Рішення № 11793489, 13.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.10 р.                     Справа № 36/204                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства закритого типу “Втормет” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25096030)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Старокраматорський машинобудівельний завод” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 05763642)

про стягнення заборгованості в сумі 59774,00 грн., 3% річних у розмірі 555,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Овчаренко К.Є. за довіреністю № 11/07 від 11.07.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява акціонерного товариства закритого типу “Втормет” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Старокраматорський машинобудівельний завод” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 59774,00 грн., 3% річних у розмірі 555,16 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/204, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 14.09.2010 р. справа № 36/204 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Відповідач надав до суду клопотання № 08/115 від 12.10.2010 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника відповідача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2009 р. сторони уклали договір № 47ВТ, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити металопродукцію.

Пунктами 1.1, 2.2, 3.4, 4.1 договору передбачено, що конкретний вид та об’єм, кількість, строки поставки, ціна продукції погоджуються сторонами додатково та оформлюються у виді додатків до даного договору, що є невід’ємною його частиною.

Згідно п. 5.1 договору покупець здійснює передоплату за партію товару в розмірі 100% шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п. 10.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 р. Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

Відповідач направив позивачу лист № 48/6–63 від 16.04.2010 р., в якому просить виставити йому рахунок та відпустити бронзу марки А10ЖЗр в кількості 1 тн за ціною 60500,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Також позивачу був направлений гарантійний лист № 48/6–64 від 16.04.2010 р. з проханням відпустити відповідачу бронзу марки БрА10ЖЗр в кількості 1 тн за ціною 50416,67 грн. (без ПДВ). В цьому ж листі відповідач гарантував здійснити оплату 20.04.2010 р. згідно договору № 47ВТ від 22.12.2009 р. в сумі 60500,00 грн. Завірені копії листів додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 47ВТ від 22.12.2009 р. ним було передано відповідачу бронзу марки БрА10ЖЗр в кількості 988 кг за видатковою накладною № 179 від 19.04.2010 р. на суму 59774,00 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом Овчарук С.В. в графі „Одержав” – представника відповідача за довіреністю № 4659 від 19.04.2010 р., а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 4659 від 19.04.2010 р., сертифікатом якості № 19/04–8, товарно–транспортною накладною № 10ААБ від 19.04.2010 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 59774,00 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 13/07–1876 від 13.07.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість на суму 57530,48 грн. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 8385 від 14.07.2010 р., описом вкладення до цінного листа від 14.07.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 16.07.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії, чеку, опису та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 47ВТ від 22.12.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 47ВТ від 22.12.2009 р. суд робить виходячи з того, що спірна видаткова накладна містить посилання на довіреність, підставою отримання товарно–матеріальних цінностей в якій вказаний саме договір № 47ВТ від 22.12.2009 р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили 100% передоплату вартості товару, що поставляється. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цей товар, тобто сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з передоплати на оплату з відстрочкою платежу на невизначений строк.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на той факт, що гарантійний лист № 48/6–64 від 16.04.2010 р. він вважає додатком до спірного договору та на підставі цього посилається на настання строку оплати товару для відповідача 20.04.2010 р.

Такі посилання позивача суд не приймає до уваги, тому як пунктом 10.5 договору передбачено, що будь–які зміни або доповнення до договору вважаються дійсними тільки в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками обох сторін. Строк оплати, вказаний у гарантійному листі є односторонньою пропозицією, прийняття якої як зміни умов договору не підтверджені письмовим документом іншої сторони.

В даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з того, що вимога була отримана 16.07.2010 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 17.07.2010 р. по 23.07.2010 р. включно, а вже з 24.07.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 57530,48 грн. До відзиву доданий акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.07.2010 р., згідно якого заборгованість відповідача становила 57530,48 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Тобто в акті звірки за підписом обох сторін згідно бухгалтерських даних і позивача, і відповідача не відображена заборгованість на суму 59774,00 грн.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу на суму 57530,48 грн., не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З тексту претензії вбачається, що в резолютивній її частині позивач вимагає від відповідача оплатити товар тільки на суму 57530,48 грн. Вимоги з іншими сумами для оплати за товар вказана претензія не містить. На суму 59774,00 грн. позивач направив відповідачу вимогу тільки 16.09.2010 р. (згідно фіскального чеку № 4915 від 16.09.2010 р. та опису вкладення до цінного листа від 16.09.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи), тобто після звернення позивача до суду за захистом порушеного права. Таким чином, в частині основного боргу на суму 59774,00 грн. – 57530,48 грн. = 2243,52 грн. право позивача не було порушено, оскільки строк оплати на цю суму не наступив на день подачі даного позову до суду.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 57530,48 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу на суму 2243,52 грн. позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 21.04.2010 р. по 21.08.2010 р. в сумі 555,16 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач починає нараховувати відсотки річні з 21.04.2010 р тоді, як прострочення виконання грошового зобов’язання виникло для відповідача тільки з 24.07.2010 р., про що судом було вказано вище. Крім того, відповідач нараховує 3% річні на суму 59774,00 грн. При цьому сума боргу в період з 24.07.2010 р. по 21.08.2010 р. включно складала 57530,48 грн. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума 3% річних складає 137,13 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 555,16 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 137,13 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 418,03 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Старокраматорський машинобудівельний завод” (юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Горького, б. 2; код ЄДРПОУ 05763642; рахунок 26009980120 в УСБ, МФО 334486) на користь акціонерного товариства закритого типу “Втормет” (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 157; код ЄДРПОУ 25096030; рахунок 26006039376000 в ДОД АППБ „Райффайзен банк Аваль” в м. Донецьку, МФО 335076) суму 57667,61 грн. (а саме: основний борг на суму 57530,48 грн., 3% річних в сумі 137,13 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 576,68 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,59 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 2243,52 грн., 3% річних в розмірі 418,03 грн.

У судовому засіданні 13.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.10.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя