Рішення № 11787544, 29.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 вересня 2010 р. Справа 7/173-10

за позовом: Виконавчого комітету Вінницької Міської Ради м. Вінниця

до: Приватного підприємства " Гамма - Дентал ", м. Вінниця

позов на суму 42362,08 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники:

позивача: Панянчук С.В., головний спеціаліст-юрисконсульт відділу господарських відносин юридичного управління, довіреність № 30 від 20.01.2010 року (була присутня в судовому засіданні 23.09.2010 року).

відповідача : Іванченко А.О., директор, паспорт НОМЕР_1 виданий 28.10.1996 року (був присутній в судовому засіданні 23.09.2010 року).

ВСТАНОВИВ :

Виконавчим комітетом Вінницької міської ради подано позов про стягнення з Приватного підприємства "Гамма-Дентал" заборгованості з орендної плати у розмірі 39718,55 грн. та 2643,42 грн. пені пені за неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщень від 16.07.2007 року № 4-132.

Ухвалою від 30.07.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/173-10 та призначено до розгляду на 23.09.2010 року.

В судовому засіданні 23.09.2010 року оголошувалась перерва до 29.09.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

16.07.2007 року року між виконкомом Вінницької міської ради (орендодавець) та ПП "Гамма-Дентал" укладено договір оренди приміщень /будівель, споруд/ № 4-132.

За умовами даного договору Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення /будівлю, споруду/ на підставі рішення виконкому № 1650 від 16.07.2007 року за адресою: м. Вінниця, вул.Маяковського, 138 загальною площею 62,92 м2 вартістю 136871,00 грн., яке знаходиться на балансі та обслуговуванні міської лікарні "Центр матері та дитини" (п. 1.1 договору).

Характер використання приміщень: стоматологічний кабінет та лабораторія (п.1.2 Договору).

В п. 1.4 договору сторони визначили, що термін оренди визначається з 16.07.2007 року до 16.06.2010 року.

Орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. Орендна плата за базовий місяць при укладанні договору оренди складає 2294,87 грн., крім того ПДВ 20 % (п. 2.1 договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місця (п. 2.2 договору).

Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (п. 2.3 договору).

При цьому судом встановлено, що орендоване приміщення було передано відповідачу 05.12.2004 року, що вбачається з акту прийому-передачі нежитлового приміщення (а.с.11, т.1).

Крім того, 16.07.2007 року між сторонами та балансоутримувачем було підписано акт обстеження нежитлового приміщення до договору оренди № 4-132 при продовженні оренди (а.с.13, т.1).

Листом від 06.05.2010 року орендаря було повідомлено про відсутність намірів орендодавця продовжувати договір оренди (а.с.15, т.1).

По закінченню строку оренди, 17.06.2010 року відповідач згідно акту приймання-передачі повернув орендоване приміщення позивачу (а.с.16, т.1).

Згідно п.4.2.4 Договору орендар зобов'язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував покладений на нього обов'язок по сплаті орендної плати в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 39718,66 грн. за період з 01.09.2009 року по 17.06.2010 року.

Крім того позивачем на несвоєчасно нараховані суми орендної плати останньому нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки в сумі 2643,42 грн..

Як вказує позивач 28.09.2009 року господарським судом Вінницької області було прийнято рішення у справі № 2/172-09 про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 38191,45 грн. та пені в сумі 1983,66 грн. за період з 01.06.2008 року по 01.09.2009 року.

Після прийняття рішення у справі № 2/172-09 відповідачем було сплачено лише 2000,00 грн..

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин та існування боргу у заявленому розмірі позивачем, крім іншого, було надано суду банківську виписку від 16.03.2010 року, розрахунок орендної плати за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року тощо.

Варто вказати, що в акті про повернення майна від 17.06.2010 року сторонами було зафіксовано заборгованість відповідача станом на 17.06.2010 року по орендній платі в розмірі 77910,09 грн. та по пені в розмірі 12216,29 грн..

Крім того присутній в судовому засіданні відповідач стосовно розміру боргу заперечень не висловив.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 139718,55 грн. за період з 01.09.2009 року по 17.06.2009 року правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2643,42 грн. пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що несвоєчасно сплачені суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та договору.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені не виявлено помилок у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гамма-Дентал", вул.Медвєдєва, 9, кв.173, м.Вінниця, 21027 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30594453) на користь виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 13322432) - 39718 грн. 66 коп. основного боргу, 2643 грн. 42 коп. пені, 432 грн. 62 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 жовтня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу вул. Соборна, 59 м. Вінниця.

3 - відповідачу вул. Медвєдєва,9/173 м. Вінниця.