Рішення № 11787293, 14.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 жовтня 2010 р.           Справа 9/192-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг № 4 м. Жмеринка Вінницької філії ВАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ 01182204 (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 20150)

до: Головного управління юстиції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 34939304 (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 580,09 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Вонсович Д.В- представник за довіреністю;

відповідача: Іванов Ю.В- представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Головного управління юстиції у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг№ 4 м. Жмеринка 580.09 грн. заборгованості, в тому числі 546.49 грн. - основного боргу, 6.63 грн. - пені, 18.19 грн. - індексу інфляції, 8.98 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору № 1094 від 27.04. 2007р. про надання послуг зв"язку.

17.09.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/192-10 та призначено її до розгляду на 14.10.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 14 жовтня 2010 року позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві від 13.10.10р. № 14-07/23 позовні вимоги визнав. Разом з тим пояснив, що у зв'язку із недостатнім фінансуванням управлінням юстиції у Вінницькій області рахунки, які виставлялись ВАТ "Укртелеком", оплачувались не регулярно та не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості і зобов"язувався сплатити при надходженні на рахунок коштів, призначених на оплату зв"язку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.04.2007р. між центром електорозв"язку №2 (м. Жмеринка) Вінницької філії ВАТ "Уктелеком" та Головним управлінням юстиції у Вінницькій області укладено договір № 1094, відповідно до умов якого підприємство зв"язку зобов"язалося забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу послуг телефонного зв'язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Згідно п. 4.2. договору споживач сплачує послуги електрозв"язку за спільною погодженою авансовою системою оплати.

У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг зв"язку проводить щомісячно, до 20- го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком ( до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6 договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані послуги зв'язку оплату не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача станом на 01.09.2010р. склала 580.09 грн., яка утворилась за період з вересня 2009р. по вересень 2010р., підтвердженням чого є обгрунтований розрахунок боргу, витяг з оборотної відомості від 13.09.10р., 28.07.10р., рахунки на оплату наданих послуг електрозв"язку за період з вересня 2009р. по вересень 2010р. та підписаний обома сторонами акт звіряння розрахунків за послуги зв"язку.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 6.63 грн., 18.19грн. - інфляційних втрат, 8.98 грн. - 3% річних .

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжують договір про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг зв"язку належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору про надання послуг електрозв"язку, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 580.09 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.2 ст.36 Закону України " Про телекомунікації" за прострочення оплати послуг електрозв"язку соживач зобов"язаний сплатити пеню за кожну добу прострочення в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 580.09 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6.63 грн. -пені, 18.19 грн. - інфляційних втрат та 8.98 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6.63 грн. - пені, 18.19 грн. - інфляційних втрат та 8.98 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління юстиції у Вінницькій області код ЄДРПОУ 34939304 (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7 р/р35210001004788 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" в інтересах цеху телекомунікаційних послуг №4 м. Жмеринка, код ЄДРПОУ 01182204 (20150, м. Вінниця, вул. Соборна, 8 , р/р 260047421 в ВОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Вінниці, МФО 302247) 546.49 грн. - основного боргу, 6.63 - пені, 18.19 грн. - інфляційних втрат, 8.98 грн. - 3% річних, 102,00 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19.10.2010р.

віддрук. прим.:

1 - до справи