Рішення № 11789196, 08.10.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.10р.Справа № 33/232-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 714572,89 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Куць В.В., довір. № 11/01/2010 від 11.01.10р.;

від відповідача: Довбиш С.Є., довір. № 1 від 15.09.10р.

Суть спору:

На підставі розпорядження в.о. голови господарського суду від 16.08.10р., ухвалою від 18.08.10р. передану справу 33/232-10 прийнято до свого провадження для розгляду по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Євротрубпласт" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" (надалі –відповідач) суму 480000,00 грн. основного боргу, 90210,16 грн. пені, 45 600,00 грн. інфляції, 12881,25 грн. 3% річних, 85881,48 грн. процентів за користування , а всього 714572,89 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору поруки № 3103/2009-ПР від 31.03.09р. укладеного на забезпечення виконання обов’язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод пластикових труб «Нікопласт»(покупець) в частині своєчасної та повної оплати прийнятого товару по договору поставки № 3103/2009-ПЕ від 31.03.09р.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві на позов вмотивовує свою позицію тим, що 04.03.10р. порушено провадження у справі про банкрутство підприємства названого покупця та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в ході розгляду справи про банкрутство вимоги позивача до ТОВ «Нікопольський завод пластикових труб «Нікопласт»на підставі договору поставки № 3103/2009-ПЕ від 31.03.09р. визнанні повністю. Таким чином, оскільки спірний договір поруки укладений між позивачем та відповідачем виник на підставі названого договору поставки, тому з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів покупця, договір поруки –як захід, спрямований на забезпечення виконання зобов’язань боржника (покупця) неодмінно припиняється.

Позивач у письмовому поясненні на відзив зазначає про безпідставність викладених відповідачем заперечень з посилання на ведення мораторію у справі про банкрутство покупця, оскільки зобов’язання поручителя за спірним договором поруки хоча і пов’язані спільним предметом із зобов’язанням боржника за названим вище договором поставки, проте мають різну правову природу та ні в якому разі не є тотожніми. Між тим наголошує на тому, що відповідач хибно розуміє термін мораторію, так як в силу його введення зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань лише на підставі виконавчих документів, а норми спеціального закону та інших законодавчих актів не містять жодних обмежень щодо задоволення вимог кредитора до поручителя.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

31.03.2009 року між позивачем (кредитором) та відповідачем (поручителем) було укладено договір поруки № 3103/2009-ПР (далі - Договір), згідно з умовами якого поручитель забезпечує в повному обсязі виконання зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод пластикових труб «Нікопласт»(боржника) та поручається перед кредитором за виконання обов’язку боржника щодо оплати продукції за основним договором № 3103/2009-ПЕ від 31.03.09р. укладеним між кредитором (в основному договорі - постачальником) та боржником (в основному договорі - покупцем).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору поруки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Частина 1 ст. 548 ЦК України вказує не те, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, а положення ч. 1 ст. 546 ЦК України визначають, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ТОВ «НЗПТ «Нікопласт»), де частиною другою цієї ж статті передбачена можливість забезпечувати зобов’язання порукою в повному обсязі.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд встановив, що позивач звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ТОВ «НЗПТ «Нікопласт»внаслідок порушення виконання останнім грошових зобов’язань по спірному основному договору (угода № 3103/2009-ПЕ від 31.03.09р.).

Так, 11.08.09р. прийнято рішення господарського суду у справі № 20/257-09, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.02.10р., при цьому станом на 15.04.10р. боржником назване рішення в повному обсязі не виконано, зокрема, несплачена позивачу заборгованість в сумі 480000,00 грн. основного боргу за поставлену продукцію по видатковим накладним у період з 21.04.09р. по 24.04.09р. (а.с. 20-23), розмір 46006,27 грн. неустойки (пені), 15362,66 грн. інфляційних втрат, 5906,13 грн. 3% річних та 39740,27 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

За умовами п. 3.1 Договору поручитель зобов’язаний у разі порушення боржником обов’язку за спірним основним договором, самостійно виконати зазначений обов’язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги останнього.

При цьому, означене зобов’язання повинно бути виконано поручителем перед кредитором в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно ч. 1 ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Позивачем 15.04.10р. було надіслано в адрес відповідача вимогу про сплату заборгованості в розмірі 480000,00 грн. за спірним основним договором відповідно до умов Договору (а.с. 31), що підтверджується фіскальним чеком № 1157 від 16.04.10р. та поштовим описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв’язку № 90 (а.с. 32), однак така вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Між тим, умовами п. 3.1 Договору також передбачено відповідальність поручителя перед кредитором в тому ж обсягу, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ЦК України).

Проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що відповідач в порушення умов Договору та положень чинного законодавства самостійно грошове зобов’язання перед кредитором, в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги, не виконав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі п. 8.3 спірного основного договору, у зв’язку із невиконанням (прострочення) покупцем (боржником) термінів оплати, позивач нарахував пеню з дотриманням узгодженого сторонами цієї ж угоди річного періоду її нарахування, яка згідно обґрунтованого розрахунку кредитора складає розмір 90219,16 грн.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, позивачем нараховані відповідачу на суму основного боргу розмір 45 600,00 грн. інфляції, а також 12881,25 грн. 3% річних, розмір яких відображається в обґрунтованих розрахунках позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

За умовами п. 12.5 спірного основного договору позивач нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних за весь період прострочення, які згідно обґрунтованого розрахунку останнього складає суму 85881,48 грн.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження стягнення боргу в натурі та застосування штрафних санкцій.

Наведене є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Разом з тим, заперечення ж відповідача, в силу положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, господарським судом не приймаються за недоведеністю, оскільки відсутні належні докази в їх обґрунтування.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопласт" (53208, м. Нікополь Дніпропетровської області, вул. Кооперативна, 3; ЄДРПОУ 33662096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93000, м. Рубіжне Луганської області, вул. Трудова, 1; ЄДРПОУ 33090871) суму 480000,00 грн. (чотириста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) основної заборгованості, 90210,16 грн. (дев’яносто тисяч двісті десять грн. 16 коп.) пені, 85881,48 грн. (вісімдесят п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна грн. 48 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами,45600,00 грн. (сорок п’ять тисяч шістсот грн. 00 коп.) індексу інфляції, 12881,25 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна грн. 25 коп.) 3% річних, 7145,72 грн. (сім тисяч сто сорок п’ять грн. 72 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –01.10.10р.