Рішення № 11786512, 12.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2010Справа №2-18/8003-2008 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612).

До відповідача – Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, б.3 «А», м. Сімферополь, 95026).

Про стягнення 3462074,12 грн.

Суддя І.К. Осоченко

Представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Сопіна О.М. – ю/к., дов. від 25.12.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» - відповідача, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за договором про відпустку води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації в розмірі 3462074(три мільйона чотириста шістдесят дві тисячі сімдесят чотири гривні),12 коп., у тому числі: основний борг у сумі - 2781349(два мільйона сімсот вісімдесят одна тисяча триста сорок дев’ять гривень)35 коп., 3% відсотка річних – 82426(вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість гривень) 50 коп., інфляційні витрати – 598298(п’ятсот дев’яносто вісім тисяч двісті дев’яносто вісім гривень)27 коп. та судові витрати, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 10.01.2003р. між сторонами по справі було укладено договір №810 про відпустку води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до умов договору позивач зобов’язувався надавати послуги відповідачеві по відпуску води з комунального водопроводу та прийняття стоків до комунальної каналізації, а відповідач відповідно завчасно сплачувати отримані послуги що місяця в п’ятиденний строк після отримання рахунку.

Як виходить з позовної заяви, позивач виконував договірні зобов’язання, але відповідачем за період з 01.10.2006р по 04.04.2008р. за пред’явленими рахунками сплату не здійснено, відповідно до чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі основного боргу у сумі - 2781349(два мільйона сімсот вісімдесят одна тисяча триста сорок дев’ять гривень)35 коп.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.11.2008 року судом, з власної ініціативи, була призначена по справі комплексна судово-бухгалтерська та судово-економічна експертиза, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

12.02.2010 року на адресу суду надійшли копії матеріалів дійсної справи з висновком комплексної судово-бухгалтерської та судово-економічної експертизи № 119/08 від 08.02.2010 року.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2010р. провадження у справі було поновлено та викликано у судове засідання, у порядку статті 31 ГПК України, судового експерта І.П. Юга для надання пояснень суду.

12.10.2010 року представник позивача у судове засідання не з’явився, сповіщений про дату та час розгляду справи належним чином.

Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 02.08.2010 року по 16.08.2010 року, у порядку статті 77 ГПК України.

Строк вирішення спору продовжено за згодою сторін у порядку статті 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

10.01.2003 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» укладено договір № 810 на водопостачання з комунального водопроводу і приймання стоків у комунальну каналізацію.

Відповідно до п. 1.1 статуту позивача - Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», затвердженого Міністром житлово-комунального господарства АР Крим 30.05.2007р., погодженого ФМ АРК 14.06.2007р., державна реєстрація 18.07.2007р., є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005р. №540.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму” є правонаступником ВПВКГ Південного берегу Криму і за договором № 810 від 10.01.2003р.

Згідно з п. 17 Договору № 810, даний договір укладений строком до 31.12.2003 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати підписання та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору або його перегляді.

Отже, згідно змісту вказаного п. 17 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

Відповідно до п. 1 та п. 3 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. п. 1, 3, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з договором, облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об’єктах відповідача, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків.

Відповідно до пункту 8 договору № 810, представник абоненту, відповідальний за отримання рахунків, зобов’язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню і водовідведенню у абонентському відділі водоканалу 17 числа кожного місяця. Оплата рахунку за надані послуги здійснюється у продовж 5 банківських днів з моменту отримання такого рахунку.

Несплата відповідачем послуг з водопостачання і водовідведення за період з 01.10.2006 року по 04.07.2008 року стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, у тому числі основного боргу у сумі 2781349,35 грн., у примусовому порядку.

Для повного, всебічного і об’єктивного розгляду обставин справи, суд за власною ініціативою, відповідно до ст. 41 ГПК України яка, передбачає, що для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а саме: дослідження первинних бухгалтерських документів та здійснення відповідних розрахунків, суд призначив по справі комплексну судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизу.

Згідно з експертним висновком комплексної судово-економічної експертизи № 119/08 від 08.02.2010 року, експертом встановлено, заборгованість Орендногом підприємства «Кримтеплокомуненерго» перед Кримським республіканським підприємством “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» за послуги водовідведення і водопостачання за договором № 810 від 10.01.2003 року за період з 01.10.2006 року по 04.07.2008 року документально підтверджується лише у розмірі 2222527,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виконуючи приписи частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, суд, дослідивши експертний висновок № 119/08 від 08.02.2010 року, погоджується з ним та приймає його як належний та допустимий доказ у дійсній справі .

Суд зауважує, що ані позивач, ані відповідач не надали суду письмових заперечень щодо висновків судової експертизи № 810 від 08.02.2010 року та не заявляли клопотань про призначення повторної експертизи у дійсній справі, у зв’язку із чим суд приходить до висновку про згоду сторін з результатами такого висновку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом, відповідно до пункту 8 договору № 810, представник абоненту, відповідальний за отримання рахунків, зобов’язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню і водовідведенню у абонентському відділі водоканалу 17 числа кожного місяця. Оплата рахунку за надані послуги здійснюється у продовж 5 банківських днів з моменту отримання такого рахунку

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання щодо оплати наданих йому послуг з водопостачання і водовідведення за договором № 810 від 10.01.2003 року за період з 01.10.2006 року по 04.07.2008 року у сумі 2222527,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 82426,50 грн. за період з 01.10.2006 року по 01.07.2008 року та інфляційну суму у розмірі 598298,27 грн. за період з 01.10.2006 року по 01.06.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Оскільки вище судом встановлений факт прострочення оплати відповідачем отриманих послуг з водопостачання та водовідведення лише у сумі 2222527,00 грн., то суми 3% річних і інфляційні витрати підлягають перерахуванню з урахуванням зменшеної суми заборгованості.

У зв’язку із чим з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 01.10.2006 року по 01.07.2008 року у сумі 68752,95 грн. та інфляційні витрати за період з 01.10.2006 року по 01.06.2008 року у сумі 546974,01 грн.

Суд звертає увагу, що вказані суми 3% річних та інфляційних витрат підтверджуються також і експертним висновком комплексної судово-економічної експертизи № 119/08 від 08.02.2010 року.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

12.10.2010р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.10.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», м. Сімферополь (вул. Гайдара, б.3 «А», м. Сімферополь, 95026, код ЄДРПОУ 03358593) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612, код ЄДРПОУ 03348005) 2222527,00 грн. заборгованості, 68752,95 грн. – 3% річних, 546974,01 грн. інфляційної суми, 20905,24 грн. державного мита та 96,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.