Рішення № 11786697, 15.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.2010Справа №2-33/4607-2010 за позовом прокурора м. Ялти (вул. Кірова, 18, м. Ялта, 98600) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (вул. Кечкеметська, 114, м. Сімферополь, 95038)

до Гаспринської селищної ради (вул. Н Тамарли, 6/24, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660)

приватного підприємства «Фірми «Хелп» (пр. К.Маркса, 117, м. Дніпропетровськ, 49002)

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Прокурор: Яковлєв Олександр Олексійович, посвідчення № НОМЕР_1.

Позивача: не зявився, Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим.

Відповідачі: не зявився, Гаспринська селищна рада.

не зявився, ПП «Фірма «Хелп».

Суть спору: прокурор міста Ялти звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом до відповідачів, Гаспринської селищної ради, приватного підприємства «Фірма «Хелп», про визнання недійсними рішення та договору оренди.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що, на думку прокурора, зміст рішення Гаспрінської селищної ради 22 сесії 24 скликання № 15 від 10 червня 2004 року та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки, площею 0.8380 га (кадастровий номер 0111946200:01:002:0002), розташованої за адресою: смт. Гаспра, колишня пляжна зона ЛОК «Марат», укладений між Гаспринської селищною радою та приватним підприємством «Фірма «Хелп» 11 червня 2004 року, суперечить чинному законодавству, а саме вимогам статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, якими передбачений порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Ухвалою господарського суду від 07 жовтня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучено Петренко Тетяну Олексіївну (а.с. 33-34).

Прокурор в судовому засіданні, призначеному на 15 жовтня 2010 року, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Позивач, відповідачі та третя особа до судових засідань не зявлялись, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких клопотань на адресу суду від них не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням прокурора, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд

встановив:

Під час перевірки, проведеної прокуратурою м. Ялта, було встановлено, що рішенням Гаспрінської селищної ради 22 сесії 24 скликання № 15 від 10 червня 2004 року приватному підприємству «Фірма «Хелп» затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки та вирішено передати в оренду земельну ділянку, площею 0.8380 га (кадастровий номер 0111946200:01:002:0002), розташовану за адресою: смт. Гаспра, колишня пляжна зона ЛОК «Марат», для обслуговування пляжу (а.с. 5).

У подальшому 11 червня 2004 року між Гаспринською селищною радою (орендодавець) та приватним підприємством «Фірма «Хелп» (орендар) було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки (а.с. 6-8).

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 0.8380 га (кадастровий номер 0111946200:01:002:0002), розташовану за адресою: смт. Гаспра, колишня пляжна зона ЛОК «Марат», для використання її за призначенням.

При цьому, умовами договору (пунктом 1.5) передбачено, що права третіх осіб на дану ділянку відсутні.

У відповідності до пункту 2.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для утримання та обслуговування пляжної зони.

Одночасно, прокуратурою було виявлено, що 12 серпня 2003 року між приватним підприємством «Фірмою «Хелп» (продавець) та Петренко Тетяною Олексіївною (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1 якого продавець продав, а покупець придбав на пляжі ЛОК «Марат» Ѕ частку складу літ. «В», мансарду літ. «В2», «В3», сауну з мансардою літ. «Г», елінг літ. «Е», прохідну літ. «К», уборну літ. «Л», сарай літ. «М», гараж літ. «Н,О», що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 19-а (а.с. 9).

Отже, прокурор вважає, що прийнявши рішення № 15 від 10 червня 2004 року та уклавши 11 червня 2004 року договір оренди спірної земельної ділянки, відповідачі порушили права Петренко Т.О. на цю ділянку, оскільки фактично розпорядилися чужим майном, затвердивши проект землеустрою з відведення та передачі її у оренду без вирішення питання про визнання за Петренко Т.О. права на земельну ділянку чи попереднього відшкодування її вартості, у звязку з чим звернувся до господарського суду АР Крим із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

На органи прокуратури статтею 121 Конституції України покладено функцію здійснення представництва інтересів держави в судах у випадках, передбачених законом. Право на звернення прокурора або його заступника в господарський суд на користь держави передбачено пунктом 6 статті 20, статтями 35, 36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор або його заступник самостійно визначають і обґрунтовують в позовній заяві, в чому виражається порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних, інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224, Державний комітет по земельних ресурсах є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені у встановленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Так, прокурор вважає, що інтереси держави порушені в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, враховуючи, що на земельної ділянці, яка була передана на підставі оскаржуваних рішення та договору, знаходилося нерухоме майно, яке на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення оспорюваного договору, було власністю Петренко Т.О., а отже не було дотримано порядок, встановлений статтями 120, 123 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Як вже було зазначено, 11 червня 2004 року між Гаспринською селищною радою та приватним підприємством «Фірма Хелп» укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0.8380 га (кадастровий номер 0111946200:01:002:0002), розташованої за адресою: смт. Гаспра, колишня пляжна зона ЛОК «Марат» (а.с. 6-8), а 02 липня 2004 року, договір оренди пройшов державну реєстрацію в Кримської республіканської філії «Центр державного земельного кадастру» за № 0019 (а.с. 8 зворот).

