Рішення № 11786494, 12.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2010Справа №2-22/676-2010 За позовом – Фонду майна АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17

до відповідача – ТОВ «Сувенір», м. Ялта, вул. Руданського, 23

про розірвання договору купівлі – продажу та стягнення штрафу в сумі 23040,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Мельніков І.В., представник, дов від 31.12.2009 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – Фонд майна АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача – ТОВ «Сувенір», просить суд розірвати договір купівлі – продажу майна, що належить АР Крим – незавершений будівництвом навчально – курсовий комбінат, розташований за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти; стягнути з відповідача штраф у розмірі 23040,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов’язань за оспорюваним договором, в частині виконання пункту 5.1., а саме: не завершив будівництво та не ввів придбаний об'єкт до експлуатації до 2009 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.04.2010 року по справі призначено судову будівельно – технічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі зупинено.

16.07.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшло повідомлення судового експерта про неможливість дачі висновку.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.07.2010 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляджу справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

18.05.2004 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та ТОВ «Сувенір» було укладено договір купівлі - продажу майна, що належить Автономній Республіці Крим - незавершений будівництвом навчально-курсовий комбінат, розташований за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти.

03 жовтня 2006 року між Фондом та відповідачем укладено додатковий договір, яким було внесено зміни до пункту 5.1 (а) і пункту 5.1 (ж) Договору від 18.05.2004 року.

Пункт 5.1 (а) Договору викладено у такій редакції: «а) завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку та введення об'єкта в експлуатацію до 2009 року, дотриманням вимог містобудування та з урахуванням Генерального плану забудови м. Ялти».

Пунктом 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють контроль виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Продавець зобов'язаний контролювати виконання умов Договору.

Фондом 30.01.2009 року було проведено перевірку виконання умов договору, за результатами якої було складено акт від 30.01.2009 року № 21.

Відповідно до акту від 30 січня 2009 року № 21, було встановлено, що відповідач не виконав вимоги пункту 5.1. договору, а саме: не завершив будівництво багатоквартирного житлового будинку та введення об'єкта в експлуатацію до 2009 року, з дотриманням вимог містобудування та з урахуванням Генерального плану забудови м. Ялти (додатковий договір від 03.10.2006 року).

Відповідно до п. 4.2 Договору, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору. Пунктом 7.4 Договору передбачено, що при невиконанні інших умов, вказаних в пункті 5 Договору, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості продажу об'єкта.

Вартість об'єкта за Договором становить 230400,00 грн., отже відповідно до розрахунку штрафу, відповідачу нараховано штраф у сумі 23040,00 грн.

Листом від 10.09.2009 року за вих. № 7 відповідач звернувся до Фонду з проханням продовжити завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку та введення об'єкта в експлуатацію до 2010 року, з дотриманням вимог містобудування та з урахуванням Генерального плану забудови м. Ялти.

Фонд, листом від 30.09.2009 року вих. № 08-10/8612 повідомив відповідача, що розгляне можливість укладення додаткової угоди стосовно продовження строку на завершення будівництва після сплати штрафу. Але нарахований штраф відповідачем не сплачено.

Так, суд вважає, що відповідачем було порушено зобов’язання, передбачене п. 5.1. договору, що відображено в акті від 30.01.2009 року, з 01.01.2009 року, оскільки на думку суду звітним періодом є 2009 рік, та, відповідно, кінцевий термін виконання зобов’язання встановлений з початку 2009 року, тобто з 01.01.2009 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даної справи суду не було надано належних доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 23040,30 грн.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що ТОВ «Ялтаовоч» звернулось до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Сувенір».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.12.2008 року порушено провадження по справі № 2-6/11006-2008 про банкрутство ТОВ «Сувенір».

Ухвалою підготовчого засідання від 03.02.2009 року щодо боржника ТОВ «Сувенір» введено процедуру банкрутства – розпорядження майном боржника строком на шість місяців, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чулакова П.І.

Ухвалою попереднього засідання від 28.04.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Сувенір».

Постановою Господарського суду АР Крим від 18.06.2009 року у справі № 2-6/11006-2008 боржника - ТОВ «Сувенір» визнано банкрутом; відкрито щодо ТОВ «Сувенір» ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строком на 6 місяців; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Чулакова П.І.

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом» кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи те, що зобов’язання у відповідача перед позивачем виникло 01.01.2009 року, а справу про банкрутство ТОВ «Сувенір» було порушено 22.12.2008 року, позивач, у розумінні ст. 1 Закону, віднесений до поточних кредиторів.

Слід звернути увагу на те, що приписами ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.

Таким чином, виходячи з наведеного, позивач має заявити грошові вимоги як поточний кредитор на стадії ліквідації боржника, які будуть розглянути ліквідатором у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі - продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі - продажу, у визначені строки.

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

Також, частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання – відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Іншими словами, договір може бути розірваний також у разі зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

                    вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати укладений 18.05.2004 року між Фондом майна АР Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ЄДРПОУ 00036860) та ТОВ «Сувенір» (м. Ялта, вул. Руданського, 23, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23658587) договір купівлі – продажу майна, що належить АР Крим – незавершеного будівництвом навчально – курсового комбінату, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Кривошти.

3.          Стягнути з ТОВ «Сувенір» (м. Ялта, вул. Руданського, 23, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23658587) на користь Фонду майна АР Крим (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, банк одержувача – ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, р/р 37187020016362, ЄДРПОУ 00036860) штраф в сумі 23040,00 грн.

4.          Стягнути з ТОВ «Сувенір» (м. Ялта, вул. Руданського, 23, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23658587) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 230,40 грн. державного мита.

5.          Стягнути з ТОВ «Сувенір» (м. Ялта, вул. Руданського, 23, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23658587) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 236,00 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 13.10.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.