Рішення № 11792644, 05.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.10 р. Справа № 32/142пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Маріуполь

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, м.Маріуполь

до відповідача-2: Приватного підприємства „Продмаркет-Сервіс”, м. Маріуполь

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, м.Маріуполь

про усунення перешкод в користуванні майном

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 11.11.2009 року

від відповідача-1: не зявились

від відповідача-2: не зявились

від третьої особи: Склярук І.І. довіреність від 06.09.2010 року

Ковальова Н.О. довіреність від 06.09.2010 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” м. Маріуполь про усунення перешкод в користуванні належним йому майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.12.2009 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2009р. №32/142пн задоволено позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, м. Маріуполь про усунення перешкод в користуванні майном.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. по справі №32/142пн рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2009р. по справі №32/142пн залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 р. рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2009р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. у справі №32/142пн скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 26 серпня 2010р. залучено до участі у справі іншого відповідача Приватне підприємство „Продмаркет-Сервіс”.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” звернулось до господарського суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, Приватного підприємства „Продмаркет-Сервіс” про усунення перешкод в користуванні належним йому майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.

Ухвалою господарського суду від 22 вересня 2010 року у справі № 32/142пн наведену позовну заяву прийнято до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно договору купівлі-продажу від 29.12.2007 року позивачем набуто право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке, до моменту продажу знаходилось в користуванні ТОВ „Хозяюшка” згідно договору оренди нежитлового приміщення, умовами якого передбачено, що у разі відчуження орендуємого нежилого приміщення, договір оренди припиняється.

Позивачем зазначено, що на його прохання звільнити приміщення, відповідачем-1 надано відповідь, що він не має можливості повернути приміщення; відповідач до цього часу спірне приміщення не звільнив та продовжує його безпідставно використовувати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, посилався на те, що за весь час дії договору оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року, укладеного між відповідачем-1 та третьою особою, в порушення умов наведеного договору, відповідачем-1 перерахування орендної плати відбувалось з порушенням строку, та з лютого 2009 року відповідачем-1 взагалі припинено сплату орендної плати за договором оренди, у звязку з чим, 21.07.2009 року третьою особою, на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, було повідомлено відповідача-1 про відмову від договору оренди, та таким чином, наведений договір було розірвано з 21.07.2009 року, але приміщення досі не було передано третій особі за актом приймання-передачі від ТОВ „Хозяюшка”.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, стверджує, що на теперішній час спірне приміщення займається відповідачем-2 на підставі укладеного з відповідачем-1 договору суборенди від 02.09.2009 року та акту приймання-передачі від 13.08.2010 року. ТОВ „Маркомпрод” вважає, що відповідач займає спірне приміщення неправомірно, а укладений договір суборенди є недійсним, оскільки власником майна є ТОВ „Маркомпрод”, яке не укладало після розірвання договору оренди від 24.01.2005 року ніяких договорів з відповідачами, не надавало відповідачу-1 повноважень укладати договори суборенди, а договір оренди від 24.01.2005 року було розірвано з 21.07.2009 року. Крім того, як стверджує третя особа, ухвалою господарського суду Донецької області від 11.05.2010 року у справі № 17/118пд про забезпечення позову, відповідачу-1 було заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу спірного нежитлового приміщення.

Відповідач-1, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що даний спір не є підвідомчим господарському суду, оскільки субєктами права власності, згідно ст. 325 ЦК України, можуть бути юридичні особи та фізичні особи, а самостійного субєкту, як фізична особа підприємець чинне законодавство не передбачає. Крім того, зауважував, що у ТОВ „Хозяюшка” відсутні будь-які господарські відносини з позивачем. Просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідачем-1 пояснено суду, що на момент укладення договору купівлі-продажу орендованого приміщення станом на 29.12.2007 року, договір оренди від 24.01.2005 року, укладений між ТОВ „Хозяюшка” та ТОВ „Маркомпрод”, був чинним та підстави для його розірвання були відсутні, зважаючи на відсутність у відповідача-1 заборгованості з орендної плати на строк, більший, ніж 3 місяці.

Відповідач-2 про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

24.01.2005 року між Закритим акціонерним товариством “Маркомпрод” (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОЗЯЮШКА” (орендарем) був укладений договір оренди, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 1209кв.м., що розташоване у місті Маріуполі, по вулиці 60років СРСР у будинку номер 16/118 для використання його під розміщення обєкту торгівлі.

Відповідно до п. 2.2 наведеного договору передача приміщення здійснюється за актом про прийом-передачу нежитлового приміщення, який складається у вільній формі та підписується представниками обох сторін.

