Рішення № 11793422, 11.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.10 р.                     Справа № 43/207                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Горлівський завод “Реммаш”, м. Горлівка

до відповідача: Державного підприємства “Торезантрацит”, м. Торез

про стягнення суми заборгованості у розмірі 290000грн., 3% річних у розмірі 20623,56грн., інфляції у розмірі 74940грн.

Представники сторін:

від позивача: Гордієнко Г.О. за довіреністю без номеру від 02.08.2010р.

від відповідача: Костенко Л.П. за довіреністю №1-04/01-1812 від 28.09.2010р.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 11.10.2010р. з 10:30год. до 10:50год.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Горлівський завод “Реммаш”, м. Горлівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Торезантрацит”, м. Торез про стягнення суми заборгованості у розмірі 290000грн., 3% річних у розмірі 20623,56грн., інфляції у розмірі 74940грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду №117/У-04008 від 15.01.2008р. з протоколом розбіжностей, акт здачі-прийомки ремонтного фонду породонавантажувальної машини 1ППН-5 від 17.01.2008р., дефектну відомість на породонавантажувальну машину 1ППН-5 заводський №9302, калькуляція собівартості капітального ремонту породонавантажувальної машини 1 ППН5, акт №70 від 23.04.2008р. здачі-прийомки виконаних робіт у сумі 340000грн., рахунок-фактури №163 від 18.04.2008р. у сумі 340000грн., накладну №163 від 23.04.2008р., довіреність ЯПВ №340357 від 23.04.2008р., а також на невиконання відповідачем договірних зобов’язань, в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою суду від 10.08.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/207.

30.09.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №01-1204, в якому підтвердив належне виконання позивачем робіт за договором №117/У-04008 від 15.01.2008р. та прийняттях цих робіт відповідачем без заперечень, а також пояснив, що згідно банківських виписок за 01.07.2008р. у сумі 50000грн., за 09.07.2008р. у сумі 1800грн. відповідачем було частково виконано зобов’язання з оплати виконаних робіт, тому заборгованість відповідача складає 288200грн.

В судовому засіданні позивач пояснив, що 1800грн. сплачені відповідачем за ремонт насосу згідно рахунку №293 від 04.07.2008р., про що свідчить банківська виписка за 09.07.2008р. Між тим позивачем виконувались роботи з ремонту породонавантажувальної машини та рахунок №293 від 04.07.2008р. в межах договору №117/У-04008 від 15.01.2008р. відповідачу не виставлявся, тому вказана сума не враховувалась позивачем в рахунок оплати виконаних робіт за цим договором.

Відповідач в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги в сумі 288200грн.

В судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008р. між Державним підприємством “Торезантрацит” (замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Горлівський завод “Реммаш” (підрядник) був укладений договір підряду №117/У-04008, за умова якого виконавець зобов`язався виконати роботи з капітального (відновлювального) ремонту породонавантажувальної машини, а замовник зобовязався прийняти та оплатити виконані роботи (пункт 1.1. договору).

Передача обладнання в ремонт та наступне його повернення з ремонту оформлюється сторонами відповідними актами приймання-передачі обладнання (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.5. договору дефектний акт, погоджений замовником є технічним завданням замовника на проведення капітального (відновлюваного) ремонту обладнання та невідємною частиною договору.

На підставі дефектного акту виконавцем розробляється калькуляція, яка набуває статусу невідємної частини договору (пункт 2.6. договору).

Згідно пунктів 2.7., 2.8. договору виконавець зобов`язується виконати роботи до 23.04.2008р., повідомити замовника про закінчення виконання робіт, після чого замовник направляє на адресу виконавця уповноваженого представника для приймання виконаних робіт. У випадку відсутності заперечень з боку замовника стосовно відповідності виконаних робіт умовам договору сторонами підписується акт виконаних робіт. Замовник зобов`язується забрати обладнання з ремонту протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Вартість робіт визначається калькуляцією, складеною виконавцем, що є невідємною частиною договору (пункт 3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору (в редакції протоколу розбіжностей) замовник зобов`язується оплатити вартість робіт в наступному порядку: 150000грн. – до 21.04.2008р.; 190000грн. – до 20.05.2008р.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторона і діє до 31.12.2008р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору та на момент здійснення зобов’язань сторони перебували у договірних відносинах. Договір не визнаний у встановленому порядку недійсним, докази стосовно цього не надавались господарському суду.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

На виконання умов договору позивачем було здійснено роботи з капітального ремонту породонавантажувальної машини 1ППН-5 та передано відремонтоване обладнання відповідачу, що актом №70 від 23.04.2008р. здачі-прийомки виконаних робіт у сумі 340000грн. та накладною №163 від 23.04.2008р.

