ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
12.10.2010Справа №2-18/3428-2009 За позовом – Приватного підприємства «Артрембуд», м. Ялта (вул. Ялтинська, буд.4, кв. 5, п/в Артек, м. Ялта, 98600).
До відповідача – Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», смт. Гурзуф, м. Ялта (вул. Ленінградська, 41, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98645)
Про стягнення 288634,73 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
Від позивача – Лупіліна В.С. – представник, дов. від 06.10.2010 року; Горєвой М.Л. – директор.
Від відповідача – Меметова Е.Р. – представник, дов. від 06.10.2010 року.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Артрембуд», м. Ялта (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек», смт. Гурзуф, м. Ялта (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 288634,73 грн., з яких 193 531,00 грн. – сума основного боргу, 19131,21 грн. – сума договірної пені, 8390,46 грн. – сума 3% річних, 67582,06 грн. – сума інфляційних витрат.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем були укладені Договори № 540 від 15.11.07 р. та № 533-11 від 06.11.07 р., на підставі яких позивач виконав ремонтно-будівельні роботи на об'єктах відповідача. Згідно Договорам, оплата за виконані роботи повинна здійснюватись протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт. Після закінчення граничного терміну сплати відповідач, порушуючи умови договору, не виконав свої зобов'язання. Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 193531,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
10.08.2009р. у судовому засіданні представник відповідача надав письмове клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
У справі оголошувалася перерва з 10.08.2009р. по 14.08.2009р. відповідно до статті 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2009р. суд, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначив по справі комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив ТОВ «Кримське експертне бюро», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.
21.10.2009р. на адресу суду надійшов висновок експерта від 20.10.2009р. за № 105/09.
Ухвалою господарського суду від 26.10.2009р. провадження у справі було поновлено.
30.11.2009 року у судовому засіданні експерт надав усні пояснення. Також, у даному судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про призначення у справі повторної будівельно-технічної експертизи, у зв’язку з тим, що призначена раніше будівельно-технічна експертиза, в межах комплексної судової експертизи, не надала відповіді на поставлені питання.
Ухвалою господарського суду від 30.11.2009р. суд, відповідно до ст. 41 ГПК України та Роз’яснень Вищого господарського суду України, за клопотанням відповідача призначив по справі повторну будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив ТОВ «Науково-дослідницька Лабораторія судової експертизи», у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.
21.12.2009р. від Приватного підприємства «Артрембуд» надійшло клопотання про відведення судової установи ТОВ «Науково-дослідницька Лабораторія судової експертизи». Дане клопотання було мотивоване тим, що зазначена експертна установа вже проводила перевірку об’єктів ремонту відповідача, які є предметом суперечки між сторонами у даній справі. Саме результати такої перевірки були надані відповідачем суду у судовому засіданні в якості своїх заперечень на позов. Позивач був не згоден з результатами даної перевірки та просив суд призначити іншу експертну організацію для проведення повторної будівельно-технічної експертизи.
Судом було розглянуто клопотання позивача від 21.12.2009р. та зауважено, що діючим господарським процесуальним законодавством не передбачено права сторони заявити відвід експертній установі, але для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, суд вважав можливим задовольнити клопотання позивача.
Ухвалою від 28.01.2010р. провадження у справі було поновлено, призначена повторна судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.
20.08.2010р. на адресу суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку за № 191 від 05.07.2010р.
Ухвалою від 25.08.2010 року суд поновив провадження по справі.
Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 10.08.2009р. по 14.08.2009р. та з 07.10.2010 р. по 12.10.2010 р. відповідно до статті 77 ГПК України.
Строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін на підставі статті 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
06.11.2007 року між Приватним підприємством «Артрембуд» (виконавець) та Державним підприємством «Міжнародний дитячий центр «Артек» (замовник) укладено договір на виконання підрядних робіт № 533.
Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтно-будівельних робіт по об’єктам:
- зал «Дружба» д/л «Морський» (ремонт стелі);
- готель «Скальне» (ремонт приміщень);
- будинок відпочинку «Артек» (благоустрій території);
- будиночки д/л «Кіпарисний» (ремонт будиночків);
- їдальня д/л «Хрустальний» (ремонт стелі);
- прохідна д/л «Кіпарисний» (ремонт приміщень).
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Пунктом 2 ст. 318 Господарського Кодексу України передбачено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт.
Відповідно до п.п. 3.3.1.-3.3.3. Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08..2000 року № 174 «Про затвердження Правил призначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000): «Договірна ціна – це вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об’єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. Договірна ціна формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником)_ із залучення субпідрядних організацій і погоджується із замовником. У результаті спільного рішення оформляється протокол погодження договірної ціни на будівельну продукцію, який є невід ємною частиною контракту.
Частиною 1 ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 2.1 договору від 06.11.2007 року сторони погодили, що вартість робіт відповідно договірної ціни складає 47878,00 грн.
У подальшому, 15.11.2007 року між Приватним підприємством «Артрембуд» (виконавець) та Державним підприємством «Міжнародний дитячий центр «Артек» (замовник) укладено договір на виконання підрядних робіт № 540.
Згідно з пунктом 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтно-будівельних робіт по капітальному ремонту фасаду їдальні д/л «Лазурний» і будівлі Головного управління ДПУ «Міжнародний дитячий центр «Артек».
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт відповідно договірної ціни складає 146094,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 854 Цивільного кодексу України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Договорами на виконання підрядних робіт № 533 від 06.11.2007 року та № 540 від 15.11.2007 року не передбачено виплати авансу підряднику.
Пунктами 4.1 вищевказаних договорів передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі актів, оформлених по формі № КБ-2в і довідки по формі № КБ-3, у продовж 15 банківських днів з моменту підписання актів і виставлення рахунку.
На виконання умов договорів на виконання підрядних робіт №№ 533 та 540, зокрема п. 1.1 договору, позивачем у листопаді 2007 року було виконано відповідачеві підрядних робіт на загальну суму 193531,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, складених по формі КБ-2, підписаних обома сторонами, а саме: акт № 1 від 22.11.2007 року на суму 7766,00 грн., № 2 від 22.11.2007 року на суму 17960,00 грн., № 3 від 22.11.2007 року на суму 1302,00 грн., № 4 від 22.11.2007 року на суму 2157,00 грн., № 5 від 22.11.2007 року на суму 16711,00 грн., № 6 від 22.11.2007 року на суму 1878,00 грн., № 7 від 28.11.2007 року на суму 67480,00 грн., № 8 від 28.11.2007 року на суму 78277,00 грн. та довідкам про вартість виконаних підрядних робіт, складених по формі № КБ-3, які підписані обома сторонами на загальну суму 193,531 тис. грн.., у тому числі: довідка за листопад 2007 року від 22.11.2007 року на суму 7,766 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 22.11.2007 року на суму 17,960 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 22.11.2007 року на суму 1,302 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 22.11.2007 року на суму 2,157 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 22.11.2007 року на суму 16,711 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 22.11.2007 року на суму 1,878 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 28.11.2007 року на суму 67,480 тис. грн., довідка за листопад 2007 року від 28.11.2007 року на суму 78,277 тис. грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 193531,00 грн. за виконання підрядних робіт за договорами від 06.11.2007 року та від 15.11.2007 року підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.
Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Проте частини 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України передбачають, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
10.08.2009р. у судовому засіданні представник відповідача надав письмове клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою господарського суду від 14.08.2009р. суд, відповідно до ст. 41 ГПК України, призначив по справі комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу.
Згідно з Висновком № 105/09 комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи від 20.10.2009 року, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами № 533 від 06.11.2007 року та № 540 від 15.11.2007 року за виконані підрядні роботи на суму 193531,00 грн. документально підтверджена.
Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виконуючи приписи частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, суд, дослідивши експертний висновок № 105/09 від 20.10.2009 року, приймає його як належний та допустимий доказ у дійсній справі.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони у договорі підряду передбачили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі актів, оформлених по формі № КБ-2в і довідки по формі № КБ-3, у продовж 15 банківських днів з моменту підписання актів і виставлення рахунку.
Судом встановлено, що акти були підписані сторонами 22.11.2007 року та 28.11.2007 року, а рахунки на оплату - 30.09.2008 року.
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 193531,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Позивач у своїй позовній заяві також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8390,46 грн. за період з 20.12.2007 року по 01.06.2009 року та інфляційну суму у розмірі 67582,06 грн. за період з грудня 2007 року по травень 2009 року.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, сума інфляційних витрат та 3 % річних повинна бути перерахована.
Так, період для нарахування індексу інфляції та 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання повинен бути зменшений з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, сторони у договорі підряду передбачили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі актів, оформлених по формі № КБ-2в і довідки по формі № КБ-3, у продовж 15 банківських днів з моменту підписання актів і виставлення рахунку.
Судом встановлено, що акти були підписані сторонами 22.11.2007 року та 28.11.2007 року, а рахунки на оплату були виставлені з належними доказами про їх вручення лише 30.09.2008 року (а.с. 58-59 т. 3).
Таким чином період для нарахування індексу інфляції має становити з жовтня 2008 року по травень 2009 року і становить 24193,27 грн. (за договором від 06.11.2007 року – 5973,00 грн., за договором від 15.11.2007 року – 18219,61 грн.), а 3% річних – з 01.10.2008 року по 01.06.2009 року і становить 3865,31 грн. (за договором від 06.11.2007 року – 954,17 грн., за договором від 15.11.2007 року – 2911,14 грн.)
Крім вище перелічених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 19131,21 грн.
Розглянувши таку правову вимогу у рамках даної справи, суд прийшов до висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступного:
Статтею 546 ч.1 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського Кодексу України також передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.
Згідно частини 1 статі 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пунктів 7.4 договорів від 06.11.2007 року та від 15.11.2007 року за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) замовник сплачує за кожен день прострочення на користь виконавця пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З пунктів 7.4 договорів вбачається, що сторони у договірному порядку узгодили саме верхню границю розміру відповідальності, яку може нести боржник – 0,1 %, яка набагато перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України.
У цьому ж пункті договору сторони вказали, що така пеня н е м о ж е п е р е в и щ у в а т и подвійної облікової ставки НБУ, тобто, на думку суду, к о н к р е т н и й розмір такої пені, яка б могла бути стягнута з відповідача з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», сторони остаточно так і н е у з г о д и л и.
Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за з г о д о ю с т о р і н.
Але такої згоди між сторонами так і не б у л о д о с я г н у т о.
Тому пеня, яка нарахована позивачем з посилкою на договори на виконання підрядних робіт від 06.11.2007 року та від 15.11.2007 року, стягненню не підлягає, як безпідставно нарахована.
Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
12.10.2010р. у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.10.2010 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», смт. Гурзуф, м. Ялта (вул. Ленінградська, 41, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98645; код ЄДРПОУ 16502790) на користь Приватного підприємства «Артрембуд», м. Ялта (вул. Ялтинська, буд. 4, кв. 5, п/в Артек, м. Ялта, 98600; код ЄДРПОУ 31416395) 193531,00 грн. заборгованості, 24193,27 грн. інфляційної суми, 3865,31 грн. - 3 % річних, 2215,90 грн. державного мита та 239,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Артрембуд», м. Ялта (вул. Ялтинська, буд.4, кв. 5, п/в Артек, м. Ялта, 98600; код ЄДРПОУ 31416395) на користь Державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек», смт. Гурзуф, м. Ялта (вул. Ленінградська, 41, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98645; код ЄДРПОУ 16502790) витрати за проведення судової експертизи у сумі 2139,83 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.
Судове рішення № 11786510, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 12.10.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 3428-2009. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: