Рішення № 11786611, 14.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2010Справа №2-33/4487-2010 за позовом відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (54042, м.Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 122)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» (98186, м.Феодосія, смт Коктебель, вул. Калініна, 16)

про стягнення 14046,79 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: Торлопова Вікторія Олександрівна, представник, довіреність від 12.05.2010 р. №722, ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Відповідача: Кривин Юрій Миколайович, директор, паспорт серії ЕЕ 2021654, виданий Керченським МУГУ МВС Українив в АР Крим від 28.02.2000р.ТОВ «Крим-Технологія-Мінерал».

Суть спору: відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», та просить суд стягнути 14046.79 грн.,у тому числі 5850.00 грн. – заборгованості, 3373.94 грн. – штрафу та 4822.85 грн. збитків.

Свої вимоги позивач вмотивовує неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені в якості передплати за відвантажений товар та обґрунтовує посиланнями на статті 205, 525, 526, 623, 640, 642 Цивільного кодексу України та статті 193, 224, 225 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні, 14 жовтня 2010 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 5850.00 грн. заборгованості та 2411.42 грн. збитків, (а.с. 92)

Відповідач у судовому засіданні, 14 жовтня 2010 року надав заяву, в якій він визнав позовні вимоги в частині стягнення 5850.00 грн. заборгованості та 2411.42 грн. збитків.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

           встановив:

22 квітня 2010 року позивач, відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», направив на адресу відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», пропозицію укласти договір (оферту) разом з двома примірниками договору № 08/04/10/01 від 08 квітня 2010 року (а.с.14-15) та специфікацією № 1 від 08 квітня 2010 року (а.с. 16), про що свідчить реєстр згрупованих рекомендованих листів № 7 від 22 квітня 2010 року (а.с. 17).

Як вбачається з тексту договору № 08/04/10/01 від 08 квітня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» (постачальник) зобов’язався поставити погоджену продукцію (товар), а відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (покупець) зобов’язався прийняти та сплатити його вартість у відповідності з умовами цього договору (пункт 1.1 договору).

Асортимент, кількість, технічні умови та строки поставки товару, а також інші необхідні умови зазначаються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід’ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна на товар, що поставляється, вказуються в специфікаціях. Загальна вартість договору складає 5000.00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 26826-86 та повинна бути підтверджена сертифікатом якості, ветеринарним свідоцтвом ф. № 2, які передаються постачальником покупцю одночасно з передачею кожної партії товару.

Якість товару вказується в специфікаціях та визначається вантажеотримувачем в пункті призначення з урахуванням вимог Інструкції П-6 від 15 червня 1965 року (пункт 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях на кожну партію товару, у відповідності з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Передача кожної партії товару оформлюється витратною накладною, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін.

Товар, поставлений за договором, буде вважатися поставленим постачальником та прийнятим покупцем:

-          за кількістю – у відповідності з товаророзпорядчими документами;

-          у відношенні якості покупець має право перевірити якість на предмет його відповідності стандартам, вказаним в договорі (пункт 4.4 договору).

Претензії по якості та кількості поставленого товару можуть бути заявлені в строк, встановлений діючим законодавством України (пункт 4.5 договору)

Пунктом 4.6 договору визначено, що приймання товару покупцем за якістю та кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій П-6 та П-7.

Пунктом 5.1.1 договору передбачений обов’язок постачальника поставити товар у відповідності з умовами цього договору.

Обов’язок покупця прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору передбачений пунктом 5.3 договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору вартість товару, що поставляється за договором, повинна бути оплачена покупцем грошовими коштами банківським переказом на поточний рахунок постачальника в порядку та строки передбаченими в специфікаціях.

Пунктом 7.2 договору передбачений обов’язок винної стороні відшкодувати іншій збитки, що виникли внаслідок невиконання умов договору.

Так, відповідно до специфікації № 1 від 08 квітня 2010 року відповідач зобов’язався поставити на адресу позивача борошно вапнякове ДСТУ 26826-86, фракція 0-1 мм, у кількості 70 тонн на загальну суму 17 499.72 грн. (з ПДВ) (а.с. 16)

Специфікацією передбачений обов’язок покупця (позивача) протягом 3-х днів з моменту отримання оплатити 50% передплати за товар.

Додатковою угодою № 1 від 27 квітня 2010 року, внесені зміни до договору № 08/04/10/01 від 08 квітня 2010 року, відповідно до якої пункт 1 специфікації викладений в наступній редакції: поставляється борошно вапнякове ДСТУ 26826-86, у кількості 70 тонн на загальну суму 16 869.72 грн. (з ПДВ) (а.с. 16 зворот).

13 квітня 2010 року відповідачем виставлений позивачеві рахунок № 20 на загальну суму 17499.72 грн. в рахунок оплати борошна вапнякового ДСТУ 26826-86 згідно договору № 08/04/10/01 від 08 квітня 2010 року (а.с 18).

21 квітня 2010 року, позивач, платіжним дорученням № 920 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 50 % передплати за товар в розмірі 8750.00 грн. згідно виставленого рахунку (а.с. 19).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач вважає вищенаведені дії позивача з відвантаження товару та виставлення рахунку на його оплату такими, що свідчать про прийняття пропозиції на укладення правочину про поставку борошна вапнякового в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що при прийманні товару позивачем було встановлено, що якість останнього не відповідає ДСТУ 26826-86, 11 травня 2010 року, було складено акт про повернення борошна вапнякового, у зв'язку з неможливістю його прийняття по якості, яка не відповідає заявленим технічним показникам, та неможливістю технологічного використання поставленого товару за призначенням (а.с. 28).

12 травня 2010 року за вих. № 723 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал», позивачем була направлена претензія про заміну товару неналежної якості на товар належної якості (а.с. 30) та лист № 724 від 12 травня 2010 року, в якому повідомлялося про необхідність направлення представника відповідача для вирішення питання про вивантаження товару за межами відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів (а.с. 32).

У зв'язку з неможливістю задоволення відповідачем претензії позивача про заміну товару неналежної якості на товар належної якості, 14 травня 2010 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» було направлено листа № 731 про повернення внесеної позивачем 21 квітня 2010 року передплати за товар в розмірі 8750.00 грн. (а.с. 33)

Однак, товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» здійснено повернення грошових коштів лише частково, в сумі 2900,00 грн., а саме:

-          14 травня 2010 року на розрахунковий рахунок відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» було перераховано 1200.00 грн. (а.с. 20);

-          16 червня 2010 року на розрахунковий рахунок позивача перераховано 700.00 грн. (а.с. 23);

-          22 липня 2010 року на розрахунковий рахунок позивача перераховано 1000.00 грн. (а.с. 25).

Таким чином, неповерненою залишилася сума 5850.00 грн., що з’явилося підставою для звернення відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з виконанням договору поставки, вони повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи, те, що матеріалами справи підтверджується, та вже було зазначено вище, що в квітні 2010 року позивач направив відповідачу пропозицію укласти договір (оферту) шляхом направлення 2-х примірників договору № 08/04/10/01 від 08 квітня 2010 року та специфікації № 1 від 08 квітня 2010 року про поставку борошна вапнякового ДСТУ 26826-86, фракція 0-1 мм, у кількості 70 тонн на загальну суму 17 499.72 грн. (з ПДВ) протягом 3-х днів з моменту отримання 50% передплати за товар, а також з огляду на те, що 13 квітня 2010 року відповідач виставив позивачу рахунок № 20 на загальну суму 17 499.72 грн. в рахунок оплати борошна вапнякового ДСТУ 26826-86 згідно з договором № 08/04/10/01 від 08 квітня 2010 року, а позивач 21 квітня 2010 року платіжним дорученням № 920 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 50% передплати за товар в розмірі 8750.00 грн.; враховуючи також, що відповідач вчинив дію відповідно до вказаних у договорі умов, тобто 07 травня 2010 року відвантажив на адресу відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» товар, суд дійшов висновку, що зазначені дії відповідача є такими, що свідчать про прийняття пропозиції на укладення правочину про поставку борошна вапнякового в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України.

Тобто між сторонами, відповідно, мав місце факт укладання правочину на поставку товару.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до специфікації № 1 від 08 квітня 2010 року відповідачем, на адресу позивача поставлено борошно вапнякове ДСТУ 26826-86, фракція 0-1 мм, у кількості 70 тонн на загальну суму 17 499.72 грн. (з ПДВ) (а.с. 16)

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, специфікацією передбачений обов’язок покупця протягом 3-х днів з моменту отримання оплатити 50% передплати за товар.

21 квітня 2010 року, позивач, платіжним дорученням № 920 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 50 % передплати за товар в розмірі 8750.00 грн. згідно виставленого рахунку (а.с. 19).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 26826-86 та повинно бути підтверджено сертифікатом якості, ветеринарним свідоцтвом ф. № 2, які передаються постачальником покупцю одночасно з передачею кожної партії товару.

Однак, у зв'язку з встановленням, що якість товару не відповідає ДСТУ 26826-86, 11 травня 2010 року, було складено акт про повернення борошна вапнякового, у зв'язку з неможливістю його прийняття по якості, яка не відповідає заявленим технічним показникам, та неможливістю технологічного використання поставленого товару за призначенням (а.с. 28).

Відповідно до пункту 4.5 договору, претензії по якості та кількості поставленого товару можуть бути заявлені в строк, встановлений діючим законодавством України.

12 травня 2010 року за вих. № 723 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія про заміну товару неналежної якості на товар належної якості (а.с. 30).

Однак, у зв'язку з неможливістю задоволення відповідачем претензії позивача про заміну товару неналежної якості на товар належної якості, 14 травня 2010 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» було направлено листа № 731 про повернення внесеної позивачем 21 квітня 2010 року передплати за товар в розмірі 8750.00 грн. (а.с. 33).

Зазначені вимоги виконані товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» частково, в сумі 2900.00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (а.с. 20-24).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів оплати суми боргу відповідачем суду не представлено, у зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 5850.00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем визнана сума боргу (а.с. 93).

Одночасно, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 2411.42 грн. збитків (а.с. 92).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Листом № 660 від 28 квітня 2010 року, позивач звернувся до відповідача, в якому повідомляв, що в строк з 30 квітня 2010 року по 10 травня 2010 року включно, буде проводитись газація всіх виробничих приміщень відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів», у зв'язку із чим неможливо буде вивантажити товар (а.с. 29).

Однак, відповідач допустив затримку у поставці товару, тобто здійснив відвантаження товару лише 07 травня 2010 року (замість 24 квітня 2010 року).

Тим самим, позивачу було нанесено збитки у вигляді сплати послуг залізної дороги з простою вагону на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції в строк з 09 травня 2010 року по 11 травня 2010 року.

Розмір збитків склав 614.40 грн., що підтверджується актом № 981 від 09 травня 2010 року, актом № 1022 від 11 травня 2010 року (а.с. 41), рахунком-фактурою № 0001 за травень 2010 року (а.с. 37) та банківськими виписками з рахунку позивача про сплату зазначених послуг.

Відповідно до статті 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.

Таким чином, у зв'язку із затримкою вивезення неякісної партії борошна вапнякового відповідачем нанесені позивачу збитки, пов'язані із сплатою послуг залізної дороги за простій вагону та необхідність зберігання продукції неналежної якості в умовах, запобігаючих погіршенню її якості, а також сплатою послуг за перевезення вантажу.

Відповідно до рахунку, наданому позивачем розмір збитків склав 4208.45 грн., а саме:

- 551.51 грн. за маневрові роботи та роботи по плануванню вантажу в вагоні, що підтверджується актом виконаних маневрових робіт № 1, нарядом № 2 на підрядні роботи, рахунком-фактурою № 05/0041 від 31 травня 2010 року та банківськими виписками з рахунку позивача про сплату зазначених послуг (а.с. 39,40,41);

- 1821.84 грн. за користування вагонами в період з 11 год. 10 хв. 11 травня 2010 року по 17 год. 25 хв. 14 травня 2010 року, що підтверджується відомістю подачі та прибирання вагонів № 000001, рахунком-фактурою № 0022 за травень 2010 року та банківськими виписками з рахунку позивача про сплату зазначених послуг (а.с. 42-46).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його цілком обґрунтованим, однак, враховуючи те, що позивач зменшив позовні вимоги, задоволенню підлягають вимоги про стягнення збитків в сумі 2411.42 грн.

Судові витрати, відносяться на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складно 18 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Технологія-Мінерал» (м. Феодосія, смт. Коктебель, вул. Калініна, 16 р\р 26004010069072 в ВАТ ВТБ, м. Київ, МФО 321767, ЄДРПОУ 36517065, ІПН 365170601110) на користь відкритого акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» (м. Миколаїв, вул. 1-шо Слобідська, 122, р\р 260080543, в АБ «Клірінговий Дім», м. Київ, МФО 300647, ЄДРПОУ 00952114) 5850.00 грн. заборгованості, 2411.42 грн. збитків, 140.47 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.