Рішення № 11786608, 14.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2010Справа №2-15/4420-2010 За позовом Закритого акціонерного товариства «Насолода» (84115, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Навська,9, ідентифікаційний код 31477332)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» (95050, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/10, кв. 83, ідентифікаційний код 36540314)

Про стягнення 42926,65 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Декабрьський А.Н., юрисконсульт, дов. №05/03-10 від 25.03.2010 р.

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Насолода» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс » про стягнення 42926,65 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 136 дст/07-09 від 20.07.2009 р. ним були виконані зобов’язання належним чином – поставлена відповідачу продукція разом з дерев’яними піддонами на загальну суму 120528,72 грн., однак відповідачем оплата за поставлену продукцію проведена частково з порушенням строків сплати на загальну суму 79577,42 грн., крім того відповідачем була повернута продукція та дерев’яні піддони на загальну суму 10936,04 грн., таким чином за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 30015,26 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18% річних у розмірі 3163,57 грн., штраф у розмірі 6399,90 грн., пеню в розмірі 3347,92 грн.

14.10.2010 р. представником позивача у судовому засіданні було надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач просить суд залишити без розгляду стягнення 18% річних у сумі 3163,57 грн., у зв’язку з неможливістю здійснення обґрунтованого розрахунку, прийняти відмову позивача у частині стягнення пені у сумі 56,55 грн., штрафу в сумі 78,41 грн., так як вимоги в цих сумах виходять за межі позовної давності. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача: основний борг у сумі 30015,26 грн., пеню у сумі 3291,37 грн., штраф у сумі 6321,49 грн.

Так, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд вважає за необхідне подальший розгляду справи здійснювати з врахуванням клопотання позивача про зменшення позовних вимог, що задовлена судом.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив. До початку слухання справи від нього надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач визнає суму основного боргу 30015,26 грн., проти стягнення штрафних санкцій та 18% річних заперечує, зважаючи на їх надмірність. Крім того, відповідач просить суду відкласти розгляд справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належним їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення слухання справи не знаходить підстав для його задоволення.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Насолода» (Постачальник)(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Доставка плюс» (Дистриб’ютор ) (відповідач) був укладений Договір дистрибуції № 136 дст/07-09. (а.с. 8-12).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується передати Дистриб’ютору у власність продукцію, а Дистриб’ютор зобов’язується прийняти її, оплатити та здійснювати заходи та дотримуватись умов цього Договору.

Відповідно до пункту 2.6 Договору право власності на продукцію і всі пов’язанні з цим ризики і зобов’язання переходять від Постачальника до Дистриб’ютора в момент передачі продукції за видатковою (товарно – транспортною) накладною.

Згідно пункту 4.1 Договору можлива поставка продукції у паллетах на дерев’яних піддонах (євро – піддони), які визначаються сторонами як тара багаторазового використання. Заставна вартість зазначається у видаткових накладних на поставку партії продукції окремим рядком.

Оплата партії продукції здійснюється Дистриб’ютором у національній валюті України в безготівковій формі шляхом банківського переводу на рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на строк не більше 21 календарних днів з моменту переходу права власності або в готівковій формі шляхом внесення грошових сум до каси постачальника по факту поставки. Оплата поставленої продукції проводиться в такому порядку: в першу чергу погашається заборгованість за попередню поставку, а далі по кожній наступній (пункт 6.3 Договору).

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

У відповідності з умовами договору Закрите акціонерне товариство «Насолода» (Постачальник) передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» (Дистриб’ютору) у власність продукцію разом з дерев’яними піддонами на загальну суму 120528,72, що підтверджується видатковими накладними № ЗВ – 0000000041 від 21.07.2009 р., №РЦ – 0000003986 від 21.07.2009 р., №РЦ -0000005318 від 28.09.2009 р., №ЗВ – 0000000057 від 26.11.2009 р., №РЦ- 0000006332 від 26.11.2009 р., №ЗВ – 0000000010 від 22.03.2010 р., №ЗВ – 0000000024 від 17.05.2010 р., №РЦ – 0002448 від 17.05.2010 р. (а.с. 15-22).

Відповідачем у виконання свого зобов’язання була проведена часткова оплата поставленої продукції , шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 79577,42 грн. (а.с. 33-46).

Крім того, відповідачем була повернута продукція та дерев’яні піддони за накладним на повернення продукції №РЦ- 0000092 від 30.06.2010 р., №РЦ – 0000091 від 30.06.2010 р., №РЦ – 0000090 від 30.06.2010 р., № РЦ – 0000072 від 09.06.2010 р., № РЦ - 0000071 від 09.06.2010 р., №РЦ – 0000070 від 09.06.2010 р.,№ РЦ – 0000069 від 09.06.2010 р., № Д- 00001455 від 29.09.2009 р., №Д- 00001454 від 29.09.2009 р. на загальну суму 10936,04 грн. (а.с.24-32).

Отже, на час звернення з відповідним позовом до суду відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної оплати поставленої позивачем продукції, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 30015,26 грн., що і послужило підставою для звернення Закритого акціонерного товариства «Насолода» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті поставленого позивачем товару не виконав належним чином у повному обсязі, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 30015,26 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду жодного доказу, які б спростовували вказані обставини.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 18% річних у розмірі 3163,57 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом неодноразово запрошувався від позивача докладний розрахунок стягуваної суми у відповідності до вимог чинного законодавства з обов’язковим зазначенням періодів нарахування, чітке визначення дати початку прострочення виконання зобов’язання. Проте позивачем зазначені вимоги суду виконані не були.