На виконання наведених умов договору, 08.02.2005 року сторонами за договором було складено та підписано Акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Пунктами 3.1., 3.2. договору оренди від 24.01.2005 року передбачалось, що за користування орендуємим приміщенням з орендаря щомісяця стягується орендна плата у розмірі 25000 грн., розрахунки з орендної плати здійснюються орендарем щомісяця, шляхом перерахування передплати, а саме: до пятого числа поточного місяця перерахуванням встановленої суми на розрахунковий рахунок або внесенням грошової суми готівкою у касу ТОВ „Маркомпрод”.

Пунктом 7.5. договору оренди визначено, що договір оренди підлягає розірванню, а орендар виселенню, в разі, зокрема, якщо орендар не здійснив оплату за орендоване приміщення протягом трьох місяців з моменту закінчення строку, встановленого в п. 3.2. договору. У цьому разі договір вважається розірваним і орендар зобовязаний здати приміщення орендодавцю в семиденний строк з обовязковим складанням акту передачі.

За умовами п. 4.4. договору оренди від 24.01.2005 року повернення обєкта оренди здійснюється орендарем по акту передачі у присутності уповноважених представників сторін протягом семи днів з моменту розірвання договору оренди.

Положеннями п. 7.1 договору оренди від 24.01.2005 року строк дії даного Договору встановлений з 24.01.2005р. до 24.01.2015р.

Згідно з п. 7.4 Договору у разі відчуження орендованого нежитлового приміщення, договір оренди припиняється.

Наведений договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шпарагою С.С. 29.12.2007 року за реєстровим номером 5185.

29.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, пунктом 1.1. якого передбачено, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність та зобовязується сплатити обговорену договором суму за нежитлову будівлю номер 16/118, розташовану по вул. 60 років СРСР в м. Маріуполі.

Листом від 20.08.2009 року позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою звільнити зайняте приміщення та передати його за актом прийму-передачі.

Відповідач-1, листом від 31.08.2009 року відмовив в поверненні орендованого нежитлового приміщення новому власнику, посилаючись на те, що він користується майном на підставі договору оренди, строк дії якого спливає 24.01.2015р. При цьому зауважив, що перед СПД ОСОБА_1 ТОВ “Хозяюшка” ніяких договірних зобовязань не має.

02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” (орендодавцем) та Приватним підприємством „Продмаркет Сервіс” (орендарем) було укладено договір суборенди, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду належне орендодавцю на підставі договору оренди від 24.01.2005 року приміщення загальною площею 1209,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. 60-років СРСР, 16/118.

Пунктом 8 наведеного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, строк оренди складає 2 роки, тобто до 02.09.2011 року.

Наведене приміщення було передано Товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” Приватному підприємству „Продмаркет Сервіс” за актом приймання-передачі приміщення від 13.08.2010 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області про забезпечення позову від 11.05.2010 року у справі № 17/118пд було вжито заходів по забезпеченню позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозяюшка” та Приватного підприємства “Аква Маркет” про визнання недійсним договору суборенди на нежитлове приміщення. Наведеною ухвалою, з метою забезпечення позову, було заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” користуватися нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1228,5 кв.м., вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу зазначеного обєкту іншим особам, у тому числі: здавати це приміщення в оренду, лізінг, управління, користування, позику, продаж тощо.

Ухвалу господарського суду Донецької області про забезпечення позову від 11.05.2010 року у справі № 17/118пд було залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року у справі № 17/118пд.

Як зазначалось, позивачем, Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, заявлено до суду вимоги про усунення перешкод в користуванні належним йому майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.

Такі вимоги позивач обґрунтовував тим, що наведене нерухоме майно належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2007 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого сторонами розірвано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шпарагою С.С. 29.12.2007 року за реєстром № 5185, за яким ТОВ „Маркомпрод” передало у власність, а гр. ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлову будівлю номер АДРЕСА_1.

Наведений договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу 26.08.2010 року за реєстровим номером 7836 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що 26.08.2010 року видано відповідний витяг за №8928517.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 27.08.2010 року Міським комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації”, за Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, розташовану у АДРЕСА_1.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, позивачу не належить на праві власності майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, звільнення якого він вимагає.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Проте, оскільки, як встановлено судом, позивач, Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, не є власником спірного приміщення, у нього відсутні права щодо користування та розпорядження наведеним майном, та, відповідно, позивач не має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним таких прав.

З огляду на викладене суд робить висновок про те, що факт порушення прав позивача, за захистом яких, у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, він мав би право звернутись до господарського суду, відсутній.

З огляду на викладене, позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні належним йому майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення, є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі статті 26 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” звернулось до господарського суду як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА”, Приватного підприємства „Продмаркет-Сервіс” про усунення перешкод в користуванні належним йому майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.

Як зазначалось, 24.01.2005 року між Закритим акціонерним товариством “Маркомпрод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОЗЯЮШКА” був укладений договір оренди, на виконання умов якого, за актом приймання-передачі відповідачем-1 було прийнято, а третьою особою передано в тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 1209кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1.

Наведене приміщення було продано Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2007 року, та, на підставі наведеного відповідач-1 стверджує, що вимоги третьої особи щодо виконання відповідачем-1 зобовязань за договором оренди від 24.01.2005 року є безпідставними, оскільки ТОВ „Маркомпрод” з 29.12.2007 року не є власником спірного приміщення.

Проте, як вбачається з Постанови Вищого господарського суду України від 07.07.2010року у справі № 32/142пн, судом касаційної інстанції, під час розгляду наведеної справи, було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Хозяюшка” орендує спірне майно на підставі договору від 24.01.2005р., строк дії договору встановлено до 24.01.2015 року, тобто має правові підстави для використання відповідного майна.

Такі висновки було зроблено Вищим господарським судом, зокрема, на підставі того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркомпрод" в строк, вказаний в п. 4.1. договору оренди, не було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозяюшка" про те, що обєкт оренди продається або має намір продаватися.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, укладений між Закритим акціонерним товариством “Маркомпрод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОЗЯЮШКА” договір оренди від 24.01.2005року, є таким, що діяв у весь період часу з дня його укладання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобовязань не допускається.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязанняприпиняєтьсявиконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” не виконувались умови п.п. 3.1., 3.2. договору оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року щодо своєчасності сплати орендної плати за договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” неодноразово зверталось до відповідача-1 з претензіями про сплату заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року, а саме, третьою особою направлялись на адресу відповідача-1 претензії: від 09.08.2005 року № 09/1203, від 11.10.2005 року №09/1468, від 07.09.2006 року № 09/1153, від 14.02.2007 року № 09/249, від 05.04.2007 року № 09/518, від 05.04.2007 року № 09/520, від 24.04.2007 року № 09/597, від 22.10.2007 року №09/1920, від 18.12.2007 року № 09/2113, від 18.12.2007 року № 09/2112, від 16.01.2008 року № 09/22, від 29.04.2009 року № 09/194.

Згідно акту звірки розрахунків між ТОВ „Хозяюшка” та ТОВ „Маркомпрод” за договором оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року, складеного станом на 01.08.2009 року, за відповідачем-1 рахується заборгованість перед ТОВ „Маркомпрод” на суму 229141,97 грн.

З матеріалів справи вбачається та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” пояснено суду, що відповідачем-1 припинено сплату орендної плати з лютого 2009 року.

Відповідачем-1 та третьою особою надано суду копії платіжних доручень, з яких вбачається сплата відповідачем-1 на рахунок ТОВ „Маркомпрод” орендної плати за період лютий 2005 року грудень 2007 року, проте до матеріалів справи не додано доказів, які б підтверджували сплату відповідачем орендної плати за користування приміщенням, щодо якого було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року, за період з лютого 2009 року та по теперішній час.

Листом від 23.09.2009 року № 85/09 відповідачем-1 повідомлено ТОВ „Маркомпрод” про те, що його вимоги з оплати оренди є безпідставними, оскільки ТОВ „Маркомпрод” з 29.12.2007 року не є власником приміщення, що надано відповідачу-1 в оренду за договором оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Телеграмами від 10.07.2009 року та від 21.07.2009 року ТОВ „Маркомпрод” повідомив відповідача-1 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення по вулиці 60-річчя СРСР, 16/118 у звязку з несплатою орендної плати, у відповідності до п. 7.5. „а” договору.

Як вбачається з повідомлень органу звязку від 10.07.2009 року № 49/1506 та від 22.07.2009 року № 49/3506 про вручення телеграм, наведені телеграми було вручено представнику ТОВ „Хозяюшка”, відповідно, 10.07.2009 року та 22.07.2009 року.

Тобто, наймодавець за договором оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року, ТОВ „Маркомпрод”, у звязку з невнесенням наймачем, ТОВ „Хозяюшка”, плати за користування орендованим приміщенням протягом трьох місяців підряд, відмовився від наведеного договору, та повідомлення про таку відмову було одержано відповідачем у липні 2009 року.

Таким чином, зважаючи на невнесення відповідачем-1 плати за користування приміщенням, щодо якого було укладено договір оренди від 24.01.2005 року, відмову орендодавця від договору оренди, та з урахуванням положень статті 782 Цивільного кодексу України, договір оренди нежитлового приміщення від 24.01.2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством “Маркомпрод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хозяюшка” є розірваним з липня 2009 року.