Акт підписаний відповідачем з прикладанням його печатки, накладна підписана Циб Вірою Григорівною, яка діяла на підставі довіреності ЯПВ №340357, виданої на отримання породонавантажувальної машини 1ППН-5. Тобто ці документи є доказом належного виконання позивачем умов договору із здійснення ремонту та прийняття його та обладнання відповідачем без зауважень щодо якості, об`ємів та вартості ремонту.

Згідно ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договору включає і вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторонами в договорі, зокрема пункті 3.3., визначено, що відповідач зобов`язується оплатити вартість робіт в наступному порядку: 150000грн. – до 21.04.2008р.; 190000грн. – до 20.05.2008р.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач свої зобов’язання, всупереч, умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК та ГК України, належним чином не виконав.

Як стверджує позивач, відповідачем з порушенням строку було сплачено за виконані роботи 50000грн. згідно банківської виписки за 01.07.2008р. та на час його звернення з позовом заборгованість відповідача складала 290000грн.

Відповідач стверджує, що крім 50000грн. ним також було сплачено за виконані роботи 1800грн. згідно банківської виписки за 09.07.2008р., тому за відповідачем рахується заборгованість у сумі 288200грн.

Як вбачається з банківської виписки за 09.07.2008р., 1800грн. перераховано відповідачем в якості оплати за капітальний ремонт насосу НПНБ згідно рахунку-фактури №293 від 04.07.2008р., тобто в межах інших правовідносин, ніж ті, що досліджуються судом. Тому вказана сума не зараховується судом в оплату виконаних робіт.

Отже, як встановлено судом, на день винесення рішення відповідач виконані роботи повністю не оплатив, внаслідок чого за ним перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 290000грн.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов в цій частині обґрунтований позивачем, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також враховуючи погодження відповідача з наявністю у нього перед позивачем заборгованості, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 290000грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на зміст частини 2 статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції за весь час прострочення, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

В зв`язку з порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 20623,56грн. та інфляційні втрати у сумі 74940грн. за 22.04.2008р. по 01.07.2008р. (борг 150000грн.), за 02.07.2008р. по 10.09.2010р. (борг 100000грн.), за 21.05.2008р. по 10.09.2010р. (борг 190000грн.).

Судом перевірено розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що зазначений порядок нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх розрахунку. За розрахунком суду, розмір 3% річних, який є арифметично вірним, складає 20607,94грн., розмір інфляційних втрат – складає 74560грн. Таким чином 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.3, 6, 525, 526, 530, 610-612, 625, 837, 854, 882 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Горлівський завод “Реммаш”, м. Горлівка до Державного підприємства “Торезантрацит”, м. Торез про стягнення суми заборгованості у розмірі 290000грн., 3% річних у розмірі 20623,56грн., інфляції у розмірі 74940грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Торезантрацит” (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Енгельса, 88; ідентифікаційний код 32366906; р/р 26001309461602 в філії ПІБ м. Торез, МФО 334282) на користь Відкритого акціонерного товариства “Горлівський завод “Реммаш” (84613, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Вавілова, 2; ідентифікаційний код 00176408; р/р 26001959676972 в філії ПУМБ в м. Донецьк, МФО 335537) суму заборгованості у розмірі 290000грн., 3% річних у розмірі 20607,94грн., інфляцію у розмірі 74560грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 3851,40грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,74грн.

В позовних вимогах про стягнення 3% річних у розмірі 15,62грн., інфляції у розмірі 380грн. відмовити.

Повернути Відкритому акціонерному товариству “Горлівський завод “Реммаш” (84613, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Вавілова, 2; ідентифікаційний код 00176408; р/р 26001959676972 в філії ПУМБ в м. Донецьк, МФО 335537) надмірно сплачене державне мито у сумі 36коп.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя