Рішення № 11792262, 07.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.10 р.                     Справа № 15/155                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Банкор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32442735)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення основного боргу в сумі 43471,54 грн., пені в сумі 4607,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Л.Л. за довіреністю б/н від 01.08.2010 р.

від відповідача: Шкляров І.О. – генеральний директор згідно протоколу № 30/04-10 від 30.04.2010 р. загальних зборів учасників ТОВ

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Банкор” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 43471,54 грн., пені в сумі 4607,67 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/155, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 21.09.2010 р. строк розгляду спору у справі № 15/155 був продовжений до 07.10.2010 року.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2006 р. сторони уклали договір постачання № 132, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний товар і своєчасно сплатити його вартість.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно–транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Відступлення у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця, завіреною печаткою.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що покупець має право повернути товар постачальнику у випадку, якщо товар не реалізований, не користується попитом або до закінчення терміну придатності, зберігання товару залишилося менше 20% від максимально можливого терміну.

Відповідно до п. 5.5 договору покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

До спірного договору сторони підписали протокол розбіжностей від 17.10.2006 р. кожний під своєю редакцією та скріпили підписи відбитками печаток. При цьому в спірному договорі були викладені пункти в редакції покупця (відповідача), а в протоколі розбіжностей постачальник (позивач) виклав пункти 2.2, 2.3, 4.5, 4.8, 5.3, 5.6, 5.7, 6.1, 6.5 в своїй редакції. Завірені копії договору та протоколу розбіжностей додані до позову.

Позивач надав до суду письмові пояснення № 125 від 14.09.2010 р., в яких вказує на те, що сторонами був підписаний протокол розбіжностей без зазначення того, в якій редакції сторони погодили застосування спірних пунктів договору. За вказаних обставин позивач просить суд вважати вищевказані пункти договору укладеними в редакції договору № 132 від 17.10.2006 р., підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, тобто в редакції покупця (відповідача).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору постачання № 132 від 17.10.2006 р. ним за період з 20.08.2009 р. по 19.10.2009 р. було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача в графі „Одержав” та відбитками печатки, а також податковими накладними. Завірені копії видаткових та податкових накладних за період з 20.08.2009 р. по 19.10.2009 р. містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 132 від 17.10.2006 р. суд робить виходячи з що підставою поставки в спірних видаткових та податкових накладних вказаний саме спірний договір № 132 від 17.10.2006 р.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого заборгованість відповідача на користь позивача станом на день подачі позову до суду за товар, отриманий за спірними видатковими накладними, склала 43471,54 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

20.09.2010 р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач зменшує суму пені та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3909,54 грн. Сума основного боргу не змінилася. Загальна ціна позову склала 47381,08 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

21.09.2010 р. позивач надав до суду заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 3909,54 грн. Вказана відмова прийнята судом, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача по основному боргу на суму 43471,54 грн. позивач надав до суду бухгалтерську довідку № 126 від 14.09.2010 р. за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою, про взаєморозрахунки сторін за договором № 132 від 17.10.2006 р. за період з 17.10.2006 р. по 14.09.2010 р. із зазначенням дати, номеру та суми кожної видаткової накладної. В даній довідці вказується, що оплата за отриманий товар покупцем не здійснювалася, повернення товару згідно п. 4.2, 4.7 договору не проводилося, акти на повернення товару відповідно до п. 4.3 договору не надавалися. Крім того, позивач в довідці зазначив, що загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару складає 49360,24 грн. При цьому були здійснені позадоговірні поставки товару на суму 5888,70 грн. та поставки товару на виконання договору № 132 від 17.10.2006 р. на суму 43471,54 грн. Оригінал довідки міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи є завірена копія акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2010 р. по 22.06.2010 р., згідно якого заборгованість відповідача на користь позивача складає 49360,24 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких підтвердив факт отримання від позивача товару за видатковими накладними на загальну суму 42471,54 грн. При цьому відповідач на позовні вимоги заперечує тим, що оплаті підлягає реалізований товар, позивач в позові не вказує на факт здійснення покупцем реалізації спірного товару, у зв’язку з чим строк оплати для відповідача не наступив. Крім того, згідно п. 2.6 договору покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів, які підлягають передачі постачальником разом з товаром покупцю згідно даного пункту договору. Відповідач стверджує, що позивач не надав йому податкові накладні, що також є підставою для відстрочення оплати за товар.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на те, що передав відповідачу разом із товаром всі передбачені п. 2.6 договору документи.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно не отримання ним податкових накладних разом з товаром від позивача, тому що такі заперечення не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно п. 2.6 договору постачальник зобов’язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: товарну накладну, товарно–транспортну накладну, податкову накладну, у разі повернення товару – корегувальну накладну, санітарно–гігієнічний висновок, посвідчення якості товару, ветеринарне свідоцтво, технічний паспорт (на побутові товари), на товари, які підлягають сертифікації, постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності. Якщо вищезазначені документи не будуть надані разом з товаром, то датою одержання товару вважається дата одержання всіх необхідних документів. На строк затримки оформлення (надання) необхідних документів покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником.

Пунктом 3.2 договору передбачений обов’язок постачальника передати покупцю разом із товаром всі необхідні документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання товару за кількістю та якістю покупцем здійснюється згідно Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П–6 та за якістю П–7.

Згідно п. 4.8 договору відсутність у постачальника документів, зазначених у пунктах 2.6, 3.2 цього договору, при прийманні товару може бути підставою для відмовлення від приймання товару. Покупець вправі прийняти товар при відсутності чи невірному оформленні документів, передбачених даним договором, чи деяких з них. У цьому випадку перелік відсутніх документів, котрі повинні бути надані постачальником, фіксуються в товарній (товарно–транспортній) накладній та надаються покупцю протягом 3 годин з моменту приймання.

Таким чином, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність товарної накладної, товарно–транспортної накладної, податкової накладної, санітарно–гігієнічного висновку, посвідчення якості товару, ветеринарного свідоцтва, технічного паспорту (на побутові товари), сертифікату відповідності при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видаткових накладних будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості та кількості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Спірним договором підписання окремого акту прийому–передачі документів, передбачених п. 2.6 договору, не встановлено.

Відсутність: 1) відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту; 2) фіксації у спірних накладних переліку відсутніх документів; 3) жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 2.6 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі, у зв’язку з чим підстави для відстрочення оплати товару згідно п. 2.6 договору відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 132 від 17.10.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 5.5 договору покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар.

Ухвалою від 23.07.2010 р. суд зобов’язав відповідача надати бухгалтерську довідку за підписом керівника та головного бухгалтера, скріплену печаткою, про стан реалізації товару по спірним накладним у період до теперішнього часу.

Відповідач надав до суду довідку № 113/2 від 06.08.2010 р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера, скріплену печаткою, в якій вказується, що відповідач є підприємством по роздрібному продажу товарів народного споживання з використанням електронного кодування товару, тому відстежити найменування, кількість, дату продажу та загальну вартість будь–якого товару, поставленого конкретним постачальником, неможливо.

Суд не прийняв до уваги довідку відповідача № 113/2 від 06.08.2010 р. як доказ по даній справі, оскільки відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав письмові пояснення, в яких вказує на те, що він як постачальник не має можливості представити до суду належні докази реалізації товару покупцем, тому як щомісячна інвентаризація товарів проводиться на розсуд та за рішенням керівництва підприємства відповідача. Крім того, на інвентаризацію активів відповідача допускаються тільки співробітники цього підприємства або контролюючі органи.

Заперечення відповідача стосовно того, що строк оплати отриманого товару для нього не настав, оскільки не доведений факт реалізації такого товару, суд відхиляє, тому як на вимогу суду відповідач не надав довідку про стан реалізації товару по спірним накладним у період до теперішнього часу. Також відповідач як покупець мав право за договором повернути нереалізований товар постачальнику, що ним не було здійснено. Тобто відповідач не довів факт наявності нереалізованого товару по спірним накладним, тому строк оплати для нього настав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач надав до суду письмові пояснення, в яких підтвердив факт отримання від позивача в період з серпня по жовтень 2009 р. товару згідно договору № 132 від 17.10.2006 р. на загальну суму 42471,54 грн. Після підписання акту звірки від 22.06.2010 р. відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 1000,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду платіжне доручення № 828 від 30.06.2010 р. на суму 1000,00 грн. з відміткою банку про проведення платежу.

Позивач надав до суду заяву про зменшення суми основного боргу з 43471,54 грн. на суму 41491,43 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

В обґрунтування заявленої суми боргу позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2010 р. по 22.09.2010 р. Відповідач підписав даний акт звірки із зазначенням суми заборгованості на користь позивача в розмірі 41491,43 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови від позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; розрахунковий рахунок 2600912620 в ДОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь приватного підприємства “Банкор” (юридична адреса: 83027, м. Донецьк, вул. Савченка, б. 16–А; код ЄДРПОУ 32442735; розрахунковий рахунок 26005031237802 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) основний борг на суму 41491,43 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 414,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 203,66 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 3909,54 грн. у зв’язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом.

У судовому засіданні 07.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.10.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя