Рішення № 11787543, 23.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 вересня 2010 р.           Справа 7/171-10

за позовом: Колективного підприємства " Управління механізації будівництва " вул. К.Маркса,15 м. Вінниця.

до: Приватного підприємства " Сіріус - Авто" вул. Космонавтів буд. 20, кв.28 м. Вінниця; вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця.

позов на суму 44723,03 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Арустамян А.Е., представник, довіреність від 23.09.2010 року б/н.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області 20.07.2010 року надійшла позовна заява Колективного підприємства "Управління механізації будівництва" до Приватного підприємства "Сіріус-Авто" про стягнення 44723,03 грн. заборгованості за надані послуги будівельними машинами та механізмами, а також послуги по оренді приміщення.

За вказаним позовом 30.07.2010 року порушено провадження у справі № 7/171-10 з призначенням її до розгляду в засіданні суду на 23.09.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 30.07.2010 року про порушення провадження у справі.

Слід зауважити, що ухвалу від 30.07.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.Космонавтів, 20, кв.28, м.Вінниця, 21100). Окрім того, суд надіслав ухвалу про порушення за адресою: вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця виходячи з того, що така адреса відповідача вказана в договорі долученому до позовної заяви.

При цьому суд зазначає, що конверт з ухвалою, який надсилався за адресою вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця повернувся на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначено адресою не існує".

В свою чергу конверт надісланий на адресу вул.Космонавтів, 20, кв.28, м.Вінниця, 21100 був отриманий адресатом, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 20156265 наявним в матеріалах справи.

Слід вказати, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7049632 адресою відповідача являється вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця, 21100, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій було направлено ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 26.07.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданих представником позивача клопотань справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.10.2007 року між ПП "Сиріус-Авто" (Замовник) та КП "Управління механізації будівництва" (Виконавець) було укладено договір за № 44, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги будівельними машинами та механізмами, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю зазначені послуги.

Згідно п.2.3 Договору оплата наданих послуг проводиться Замовником на протязі 3-х банківських днів після виставлення йому виконавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

01.01.2009 року між цими ж сторонами було укладено договір № 14 предмет якого та порядок розрахунків ідентичний договору від 03.10.2007 року за № 44.

Крім того, 01.02.2008 року між КП "Управління механізації будівництва" (Орендодавець) та ПП "Сіріус-Авто" (Орендар) укладено договір оренди № 13 згідно п.п.1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння виробниче приміщення за адресою: м.Вінниця, вул.К.Маркса, 15.

Згідно п.4.1 Договору оренди розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується складає 800,00 гривень за місяць.

При цьому орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2008 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі в оренду виробничого приміщення (а.с.17, т.1).

За твердженням позивача з моменту укладення договорів від 03.10.2007 року № 44, від 01.02.2008 року № 13, від 01.01.2009 року № 14 відповідачу було надано послуг на загальну суму 165534,03 грн..

Факт надання послуг позивачем відповідачу підтверджується обопільнопідписаними та скріпленими печатками двох сторін актами здачі-прийняття робіт (оригінали яких оглядались в судовому засіданні).

Як встановлено судом відповідач за отримані послуги розрахувався лише на загальну суму 120811,00 грн., що підтверджується наданими суду виписками банківської установи по руху коштів на розрахунковому рахунку позивача.

Таким чином розмір боргу відповідача становить 44723,03 грн. (165534,03-120811,00).

Слід вказати, що вказана сума боргу, а також хронологія надання послуг та проведення розрахунків відображена в обопільнопідписаному та скріпленому печатками сторін акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2007 року по 17.05.2010 року.

Крім того, розмір вказаної заборгованості також підтверджується реєстром наданих послуг та оплати за них, розрахунком ціни позову, довідкою щодо руху коштів від 21.09.2010 року № 117за підписом головного бухгалтера та директора.

08.04.2010 року позивачем було заявлено вимогу відповідачу про повернення коштів на загальну суму 44723,03 грн., яку останній отримав нарочно 09.04.2010 року, що вбачається із відбитку печатки на останній.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами 03.10.2007 року та 01.01.2009 року, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відносно договору від 01.02.2008 року № 13 суд зауважує на наступні приписи законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

як вказувалось вище, 08.04.2010 року, позивачем 08.04.2010 року було заявлено вимогу про повернення коштів.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 44723,03 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

23.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сіріус-Авто", вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця, 21100 - (ідентифікаційний код-334625909) на користь Колективного підприємства "Управління механізації будівництва", вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця, 21034 - (ідентифікаційний код-01273510) - 44723 грн. 03 коп. - основної суми боргу, 447 грн. 23 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 жовтня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу - вул. Космонавтів буд. 20, кв.28 м. Вінниця; вул.К.Маркса, 15, м.Вінниця.