформаційно-пошуковій базі „ЛІГА”).

Таким чином суд, враховуючи неналежність обраного способу судового захисту у світлі правової позиції Верховного Суду України, згаданій в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482, відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” м. Київ (ідентифікаційний код 35378830) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) про визнання дій Відповідача такими, що порушують зобов’язання, передбачені п. 3.2. та 8.1.3. договору фінансового лізингу №071-06/2008 від 23.06.2008р., та права Позивача та робить реальне одержання доходів від зобов’язання неможливим.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.10.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010р.

Суддя