Як зазначалось, 02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” (орендодавцем) та Приватним підприємством „Продмаркет Сервіс” (орендарем) було укладено договір суборенди, відповідно до умов якого відповідачем-2 прийнято в оренду спірне приміщення, яке було надано в оренду відповідачу-1 на підставі договору оренди від 24.01.2005 року.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 761 цього ж кодексу визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як встановлено судом, укладений між Закритим акціонерним товариством “Маркомпрод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хозяюшка” договір оренди від 24.01.2005 року є розірваним з липня 2009 року, тобто до укладання між відповідачами договору суборенди спірного приміщення.

Статтею 653 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, правові наслідки розірвання договору. Так, відповідно до частини другої наведеної статті у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на таке, зважаючи на припинення дії, у звязку з розірванням, у липні 2009 року договору оренди від 24.01.2005 року, на підставі якого відповідач-1 користувався спірним приміщенням, відповідач-1 позбувся права такого користування, а також передбаченого пунктом 4.6. договору права передавати орендуєме приміщення в суборенду.

Тобто, договір суборенди, укладений між відповідачами 02.09.2009 року, є таким, що укладений всупереч вимогам статті 761 Цивільного кодексу України, без наявності у відповідача-1 будь-яких прав на нежиле приміщення загальною площею 1209кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1, зокрема, права користування та передання наведеного приміщення в суборенду.

Крім того, як зазначалось, ухвалою господарського суду Донецької області про забезпечення позову від 11.05.2010 року у справі № 17/118пд було заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” користуватися нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1228,5 кв.м., вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу зазначеного обєкту іншим особам, у тому числі: здавати це приміщення в оренду, лізінг, управління, користування, позику, продаж тощо.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідачем не було виконано вимоги ухвали господарського суду Донецької області про забезпечення позову від 11.05.2010 року у справі № 17/118пд, та було передано відповідачу-2 спірне приміщення за актом приймання-передачі від 13.08.2010 року, що є порушенням ст. 115 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено невідповідність договору суборенди, укладеного 02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” та Приватним підприємством „Продмаркет-Сервіс”, вимогам закону, що, згідно наведених приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, є достатньою підставою для визнання недійсним договору суборенди, укладеного 02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” та Приватним підприємством „Продмаркет-Сервіс”.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на викладене, зважаючи на невідповідність укладеного між відповідачами договору суборенди від 02.09.2009 року, вимогам законодавства України, такий договір підлягає визнанню судом недійсним на підставі п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність договору суборенди, укладеного 02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ХОЗЯЮШКА” та Приватним підприємством „Продмаркет-Сервіс” тягне за собою відсутність підстав зайняття Приватним підприємством „Продмаркет-Сервіс” спірного приміщення, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” про усунення перешкод в користуванні належним ТОВ „Маркомпрод” майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення Приватним підприємством „Продмаркет-Сервіс” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка”, то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як зазначалось, спірне приміщення було передано відповідачем-1 відповідачу-2 за актом приймання-передачі від 13.08.2010 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту державного виконавця Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 18.08.2010 року, державним виконавцем, при примусовому виконанні наказу господарського суду Донецької області № 17/118, виданого 08.07.2010 року, при виході за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що за наведеною адресою знаходиться Приватне підприємство „Продмаркет-Сервіс” на підставі договору від 02.09.2009 року.

Таким чином, матеріалами справи спростовується факт зайняття відповідачем-1 спірного приміщення, та, з огляду на таке, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” вимоги про звільнення спірного приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 391, 525, 526, 599, 623, 629, 761, 774, 782 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 35, 41, 42, 43, 49, 66, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” та Приватного підприємства „Продмаркет-Сервіс” про усунення перешкод в користуванні належним позивачу майном, розташованим за адресою: м. Маріуполь, вул. 60 років СРСР, шляхом його звільнення відмовити.

Визнати недійсним договір суборенди, укладений 02.09.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” та Приватним підприємством „Продмаркет-Сервіс”.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка” та Приватного підприємства „Продмаркет-Сервіс” про усунення перешкод в користуванні належним ТОВ „Маркомпрод” майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення задовольнити частково.

Зобовязати Приватне підприємство „Продмаркет-Сервіс” (87549, м. Маріуполь, вул.Артема, 134, ЄДРПОУ 35015094) усунути перешкоди в користуванні належним Товариству з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” (87515, м. Маріуполь, пр. Леніна, 29б, ЄДРПОУ 01558767) майном, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” в іншій частині відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства „Продмаркет-Сервіс” (87549, м. Маріуполь, вул.Артема, 134, ЄДРПОУ 35015094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод” (87515, м. Маріуполь, пр. Леніна, 29б, ЄДРПОУ 01558767) витрати з і сплати державного мита в розмірі 42,50 грн. та витрати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн.

Суддя

В судовому засіданні 05.10.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане 11.10.2010р