Наданий до позовної заяви розрахунок стягуваної суми не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки не вбачається можливим встановити період, за який здійснюється нарахування процентів. Крім того, у своїй заяві позивач сам визнає той факт про неможливість надання обґрунтованого розрахунку.

Судом період виникнення заборгованості, а отже і розрахунок самостійно не може бути визначений, що являє собою вихід за межі позовних вимог.

Так, ненадання витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору, перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, оскільки суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування стягуваних з відповідача сум.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем не надано суду доказів поважності причин невиконання вимог суду щодо надання витребуваних судом документів (детального розрахунку стягуваних сум), необхідних для вирішення спору, отже суд вважає за необхідне залишити позов Закритого акціонерного товариства «Насолода» в частині стягнення з відповідача 18% річних у розмірі 3163,57 грн. без розгляду.

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3347,92 грн. й штрафу у розмірі 6399,90 грн., проте у судовому засіданні представник позивача надав клопотання , відповідно до якого просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3291,37 грн. й штрафу у сумі 6321,49 грн., а в частині стягнення пені у сумі 56,55 грн. та штрафу у сумі 78,41 грн. відмовляється від позовних вимог.

Суд вважає, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає відмову позивача про стягнення пені 56,55 грн. та штрафу 78,41 грн., у зв’язку з чим провадження по справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення строку виконання зобов’язання по оплаті поставленої продукції, Дистриб’ютор сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення, розмір якої розраховується від вартості простроченої суми із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, а за прострочення більше 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% простроченої суми. Нарахування пені за порушення строків виконання зобов’язань по оплаті поставленої продукції здійснюється за дванадцять місяців.

Перевіривши розрахунок суми штрафу та пені , який був наданий позивачем (а.с.47), з урахуванням зменшення позивачем суми пені та штрафу, відповідно до якого вбачається: видаткова накладна № РЦ – 0000005318 (дата поставки 28.09.2009 р.) періоди прострочення з 20.10.2009 р. по 08.02.2010 р., з 18.11.2009 р. по 08.02.2010 р. пеня у сумі 246,75 грн., штраф у сумі 796,00 грн.; видаткова накладна № ЗВ – 0000000057 ( дата поставки 26.11.2009 р.) періоди прострочення з 18.12.2009 р. по 08.02.2010 р., з 08.02.2010 р. по 11.03.2010 р. пеня у сумі 514,28 грн., штраф у сумі 861,19 грн.; видаткова накладна № РЦ – 0000006332 (дата поставки 26.11.2009 р. періоди прострочення з 18.12.2009 р. по 11.03.2010 р., з 11.03.2010 р. по 23.04.2010 р., з 23.04.2010 р. по 14.05.2010 р. пеня у сумі 235,95 грн., штраф у сумі 266,12 грн.; видаткова накладна № ЗВ – 0000000010 (дата поставки 22.03.2010 р.) періоди прострочення з 14.04.2010 р. по 14.05.2010 р., з 14.05.2010 р. по 17.05.2010 р., з 17.05.2010 р. по 21.05.2010 р., з 21.05.2010 р. по 09.06.2010 р., з 09.06.2010 р. по 30.06.2010 р., з 30.06.2010 р. по 08.07.2010 р., з 08.07.2010 р. по 13.07.2010 р. пеня у сумі 1103,54 грн., штраф у сумі 2097,02 грн.; видаткова накладна № РЦ – 0002448 (дата поставки 17.05.2010 р.) періоди прострочення з 08.06.2010 р. по 13.07.2010 р., з 13.07.2010 р. по 10.08.2010 р., з 10.08.2010 р. по 27.08.2010 р. пеня у сумі 389,63 грн., штраф у сумі 849,32 грн.; видаткова накладна № ЗВ – 0000000024 (дата поставки 17.05.2010 р.) періоди прострочення з 08.06.2010 р. по 08.07.2010 р., з 08.07.2010 р. по 10.08.2010 р., з 10.08.2010 р. по 27.08.2010 р. пеня у сумі 801,21 грн., штраф у сумі 1451,84 грн., загальні суми пені у розмірі 3291,37 грн. та штрафу у розмірі 6321,49 грн., які підтверджується матеріалами справи, є обгрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 статті 80, пунктом 5 частини 1 статті 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доставка Плюс» (95050, м. Сімферополь, вул. Садова, 78/10, кв. 83, п/р 26008237838400 в «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 34946112) на користь Закритого акціонерного товариства «Насолода» (84115, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Нарвська, 9, п/р 26007340001 філія АБ «Енергобанк» в м. Слов’янську, МФО 335690, ідентифікаційний код 34946112) 30015,26 грн. заборгованості, 3291,37 грн. пені, 6321,49 грн. штрафу, 394,92 грн. державного мита та 217,12 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 56,55 грн. та штрафу в розмірі 78,41 грн. в позові відмовити.

4.          В частині стягнення 18% річних у розмірі 3163,57 грн. позов залишити без розгляду.

5.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.