Рішення № 11786667, 19.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

19.10.2010Справа №2-15/4618-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримопт» (97600, м. Білогірськ, вул. Індустріальна, 16, ідентифікаційний код 24865331)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСС» (95000, м. Сімферополь, пров. Колодязний,2/83, кв.1, ідентифікаційний код 334343401295)

Про стягнення 25861,00 грн.

                                                                       Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача - Гафаров С.І., представник, дов.№2 від 13.09.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Кримопт" звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІСС" про стягнення 25861,00 грн. заборгованості за доставлену продукцію на основі договору поставки №900 від 02.09.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленої позивачем продукції відповідно до договору поставки № 900 від 02.09.2009 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 25861,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримопт» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

02.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримопт» (Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІСС» (Покупець) (відповідач) був укладений договір поставки № 900 (а.с. 8-9).

          Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник передає, а Покупець приймає у власність та зобов’язується своєчасно сплатити товар.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, ціна та кількість товару, підлягаючого поставки за дійсним Договором, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у витратних накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

          Пунктом 5.1 Договору ціни на товари встановлюються за згодою сторін у відповідності з затвердженим прейскурантом, діючим на дату оформлення замовлення (відповідно прайс – листу).

          Відповідно до пункту 5.2 Договору оплата за товар Покупцем здійснюється протягом 14 днів з моменту передачі товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Якщо день оплати наступає на вихідні дні або святкові дні оплата Покупцем повинна бути проводиться на дінь раніше.

          Сторони не представили суду доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання недійсним у встановленому законом порядку.

          Так, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконані зобов’язання за Договором, зокрема поставлена відповідна продукція, про що свідчать додані до матеріалів справи витратні накладні на поставку товару (а.с. 11-16).

          Відповідачем частково сплачувалась вартість поставленого позивачем товару на суму 3000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком (а.с. 61).

Проте в порушення умов договору, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 25861,00 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримопт» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем у підтвердження свого зобов’язання щодо оплати отриманого товару було надіслано позивачу гарантійного листа вих. № 23 від 09.02.2010 р. (а.с. 60), згідно якого відповідач гарантує погашення заборгованості в сумі 31500,00 грн.

Проте, зобов’язання відповідача так і не було виконане.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків за договором № 900 від 02.09.2009 р. щодо сплати вартості поставленого товару, а отже сума заборгованості у розмірі 25861,00 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, відповідачем була визнана сума заборгованості шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків (а.с. 10).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСС» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Колодязний,2/83, кв. 1, р/р 26008014891001 в «Імексбанк», МФО308304, ідентифікаційний код 334343401295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримопт» (97600, м. Білогірськ, вул. Індустріальна, 16, р/р 260044231 в КРД ВАТ РБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, ідентифікаційний код 24865331) 25861,00 грн. заборгованості, 258,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.