Рішення № 11789186, 08.10.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.10р.Справа № 17/275-10

За позовом Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Надія і центр естетичної медицини", м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 15 071 грн. 58 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Жарова В.В., довір. № 10 від 05.01.10р.;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог внесених заявою від 23.09.10р. за № 37, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Надія і центр естетичної медицини" (надалі –відповідач) суму 14786,98 грн. основного боргу, 6671,12 грн. інфляції, а всього 21458,10 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору № 42-ТГВ на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання від 27.02.04р.

Позивач наполягав на задоволені уточнених позовних вимог.

Відповідач не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Згідно з Інформаційним листом ВГСУ від 13.08.08р. за № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ВГСУ від 10.12.02р. за № 75 (з подальшими змінами та доповненнями), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. При цьому, дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Між тим, не віднесено і до повноважень господарських судів з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання підприємців –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання та реєстрації) сторін, (а.с. 82).

При цьому, наведені положення в Роз’ясненні Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289 визначають, що особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про розгляд спору у судовому засіданні у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Окрім того суд зазначає, що встановлений господарським процесуальним законодавством двох місячний строк розгляду спору закінчився, а відповідач так і не використав надане йому право на захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем для огляду у судовому засіданні.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

27.02.2004 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 42-ТГВ на відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач належним чином здійснював постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується документами долученими до матеріалів справи.

Окрім того, згідно розділу 10 Договору «Особливі умови», на підставі рішення Міської ради від 24.04.03р. № 144-8/ХХІV про утворення підприємства по транспортуванню теплової енергії оплата за підігрів води (ТГВ) виконується з 04.08.03р.

Сторони є суб’єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобов’язаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що відповідач частково розраховувався за поставлену теплову енергію, внаслідок чого у період з 01.08.03р. по 01.03.10р. за відповідачем по даним позивача рахується заборгованість в сумі 14786,98 грн., при цьому розмір заборгованості також підтверджується наявними у справі виставленими відповідачу рахунками та двостороннім актом звірки, який також є в матеріалах справи (а.с. 24).

За умовами п. 5.2 Договору оплата поставленої теплової енергії та гарячого водопостачання здійснюється споживачем на протязі 3-х календарних днів на підставі отриманого від позивача рахунку.

Умовами ст. 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписи ст. 526 ЦК України вказують, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу (боржнику) за прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати основної суми боргу індекс інфляції, розмір якого згідно обґрунтованого розрахунку за період з січня 2004 року по червень 2010 року складає суму 6671,12 грн. та визнається господарським судом повністю.

Відповідач доказів погашення спірного розміру основного боргу та інфляції на час розгляду справи суду не надав, а обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

За викладених вище встановлених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Насамперед, господарський суд фактично погоджується з твердженням позивача про порушення умов Договору, тобто недотримання відповідачем взятих на себе зобов’язань, і необхідність погашення вартості спожитої теплової енергії, в силу положень ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Проте, враховуючи ті обставини, що заборгованість у сумі 3166,38 грн. виникла під час дії Цивільного кодексу Української РСР (діяв у період виникнення заборгованості з 01.08.03р.) і втратив чинність у 2004 році), положення ст. 71 Глави 5 зазначеного кодексу встановлюють загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду в 2010 році, з вимогами до відповідача про стягнення, в тому числі і заборгованості в сумі 3166,38 грн. за період з 01.08.03р. по 01.10.04р.

Наслідки закінчення строку позовної давності передбачені ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР, а саме: закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (у частині позовних вимог). До того ж , за правилами названого кодексу суду для застосування строку позовної давності не потрібна беззаперечна умова наявності заяви сторони до винесення рішення по справі, а необхідною умовою був лише факт встановлення обставини пропуску загального строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в частині заявленого розміру основного боргу у сумі 3166,38 грн., як такому, що заявлений позивачем безпідставно.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Надія і центр естетичної медицини" (52001, м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Шосейна, 90; ЄДРПОУ 13471617) на користь Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Макарова, 32; ЄДРПОУ 32560611) суму 11620,60 грн. (одинадцять тисяч шістсот двадцять грн. 60 коп.) основного боргу, 6671,12 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят одна грн. 12 коп.) інфляції, 182,92 грн. (сто вісімдесят дві грн. 92 коп.) державного мита, 201,18 грн. (двісті одна грн. 18 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –01.10.10р.