Рішення № 11786684, 18.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2010Справа №2-18/1365-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КримЖитлоПромБуд», с. Комсомольське (95494, м. Сімферополь, с. Комсомольське, вул. Зелена, 49-53)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс», Республіка Білорусь, м. Мінськ (220124, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Линькова, 123, кв. 6)

Про стягнення 11945,76 євро.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Уляшин С.І. засновник, паспорт ЕС № 307926, виданий Залізничним РВВС м. Сімферополя.

Від відповідача не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «КримЖитлоПромБуд», с. Комсомольське позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс», Республіка Білорусь, м. Мінськ відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 11945,76 євро, з яких: 9411,60 євро сума основного боргу, 2032,90 євро сума пені, 501,26 євро сума процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 193, 230-232, 265-267 Господарського кодексу України, статтями 526, 532, 536, 549-552 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 12.03.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Угоду про зовнішньоекономічну діяльність на поставку обладнання для пристрою напільного опалення («Тепли поли»), що підтверджується договором поставки № 02/02 від 12.03.2009р. Згідно з умовами договору позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти його та оплатити. На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку товару на суму 15591,60 Євро, але відповідач не виконав свої зобовязання по сплаті поставки в повному обсязі, у звязку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 9411,60 Євро, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

05.10.2010 року представники позивача та відповідача у судове засідання не зявилися, причини неявки суду не відомі, повідомлені були судом про дату та час розгляду справи належним чином рекомендованою кореспонденцією.

18.10.2010 року представник відповідача у судове засідання вдруге не зявилися, причини неявки суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КримЖитлоПромБуд» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс» (покупець) укладено договір поставки № 02/02.

Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар відповідно до специфікації (додаток № 1) до дійсного договору.

Судом встановлено, що така специфікація була підписана сторонами 12.03.2009 року (а.с. 16).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 3.1, 4.1 та 4.2 договору, ціна товару встановлюється в євро у специфікаціях і загальна вартість договору визначається шляхом складання вартості усіх поставок. Покупець зобовязується оплатити товар у продовж 15 днів з моменту поставки. Валюта платежу євро.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної № 07/04 (а.с. 22) та Митних декларацій (а.с. 17-21) поставив відповідачеві товар, вказаний у специфікації № 1 до договору поставки № 02/02 від 12.03.2009 року.

Проте у порушення пункту 4.1 договору, відповідач не сплатив кошти у повному обсязі за товар, лише 02.06.2009 року перерахував кошти у сумі 6200,00 євро.

Доказі оплати заборгованості у сумі 9391,60 євро (15591,60-6200,00) відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві кошти за товар у сумі 9391,60 євро, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9391,60 євро підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 501,26 євро процентів за користування чужими коштами з розрахунку 13,5% річних за період з 05.10.2009 року по 25.02.2010 року, що є правом позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, вказана норма надає продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 198 Господарського кодексу України також передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

У пункті 6.6 договору сторони встановили, що покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими коштами.

Суд звертає увагу, що сторонами у договорі не погоджено розмір процентів за користування чужими коштами, у звязку із чим суд застосовує розмір процентів, який встановлений законом, а саме, статтею 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунками суду з відповідача підлягає стягненню сума процентів за користування чужими коштами лише у розмірі 111,16 євро.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,15% від суми невиконаного відповідачем зобовязання у розмірі 2032,90 євро.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Дійсно, пункт 6.6 договору містить забезпечення виконання зобовязання у вигляді пені у розмірі 0,15%, а саме: покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,15% від не сплаченої суми за кожний день прострочки.

Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватися пенею.

Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З пункту 6.6 договору від 12.03.2009 року № 02/02 вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник 0,15 %, який перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, тому пеня у розмірі 0,15 % не може бути стягнута з відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договір від 12.03.2009 року № 02/02 у сумі 2032,90 євро, стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 18.10.2010 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.10.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс», Республіка Білорусь, м. Мінськ (220124, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Линькова, 123, кв. 6; код ЄДРПОУ 37568706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КримЖитлоПромБуд», с. Комсомольське (95494, м. Сімферополь, с. Комсомольське, вул. Зелена, 49-53; код ЄДРПО України 33131891) заборгованість у сумі 9391,60 євро, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 111,16 євро; витрати по сплаті державного мита у сумі 95,03 євро та 187,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.