Рішення № 11793484, 13.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.10 р.                     Справа № 28/166пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, м.Київ, в особі філії „Донецьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит”, м.Донецьк

до відповідача1: Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, м.Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с.Тетянівка

за участю у якості третьої особи1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Большая медведица”, м.Донецьк.

за участю у якості третьої особи2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобинський м’ясокомбінат”, м.Глобине.

за участю третьої особи3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Приватне підприємство „Торговий будинок Тітов”, м.Донецьк.

за участю третьої особи4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТААН”, м.Київ.

про звільнення майна з-під арешту

Представники сторін:

Від позивача: Юрина І.Є.

Від відповідачів: не з’явились

Віт третіх осіб: не з’явились

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит”, м.Київ, в особі філії „Донецьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача1 Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку, м.Донецьк, та відповідача2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с.Тетянівка про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.09.2009р. АА №880660.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на іпотечні договори №60И/0906 від 06.09.2006р., № 87И/1106 від 09.11.2006р., №109И/1207 від 25.12.2007р., № 108И/1207 від 25.12.2007р., № 53И/0507 від 08.05.2007р., кредитні договори № 113/2006 від 06.09.2006р., №141/2006 від 09.11.2006р., договір про поновлену кредитну лінію №135/2007 від 24.12.2007р., витяги з державного реєстру іпотек, розрахунки заборгованості за кредитними договорами, витяги про реєстрацію у державному реєстрі іпотек, витяги зі звіту про оцінку майна, рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2010р. по справі №11/350пн, виконавчий напис від 05.01.2009р., скаргу на дії державної виконавчої служби, лист від 20.07.2010р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.08.2010р. порушив провадження у справі № 28/166пн та залучив до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю „Большая медведица”, м.Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю „Глобинський м’ясокомбінат”, м.Глобине, Приватне підприємство „Торговий будинок Тітов”, м.Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТААН”, м.Київ. Треті особи в засідання суду не з’явились, письмових пояснень по суті спору не надали.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач 1 надав клопотання про розгляд справи без його участі, судом задоволено клопотання.

Відповідач 2 відповідно до листа б/н та дати заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розгляд справи здійснити без участі представника відповідача 2. Суд задовольнив вимогу відповідача 2 про розгляд справи без участі представника останнього.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку був накладений арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м.Донецьк та оголошена заборона на його відчуження, про що прийнята відповідна постанова від 17.09.2009р. До Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційний запис про обтяження (арешт) внесено 16.03.2010 р.

Проте вказана постанова була прийнята без врахування іпотечних договорів №60И/0906 від 06.09.2006р., № 87И/1106 від 09.11.2006р., № 108И/1207 від 25.12.2007р., № 109И/1207 від 25.12.2007р., № 53И/0507 від 08.05.2007р., які були укладені відповідно до Закону України “Про іпотеку” між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, в якості забезпечення зобов’язань за кредитними договорами № 141/2006 від 09.11.2006р., № 135/2007 від 24.12.2007р., № 113/2006 від 06.09.2006р. Договори іпотеки були нотаріально посвідчені і іпотека була внесена до Державного реєстру іпотек та заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію у відповідних реєстрах. Таким чином, позивач став іпотекодержателем майна, вказаного в договорах іпотеки.

При цьому договори іпотеки були укладені та обтяження були внесені до реєстрів до накладення арешту Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м.Донецьк.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застав. Так, згідно частини першої зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно приписів ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

          За приписами ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі (ст.17 Закону України “Про іпотеку”):

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя( ст. 33 Закону України “Про іпотеку).

Зміст права власності, згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України, складають повноваження володіння, користування, та розпорядження об'єктом права власності.

Перелічені повноваження безпосередньо пов'язані з іпотекою у зв'язку з тим, що права передачі майна в іпотеку, користування заставленим майном та володіння складають зміст права власності і здійснюються з врахуванням положень інституту права власності та речових прав. Цивільним кодексом України закріплено принцип належності майна певним особам –власникам, який визначає порядок придбання майна у власність, зміст, обсяг і способи здійснення повноважень власника, встановлює способи охорони та захисту власності.

Інститут застави, якою є іпотека, зокрема, визначає порядок позбавлення права власності заставодавця, порядок реалізації заставленого майна, можливість передання його у власність заставодержателю, у разі невиконання боржником основного зобов'язання, тобто приведене стосується заставних правовідносин.

З наведеного можливо зробити висновок про те, що іпотека по своїй правовій природі є речовим правом, бо також містить норми, які в поєднанні з положеннями щодо права власності, регулюють питання припинення права власності іпотекодавця і забезпечення майнових інтересів іпотекодержателя із заставленого майна.

Таким чином, при зверненні стягнення на предмет іпотеки, даний інститут трансформується у речове право, щодо розпорядження предметом іпотеки, яке характеризується можливістю розпорядитися майном іпотекодавця, в тому числі, шляхом його продажу третій особі, прийняття у власність, що притаманно тільки інституту права власності.

У статті 395 Цивільного кодексу України, яка містить перелік речових прав на чуже майно, зазначено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Таким чином, одним з таких речових прав, є право іпотеки, яке встановлене Цивільним кодексом України та Законом України “Про іпотеку”.

Згідно статей 391, 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі, шляхом вимоги про усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження майном.

Прийняття державним виконавцем Постанови про арешт майна, що знаходиться в іпотеці у позивача, та оголошення заборони на його відчуження, перешкоджає реалізації позивачем свого права розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотеки за договорами іпотеки.

          За приписами ст.52 Закону України “Про виконавче провадження”, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 62-1 Закону України „Про виконавче провадження”, звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору. На майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження”).

Іпотекодавець не виконав у повному обсязі свої зобов’язання за кредитними договорами, що підтверджується виписками банку наявними в матеріалах справи, тому позивач, як іпотекодержатель, має пріоритетне право на предмет іпотеки і він правомірно звернувся з позовом про звільнення майна з-під арешту.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про звільнення з-під арешту, накладеного 17.09.2009р. постановою відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку до відповідача 1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги про звільнення з-під арешту, накладеного постановою від 17.09.2009 р. відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, нерухомого майна, яке є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, та передане в іпотеку позивачу, що заявлені позивачем до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс”, с. Тетянівка, залишаються без задоволення, з огляду на те, що вказаною особою арешт майна, що є предметом іпотеки, не здійснювався, тому вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплекс” про звільнення майна з-під арешту є неправомірними.

Враховуючи, що за висновками суду, з боку відповідачів не встановлено наявності неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача повністю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 49, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, м.Київ в особі філії „Донецьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит”, м.Донецьк задовольнити, частково.

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, (83062, м.Донецьк, вул. І Ткаченко, 140а, ЄДРПОУ 33904511, відомостей про рахунки не має) не пізніше наступного дня з моменту набуття рішенням законної сили звільнити майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс” (84137, Донецька область, с. Тетянівка, вул. Чкалова, ЄДРПОУ 24639066, п/р 26008103339001 в ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) з-під арешту, який був накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.09.2009р. Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, а саме:

-          приміщення у підвалі площею 238,1 кв.м та на цокольному поверсі приміщення №1 – площею 250,7 кв.м. і приміщення №2 – площею 158,6 кв. м., загальна площа яких становить 647,4 кв. м., що складають 88/100 часток від приміщення площею 736,4 кв.м. у житловому будинку під літерою А-6 за адресою: м.Донецьк, вул. Кірова, 26 та належить на праві власності ТОВ „Агрокомплекс” на підставі договору купівлі-продажу приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Плугатирьовою В.В. 06.09.2006р. за №2216;

-          будівлю ресторану „Кіргізія”, літ. А-3, загальною площею 2860,00 кв.м., що розташована за адресою: м.Донецьк, вул. Бірюзова, 40 „а” та належить на праві власності ТОВ „Агрокомплекс” на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Плугатирьовою В.В. 09.11.2006р. за №2772.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, м.Київ в особі філії „Донецьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит”, м.Донецьк до відповідача2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, с.Тетянівка, залишити без задоволення.

У судовому засіданні 13.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2010р.

Суддя