Рішення № 11786631, 14.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2010Справа №2-2/4681-2010 за позовом ТОВ "Будівельна компанія "Ярослав" (поштова адреса: 03035, м. Київ, а/с 52; адреса реєстрації: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15)

до ТОВ "Кримська юридична група" (адреса реєстрації: 95017, м. Сімферополь, вул. Куйбишева/вул. Київська, буд. 2/79, офіс 902; фактична адреса: 98500, м. Алушта, вул. Глазкрицького, 12)

про стягнення 26 570,63 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Чебан Т.П. – представник, довір у справі

Від відповідача : не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною вимогою до відповідача про стягнення суми заборгованість у розмірі 26570грн63коп., з яких, 22732грн92коп. – сума основного боргу, 1064грн29коп. – сума 3% річних, 2773грн42коп. - сума втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір підряду від 05.09.2008 року №47/08, відповідно до умов якого позивач зобов’язується виконати роботи, а відповідач - прийняти та оплатити їх. Позивач виконав свої зобов’язання за договором належним чином та у повному обсязі і відповідні роботи були прийняті відповідачем. Проте, до теперішнього часу відповідачем повністю не здійснений розрахунок, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Між ТОВ "Будівельна компанія "Ярослав", як підрядником, та ТОВ "Кримська юридична група", як замовником, було укладено договір від 05.09.2008 року №47/08, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов’язується на свій страх та ризик по завданню замовника виконати роботи по устрою 350,00 погоних метрів відливів на оздоровчому комплексі, що розташований за адресою: м. Алушта, вул. Набережна, 24, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах дійсного договору.

Позивачем на виконання умов договору були виконані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) за жовтень 2008 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) за жовтень 2008 р. та актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) №1, №2за лютий 2009 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) за лютий 2009 р., які знаходиться у матеріалах справи.

Тоді як відповідачем, у порушення норм діючого законодавства та укладеного між сторонами договору, виконанні позивачем роботи оплачені лише частково, у зв’язку із чим у відповідача склалась заборгованість у розмірі 22 732грн92коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 3346грн56коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 22 732грн92коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 2773грн42коп. інфляційних та 1064грн29коп. річних, які не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов’язання..

Відповідно п.4.1.1 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно підписаних сторонами актів прийомки виконаних підрядних робіт (КБ2-в) та довідок про вартість робіт та витрат (Ф-КБ3) за звітний місяць на протязі 5 (п’яти) днів з моменту їх підписання сторонами.

Тоді як позивач не довів суду факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов’язань, у зв’язку з тим, що в акті приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) за жовтень 2008 року та в актах приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) №1, №2 за лютий 2009 року не вказано дату їх підписання.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 18.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ТОВ "Кримська юридична група" (адреса реєстрації: 95017, м. Сімферополь, вул. Куйбишева/вул. Київська, буд. 2/79, офіс 902; фактична адреса: 98500, м. Алушта, вул. Глазкрицького, 12, п/р260040130858 в ЗАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, п/р2600801010752 в КРФ АТ «Кредобанк», МФО 324913 Код ЄДРПОУ 32177846) на користь ТОВ "Будівельна компанія "Ярослав" (поштова адреса: 03035, м. Київ, а/с 52; адреса реєстрації: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, п/р260003011264 в АКБ «Альянс», м. Києва, МФО 300119, Код ЄДРПОУ 35380551) 22732грн92коп. боргу, 227грн.33коп державного мита, 201грн.91коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення 2773грн42коп. інфляційних, 1064грн29коп. річних відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.