Рішення № 11786700, 19.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2010Справа №2-18/6263-2009 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТБ», м. Харків ( 1) вул. Кибальчича, 43, м. Харків, Харківська обл., 61071; 2) вул. Данилевського, 6, кв. 90, м. Харків, Харківська обл., 61058)

До відповідача – Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», м. Керч (вул. Кірова, 22, м. Керч, 98300)

Про стягнення 28400,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Баландін Л.Л. – юрист, довіреність від 14.10.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКТБ», м. Харків – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», м. Керч – відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 28400,00 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 25.04.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 75. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач у визначений строк здійснити оплату за поставлений товар. На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку відповідачу катки теліжок докового крану «Кіровець» у кількості 4 штук на загальну суму 28400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, але відповідач не виконав свої зобов’язання. Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 28400,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

28.01.2010р. від Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що відсутній акт приймання-передачі продукції і як наслідок відсутнє грошове зобов’язання, у зв’язку з тим, що товар відповідачем не прийнятий.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2010р. суд, з власної ініціативи, призначив по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницька Лабораторія судової експертизи», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

25.03.2010р. до суду надійшли копії матеріалів справи з супровідним листом, в якому було зазначено, що ухвала господарського суду від 15.02.2010р. про призначення у справі судової товарознавчої експертизи залишена без виконання, у зв’язку з тим, що в ТОВ «Науково-дослідницька Лабораторія судової експертизи» відсутні спеціалісти-товарознавці.

За таких обставин, ухвалою від 29.03.2010р. суд поновив провадження у справі, призначив судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинив провадження у справі.

10.09.2010 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судової товарознавчої експертизи № 876 від 29.07.2010 р.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено, суд поновив провадження у справі.

15.10.2010 року від Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» на адресу суду надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку із тим, що керівництво і представник знаходяться у службовому відрядженні.

Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання відповідача у зв’язку із тим, що розгляд справи неодноразово відкладався і, крім того, 11.02.2010р. від Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» на адресу суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд розглянути позовну заяву без участі представника, за наявними документами.

18.10.2010 року від відповідача на адресу суд надійшло клопотання про зупинення провадження у дійсній справі до завершення реорганізації Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» та встановлення правонаступника.

Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання відповідача у зв’язку із тим, що відповідно до статті 79 ГПК України зупинення провадження у справі у випадку заміни однієї сторони її правонаступником є правом, а не обов’язком суду, а по-друге, як передбачено господарським процесуальним законодавством України, таке зупинення можливе лише у разі реорганізації підприємства. А відповідно до Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який доданий відповідачем до свого клопотання, припинення юридичної особи відповідача є не пов’язаним з реорганізацією підприємства.

19.10.2010 року представник позивача надав суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 28400,00 грн., інфляційні витрати у сумі 2982,00 грн. та пеню у сумі 5637,40 грн., а усього – 37019,40 грн.

Суд приймає таку заяву позивача до свого розгляду.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи було продовжено на підставі статті 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача кошти посилаючись на договір поставки № 75 від 25.04.2007 року та на те, що факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № РН – 0000047 від 12.07.2007 року.

Дослідивши у судових засіданнях договір поставки товару № 75 від 25.04.2007 року, судом встановлене наступне.

25.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКТБ» та Державним підприємством «Керченський судноремонтний завод» підписано договір поставки № 75.

З боку Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» такий договір було підписано з протоколом розбіжностей.

Судом встановлено, що дійсно, 25.04.2007 року до договору поставки № 75 від 25.04.2007 року відповідачем було складено протокол розбіжностей № 1, проте такий протокол підписано лише з боку Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод»; підпис уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТБ» на протоколі розбіжностей № 1 відсутній.

Згідно з пунктами 4, 6, 8 статті 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

У зв’язку із чим суд приходить до висновку, що договір поставки № 75 від 25.04.2007 року між сторонами так і не було укладено.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, за замовленням Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКТБ» фактично була зроблена поставка товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № РН – 0000047 від 12.07.2007 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про позадоговірну поставку товару, яка була здійснена на підставі видаткової накладної № РН – 0000047 від 12.07.2007 року.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар – каток тележек док. крану «Кіровець» № черт. 76689 у кількості 4 штук на загальну суму 28400,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «отримав» накладної та довіреністю на отримання цінностей № 543335 від 12.07.2007 року, видану на отримання саме 4 тележек і саме від Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКТБ» (а.с. 8, 9).

Відповідач у своєму письмовому відзиві на позовну заяву пояснює, що тележкі були не придатні до використання, у зв’язку із чим відповідач їми не користувався, а лише зберігає.

Проте доводи відповідача спростовуються Висновком судової товарознавчої експертизи № 876 від 29.07.2010 року, з якого вбачається, що 2 об’єкти встановлені і знаходяться в експлуатації більше року, а два інших – більше 6 місяців на момент огляду об’єктів експертом. Факт експлуатації тележек зафіксований експертом у фото таблиці № 1 до експертного висновку № 876 (а.с. 87).

Суд звертає увагу, що письмових заперечень на експертний висновок від відповідача на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачу коштів за каток тележек док. крану «Кіровець» № черт. 76689 у кількості 4 штук у сумі 28400,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 28400,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй заяві про уточнення та збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача інфляційну суму за період з 20.10.2009 року по 19.10.2010 року у сумі 2982,00 грн.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було укладено договір у формі єдиного документу, то до даних правовідносин суд застосовує положення статті 530 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача претензію про погашення боргу 16.09.2009 року, яка була отримана відповідачем 25.09.2009 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на такій претензії (а.с. 32) та відповіддю на претензію за вих. № 02/1480 від 30.09.2009 року (а.с. 12).

Таким чином, враховуючи 7-й денний строк відстрочки платежу, передбачений статтею 530 ЦК України, зобов’язання відповідача щодо оплати суми боргу виникло з 02.10.2009 року. Проте позивач просить стягнути інфляційну суму з 20.10.2009 року, що є його правом.

У зв’язку із чим суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня».

Враховуючи вищевикладене, інфляційна сума підлягає стягненню за період з листопада 2009 року по жовтень 2010 року, у зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню інфляційна сума за період з листопада 2009 року по вересень 2010 року (включно), яка становить 28400,00х110,7%=3038,80, але позивач просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 2982,00 грн., що є правом позивача.

Позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути пеню у сумі 5637,40 грн. за період з 20.10.2009 року по 19.10.2009 року., посилаючись на пункт 6.1 договору поставки № 75 від 25.04.2007 року.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Дійсно, відповідно до пункту 6.1 договору поставки від 25.04.2007 року, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості.

Проте приймаючи до уваги, що суд прийшов до висновку про позадоговірну поставку товару, яка була здійснена на підставі видаткової накладної № РН-0000047 від 12.07.2007 року, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 5637,40 грн.

Судові витрати, у тому числі і витрати за проведення судової експертизи, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 19.10.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.10.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивача про уточнення і збільшення розміру позовних вимог від 14.10.2010 року про стягнення 37019,40 грн.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», м. Керч (вул. Кірова, 22, м. Керч, 98300; код ЄДРПОУ 01124997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТБ», м. Харків (вул. Кибальчича, 43, м. Харків, Харківська обл., 61071; код ЄДРПОУ 31339824) заборгованість у сумі 28400,00 грн.; інфляційну суму у розмірі 2982,00 грн.; 313,82 грн. державного мита, 200,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи у сумі 972,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.