При цьому, згідно договору купівлі-продажу від 12 серпня 2003 року приватне підприємство «Фірма Хелп» продало 1\2 частину складу літ. «В» та мансарду літ. «В-2», «В-3», сауну з мансардою літ. «Г», елінг літ. «Е», прохідну літ. «К», вбиральню літ. «Л», сарай літ. «М», гараж літ. «Н», «О», загальною площею 308,5, розташовані за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 19-Б, Петренко Т.О.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла в 2004 році) при переході права власності на будівлю або споруду право власності на земельну ділянку або його частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, перехід права власності на землю вимагає окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод власником земельної ділянки та набувачем будівлі (споруди).

Також вимагає договірно-правової регламентації перехід права користування земельної ділянки при переході права власності на розташовані на ній будівлі (споруди). Договором, що регламентує перехід права користування ділянкою до набувача будівлі (споруди) є тільки договір оренди земельної ділянки.

Крім того, частина 1 статті 120 Земельного кодексу України передбачає можливість переходу права власності або користування не тільки на ділянку в цілому, а окремими частинами ділянки, не тільки при переході права власності на частину розташованих на ній будівель (споруд), але й при переході права власності на всі будівлі (споруди), розташовані на ділянці.

Враховуючи, що на земельній ділянці, яка передана у оренду приватному підприємству «Фірма Хелп», знаходилося нерухоме майно, яке на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору оренди земельної ділянки, було власністю Петренко Т.О., Гаспринською селищною радою не був дотриманий порядок, встановлений статтями 120, 123 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, та приватному підприємству «Фірма Хелп» передано у користування земельну ділянку, на якій знаходилися об'єкти нерухомості, власником якого воно не було.

Таким чином, прийнявши рішення № 15 від 10 червня 2004 року, та уклавши 11 червня 2004 року договір оренди земельної ділянки із приватним підприємством «Фірма Хелп», Гаспринська селищна рада порушила право Петренко Т.О. на вказану земельну ділянку, оскільки фактично розпорядилась чужим майном, затвердивши проект землеустрою з відведення та передачі в оренду земельної ділянки приватному підприємству «Фірма Хелп», без вирішення питання про визнання за Петренко Т.О. права на земельну ділянку чи попереднього відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Гаспринської селищної ради № 15 від 10 червня 2004 року та договір оренди земельної ділянки, укладений між Гаспринською селищною радою та приватним підприємством «Фірма «Хелп» суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу положень пункту 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання нього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, суд вважає за необхідне завернути увагу, на те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду у відповідності до вимог статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності, у певних випадках, дотримання порядку її вилучення.

З огляду на це, потрібно встановлювати наявність повноважень у відповідної ради у вирішенні питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й підставність укладення спірного договору.

Разом з тим, як зазначено у пункті 3.4.9 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 02 лютого 2010 року № 04-06/15, відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому за умови, якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, суди мають правові підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Обставини у цій справі свідчать про наявність на час укладання спірного договору оренди земельної ділянки належним чином придбаного та оформленого права власності на будівлі та споруди (елінг, мансарду, вбиральню, сарай, гараж, сауну та склад), що розташовані на пляжній зоні ЛОК «Марат», яку передано в оренду приватному підприємству «Фірма «Хелп», громадянці Петренко Тетяні Олексіївні на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від 12 серпня 2003 року.

Натомість, жодні узгодження контролюючих органів, умови договору, оренди землі та акт прийму-передачі земельної ділянки не містять посилання на знаходження на орендуємій ділянці нерухомості гр. Петренко Т.О., навпаки, у пункті 8 акту прийму-передачі Гаспринська селищна рада зазначила, що на ділянці є лише нерухомість ЛОК «Марат».

Таким чином, з урахуванням вимог статті 120 Земельного кодексу України 2001 року (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди) до Петренко Т.О. перейшло право користування ділянкою під об'єктами нерухомості, яке було порушено укладанням спірного договору. При цьому, відсутність оформлення такого права не впливає на оцінку законності і спірного договору оренди, оскільки таке право не може бути оформлено Петренко Т.О. доки не буде припинено право оренди у приватного підприємства «Фірма «Хелп».

Тим самим, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 20 жовтня 2010 року

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним рішення Гаспринської селищної ради 22 сесії 24 скликання від 10 червня 2004 року № 15.

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8380 га кадастровий номер 0111946200:01:002:0002, розташованої за адресою: смт. Гаспра, колишня пляжна зона ЛОК «Марат», укладеного між Гаспринською селищною радою та приватним підприємством «Фірма Хелп» 11 червня 2004 року (реєстраційний номер 0019 від 02 липня 2004 року).

4.Стягнути з Гаспринської селищної ради (вул. Н Тамарли, 6/24, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660) в дохід Державного бюджету України (р/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 85.00 грн. державного мита.

5.Стягнути з приватного підприємства «Фірми «Хелп» (пр. К.Маркса, 117, м. Дніпропетровськ, 49002) в дохід Державного бюджету України (р/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) 85.00 грн. державного мита.

6.Стягнути з Гаспринської селищної ради (вул. Н Тамарли, 6/24, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/рахунок 31214264700002 в УДК в м.Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118.00 грн.

7.Стягнути з приватного підприємства «Фірми «Хелп» (пр. К.Маркса, 117, м. Дніпропетровськ, 49002) в дохід Державного бюджету м. Сімферополя (р/рахунок 31214264700002 в УДК в м.Сімферополь ГУ Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код отримувача 22050003, ОКПО 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118.00 грн.

8.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.