Ухвала суду № 117925981, 18.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/22458/23

1-кс/308/1583/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

заучастю прокурора ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітана поліції ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження №12023070000000390, зареєстрованого 13.12.2023 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, про обрання запобіжного заходуу виглядіцілодобового домашньогоарешту беззастосування електронногозасобу контролю,строком на60діб відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великий Березний, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освітою середньо спеціальною, одруженого, працюючого водієм транспортних засобів ПП «Мандрик», раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що13грудня 2023року,близько 03години 47хвилин,водій ОСОБА_4 ,керуючи технічно-справнимавтомобілем марки«Opel»моделі «Movano»реєстраційний номер НОМЕР_1 ,та рухаючисьу темнийчас доби,в дощовупогоду,зі швидкістюпонад 50км\год,по автодорозіміжнародного значенняМ 06 сполученням «Київ-Чоп» зі сторони м. Ужгород в напрямку м. Свалява, в межах населеного пункту м. Мукачево, де дорогавкрита асфальтобетономта має три смуги руху у напрямку м. Свалява та дві смуги руху у напрямку м. Ужгород, які розділені між собою дорожньоюгоризонтальною розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія), що поділяє транспортніпотоки протилежних напрямків, пряма в плані, та наближаючись до регульованого пішохідного переходу, який розташований неподалік АЗС «ОККО», яка знаходиться за адресою: м. Мукачево, по вулиці Лавківській, буд. № 1В, позначений інформаційними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра» Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року., де в цей час по вказаному регульованому пішохідному переході на червоний, заборонений сигнал світлофора з права на ліво по ходу руху вище вказаного автомобіля переходив дорогу пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_2 .

В подальшому,водій автомобіля ОСОБА_4 ,будучи самовпевненим та самонадійним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, проявив неуважністьдо дорожньоїобстановки,що склаласята їїзміни,при виборібезпечної швидкостіруху,не урахувавдорожню обстановку, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим грубопорушив п.п.2.3«б»,12.3,12.4Правил дорожньогоруху України внаслідок чогоздійснив наїздна пішохода ОСОБА_7 , який перебував на пішохідному переході.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №51/2024 від 29.02.2024, пішохід ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у виді: забою головного мозку, множинних відкритих ран гомілковостопного суглоба і стопи, гранулюючої рани лівої ступні, епідурального крововиливу праворуч, перелому склепіння черепу, перелому виличної кістки та верхньої щелепи, перелому тіла великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки (будь якої частини), відкритого перелому нігтьової фалагни 4-го пальця, лівої кісті з пошкодженням нігтьової пластини.

Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п. 2.1.3. Правил судово - медичного вивчення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які ОСОБА_7 , отримав в результаті дорожньо транспорної пригоди.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги 2.3 «б», 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме:

п.2.3. ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.3 ПДР -у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Невиконання водієм ОСОБА_4 , вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, внаслідок яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

14.03.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Великий Березний, Закарпатської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, працюючому водієм автотранспортних засобів в ПП «Мандрик», раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.

ОСОБА_4 допитаний в якості підозрюваного. у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який підтвердив раніше надані покази.

Повідомлення про підозру водія ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до нього від 13.12.2023, протоколом огляду відеозапису від 18.12.2023, висновком інженерно- транспортної експертизи СЕ-19/107-23/ 12531-ІТ від 13.02.2024, слідчим експериментом від 21.12.2023 із водієм ОСОБА_4 , протоколом огляду транспортного засобу від 01.02.2024, висновком експерта судової авто-технічної експертизи по дослідженню та обставин ДТП № 51 Е від 06.02.2024, висновок судово медичної експертизи від 29.02.2024 та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 з вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Відповідно до ст.176 КПК України до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили обрати відносно підозрюваного. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти на нього відповідні обов`язки.

Захисник ОСОБА_8 , заперечував проти зазначеного клопотання, оскільки вважає, що відсутні ризики, зазначені слідчим. Просить обрати особисте зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_4 , підтримав думку захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

У частині 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання орган досудового розслідування зазначив у якості ризиків наступні обставини: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому суд не знайшов обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, підозрюваний з`явився на вимогу слідчого чи прокурора, та прибув за першою вимогою суду для розгляду клопотання щодо обрання йому запобіжного заходу.

Всі вищезазначені обставини у їх сукупності дають суду підстави вважати, що слідчим та прокурором не доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, відтак достатньо для убезпечення, єдиного ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 статті 177 КПК України, на який вказує прокурор, обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_4 ,. слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу їхню вимогу; не залишати своє фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ; протягом часу дії обраного запобіжного заходу не вижджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора..

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 194, 309 КПК України, -

На підставі та керуючись ст.376КПК України слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відмовити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці.

Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу їхню вимогу;

- не залишати своє фактичне місце проживання за адресою АДРЕСА_1 ;

- протягом часу дії обраного запобіжного заходу не вижджати за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора.

Строк дії зазначеної ухвали визначити до 17.05.2024.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виконання ухвали покласти на слідчого ОСОБА_3 ..

Повний текст ухвали буде оголошено о 16.40 год. 18.03.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1